34. Екологічне ліцензування і квотування.

Екологічне ліцензування є одним із важливих адміністративно-правових засобів управлінської діяльності у сфері природокористування та охорони довкілля і полягає у наданні конкретному суб'єкту дозвільного документа (ліцензії) на право заняття певною діяльністю у сфері екологічних відносин, де вказуються терміни та умови здійснення такої діяльності.

Ліцензією вважається спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності з дотриманням усіх ліцензійних вимог. Видаються ліцензії спеціально уповноваженим державним органом.

Ліцензуванню підлягають не всі види діяльності у сфері природокористування та охорони довкілля, а тільки встановлені законом. Такими передусім є майже всі види спеціального природокористування. Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що в порядку спеціального природокористування громадянам та юридичним особам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Правила щодо ліцензування діяльності, пов'язаної з використанням деяких природних ресурсів, містяться і у відповідних поре-сурсових актах. Зокрема стаття 13 КпН передбачає, що надра надаються у користування фізичним та юридичним особам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Лісовий кодекс вказує, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток), а ст. 49 ВК України передбачає надання дозволів на спеціальне водокористування. Законом України «Про тваринний світ» встановлено необхідність отримання спеціального дозволу на добування мисливських тварин (ліцензії, відстрільної картки тощо).

Крім спеціального природокористування, ліцензуванню також підлягають різні види діяльності, пов'язані з негативним впливом на довкілля. Так, у Законі України «Про охорону атмосферного

повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання спеціального дозволу. А Законом України «Про відходи» визначено, що діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпечення ними переробних підприємств, також здійснюється на підставі ліцензії.

Загальний порядок надання ліцензій регулюється Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

35. Екологічне нормування та стандартизація.

Здійснюючи природокористування, людина переважно негативно впливає на довкілля, а тому для збереження сприятливого їй середовища доводиться встановлювати певні допустимі межі такого впливу. І тут важлива роль належить таким функціям державного управління, як нормування і стандартизація.

Вони за визначенням Закону України «Про охорону навколишнього природного середовиша» проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування є не лише функціями державного управління, а й важливими засобами охорони довкілля. Отримав-ш м закріплення в законодавстві, вони стали загальнообов'язковими. Це означає, шо екологічні стандарти повинні виконуватися ус іма природокористувачами і в обов'язковому порядку здійснюватися уповноваженими державними органами.

Відносини стандартизації у сфері охорони довкілля регулюються як загальним, так і спеціальним законодавством про стандарти-зацію. Зокрема Закон України «Про стандартизацію» визначає її як: діяльність, шо полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування шодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі й сприянню науково-технічному співробітництву. А тому екологічною стандартизацією можна вважати встановлення у стандартах вимог щодо раціонального природокористування та охорони довкілля.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначає, що державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги шодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами Закон України «Про оборону навколишнього природного середовища» визначає:

1. Гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів. Особливостями цих нормативів є те, що вони встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів чи скидів окремо. Основною метою встановлення їх є недопущення перевищення нормативів

якості довкілля, особливо нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього. Вони належать до санітарно-гігієнічних нормативів. Це нормативи якості довкілля, які встановлюють гранично допустимий рівень фізичних, хімічних та біологічних шкідливих впливів на довкілля. Вони повинні бути єдиними для всієї території України.

У разі потреби для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

3. Нормативи використання природних ресурсів. Вони встановлюються законодавством для різних видів природокористування. Так, Лісовий кодекс України передбачає встановлення лімітів заготівлі деревини в порядку рубок головного користування (ст. 71), Водний кодекс України визначає ліміт використання вод (ст. 49), а Закон України «Про мисливське господарство та полювання» передбачає встановлення лімітів використання мисливських тварин (ст. 16) тощо.

Варто наголосити, що законодавством України можуть встановлюватися й інші нормативи у сфері охорони довкілля і використання природних ресурсів. А розробляються і вводяться в дію вони спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів чи іншими уповноваженими на те державними органами.