- •1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та Україні, роль права у їх вирішенні.
- •2. Еколого-правова політика України на сучасному етапі. Гарантування екологічної безпеки – мета екологічної полі-тики держави.
- •3. Становлення та розвиток екологічного права України.
- •4. Поняття та предмет екологічного права.
- •5. Об`єкти екологічного права.
- •6. Методи правового регулювання екологічних відносин.
- •7. Принципи екологічного права.
- •8. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.
- •9. Екологічне право як наука та навчальна дисципліна.
- •10. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •11. Класифікація джерел екологічного права.
- •12. Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
- •13. Закони як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
- •14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" як інтегроване джерело екологічного права.
- •15. Поресурсові закони як джерела екологічного права.
- •16. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
- •17. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
- •18. Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •19. Роль судової практики в регулювання екологічних відносин.
- •20. Загальна характеристика еколого-правового статусу людини та громадянина.
- •21. Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •22. Право на безпечне для життя та здоров`я довкілля.
- •23. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •24. Право на відшкодування шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля.
- •25. Право громадян на участь в прийнятті екологічно значимих рішень.
- •26. Гарантії екологічних право громадян.
- •27. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •28. Обов`язки громадян у сфері охорони довкілля.
- •29. Поняття, зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •30. Принципи державного управління природокористування та охороною довкілля.
- •31. Основні функції управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •32. Ведення кадастрів та обліку як функції управління.
- •33. Екологічне планування, прогнозування та програмування
- •34. Екологічне ліцензування і квотування.
- •35. Екологічне нормування та стандартизація.
- •36. Екологічний моніторинг.
- •37. Екологічний аудит.
- •38. Екологічний контроль.
- •39. Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •40. Органи загальної компетенції та їх повноваження у сфері управління природокористуванням та охороною довкілля.
- •41. Органи спеціальної компетенції та їх повноваження у сфері охорони довкілля.
- •42. Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля.
- •43. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи
- •44. Завдання та об`єкти оцінки впливу на навколишнє природне середовище, її зміст.
- •45. Поняття, зміст та види екологічної експертизи.
- •46. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
- •47. Порядок проведення екологічної експертизи. Висновок екологічної експертизи.
- •48. Державна екологічна експертиза.
- •49. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи.
- •50. Громадська екологічна експертиза.
- •51. Загальна характеристика економіко-правового механізму у сфері екології.
- •52. Заходи екологічного стимулювання раціонального природокористування та охорони довкілля.
- •53. Екологічна безпека, як складова національної безпеки України.
- •54. Поняття та зміст екологічної безпеки.
- •55. Поняття і види екологічної безпеки.
- •56. Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.
- •57. Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.
- •58. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
- •59. Поняття і функції юридичної відповідальності за порушення законодавства.
- •60. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •61. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •62. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •63. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •64. Поняття та особливості еколого-правової відповідальності.
- •65. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю.
- •66. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та майну громадян внаслідок вчинення екологічного правопорушення.
13. Закони як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
Провідна роль у регулюванні відносин у сфері використання і охорони довкілля належить законам України. Публічний характер цих суспільних стосунків, необхідність забезпечення екологічної безпеки та екологічної рівноваги на усій території нашої держави зумовлюють відповідно і централізоване право встановлення, що є найбільш ефективним за сучасних умов. Тому закони як нормативно-правові акти, що ухвалені в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом й наділені завдяки цьому найвищою юридичною силою, забезпечують регулювання важливих для суспільства відносин у сфері довкілля. З-поміж законів, завдяки яким досягається ефективність правового регулювання відносин щодо охорони й використання довкілля, можна виділити кілька самостійних груп нормативних актів, які мають спільні для них класифікуючі ознаки.
Такими, зокрема, можуть бути: а) закони загального характеру, що регулюють відносини взаємодії суспільства і природи; б) спеціальні (екологічні) закони; в) пооб'єктні (кодифіковані) законодавчі акти.
До законів загального характеру належить чимало важливих актів, які є джерелами права для багатьох галузей права. Це, наприклад, закони України «Про основи національної безпеки України», «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування», «Про об'єднання громадян», «Про місцеві державні адміністрації», «Про безпечність та якість харчових продуктів».
Цими законами врегульовуються, крім інших відносин у різних сферах суспільного життя, також відносини взаємодії суспільства і природи, а тому їхню роль для права довкілля не можна недооцінювати. Більше того, норми цих законодавчих актів часто містять санкції, завдяки яким здійснюється захист прав та інтересів учасників правовідносин у сфері довкілля і ці акти ніби логічно доповнюють та завершують відому тріаду — гіпотеза, диспозиція, санкція, встановлюючи відповідальність за порушення законодавства. Як приклад можна назвати Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення та Цивільний кодекс України.
Найбільш чисельну і важливу за значенням групу законів, які регулюють відносини у сфері довкілля, формують спеціальні (екологічні) закони. Тут першу позицію займає, безперечно, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. Він є визначальним для усієї галузі права довкілля, оскільки містить чимало положень принципового характеру, встановлюючи цим основні напрями державної політики у сфері взаємодії суспільства і природи. Основними для права довкілля є норми цього Закону, де фактично визначається предмет правового регулювання, принципи охорони довкілля, екологічні права й обов'язки громадян, а також гарантії здійснення цих прав та забезпечення виконання обов'язків.
Крім Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», до групи актів спеціального характеру належать спеціальні закони: «Про екологічну експертизу», «Про екологічний аудит», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про екологічну мережу України», «Про природно-заповідний фонд», «Про відходи», «Про Червону книгу України» та деякі інші.