- •1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та Україні, роль права у їх вирішенні.
- •2. Еколого-правова політика України на сучасному етапі. Гарантування екологічної безпеки – мета екологічної полі-тики держави.
- •3. Становлення та розвиток екологічного права України.
- •4. Поняття та предмет екологічного права.
- •5. Об`єкти екологічного права.
- •6. Методи правового регулювання екологічних відносин.
- •7. Принципи екологічного права.
- •8. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.
- •9. Екологічне право як наука та навчальна дисципліна.
- •10. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •11. Класифікація джерел екологічного права.
- •12. Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
- •13. Закони як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
- •14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" як інтегроване джерело екологічного права.
- •15. Поресурсові закони як джерела екологічного права.
- •16. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
- •17. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
- •18. Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •19. Роль судової практики в регулювання екологічних відносин.
- •20. Загальна характеристика еколого-правового статусу людини та громадянина.
- •21. Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •22. Право на безпечне для життя та здоров`я довкілля.
- •23. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •24. Право на відшкодування шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля.
- •25. Право громадян на участь в прийнятті екологічно значимих рішень.
- •26. Гарантії екологічних право громадян.
- •27. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •28. Обов`язки громадян у сфері охорони довкілля.
- •29. Поняття, зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •30. Принципи державного управління природокористування та охороною довкілля.
- •31. Основні функції управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •32. Ведення кадастрів та обліку як функції управління.
- •33. Екологічне планування, прогнозування та програмування
- •34. Екологічне ліцензування і квотування.
- •35. Екологічне нормування та стандартизація.
- •36. Екологічний моніторинг.
- •37. Екологічний аудит.
- •38. Екологічний контроль.
- •39. Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •40. Органи загальної компетенції та їх повноваження у сфері управління природокористуванням та охороною довкілля.
- •41. Органи спеціальної компетенції та їх повноваження у сфері охорони довкілля.
- •42. Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля.
- •43. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи
- •44. Завдання та об`єкти оцінки впливу на навколишнє природне середовище, її зміст.
- •45. Поняття, зміст та види екологічної експертизи.
- •46. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
- •47. Порядок проведення екологічної експертизи. Висновок екологічної експертизи.
- •48. Державна екологічна експертиза.
- •49. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи.
- •50. Громадська екологічна експертиза.
- •51. Загальна характеристика економіко-правового механізму у сфері екології.
- •52. Заходи екологічного стимулювання раціонального природокористування та охорони довкілля.
- •53. Екологічна безпека, як складова національної безпеки України.
- •54. Поняття та зміст екологічної безпеки.
- •55. Поняття і види екологічної безпеки.
- •56. Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.
- •57. Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.
- •58. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
- •59. Поняття і функції юридичної відповідальності за порушення законодавства.
- •60. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •61. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •62. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •63. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •64. Поняття та особливості еколого-правової відповідальності.
- •65. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю.
- •66. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та майну громадян внаслідок вчинення екологічного правопорушення.
58. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»1 визначає останню як дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами та стандартами з безпеки.
Правове регулювання відносин у сфері ядерної та радіаційної безпеки здійснюється цим Законом, а також законами Українами «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання»2, «Про поводження з радіоактивними відходами»3, «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» та деякими іншими актами.
Екологічна безпека підприємств ядерної галузі має оцінюватися на всіх етапах проектування, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації. Наслідки впливу таких підприємств необхідно визначати на весь життєвий цикл з урахуванням усіх видів небезпечних викидів (радіаційних, хімічних, теплових), а також синергетичних ефектів. Необхідно також враховувати вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Щоб забезпечити ядерну безпеку, місця розташування підприємств ядерної галузі слід обирати з урахуванням геологічних, гідрологічних, ландшафтних та метеорологічних характеристик відповідних майданчиків, а також щільності розміщення населення. Для цього обов'язково проводиться науково обґрунтований вибір ядерних технологій, устаткування та обладнання, щоб зменшити вплив на здоров'я населення і довкілля інших шкідливих чинників, пов'язаних із функціонуванням підприємств ядерної галузі.
Пріоритетними завданнями радіаційної безпеки є вироблення заходів для забезпечення радіаційного захисту населення України. Тому не може бути дозволена жодна діяльність, пов'язана з іонізуючим випромінюванням, якщо кінцева вигода від такої діяльності не перевищує завдану нею шкоду Показники індивідуальних доз, кількість осіб, які опромінюються, та ймовірність опромінення від будь-якого з випромінювачів повинні бути найнижчими з тих, що можуть бути досягнуті завдяки економічним та соціальним чинникам. При цьому опромінення осіб усіма джерелами небезпечного випромінювання загалом не має перевищувати встановлених дозових меж.
Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» передбачено, що населення територій, на яких розміщуються підприємства з видобування уранових руд, ядерні установки, об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, тощо, має право на соціально-економічну компенсацію ризику від діяльності таких підприємств. А кошти, отримані від цих компенсацій, можуть інвестуватися в будівництво, зокрема, об'єктів соціального призначення. Закон також передбачає встановлення особливого режиму енергоспоживання, створення спеціальної соціальної інфраструктури, щорічний медичний моніторинг окремих груп населення, яке проживає в зоні спостереження, та здійснення інших заходів, передбачених законодавством про охорону довкілля.
Для збору й опрацювання інформації про радіаційний стан на території України створюється система радіаційного моніторингу раннього оповіщення. Ця система дасть можливість запровадити автоматичний контроль за радіаційними аварійними ситуаціями та оперативним надходженням інформації щодо радіаційного стану з метою вироблення та вжиття ефективних заходів для захисту населення та довкілля.