8.2. Регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні

Створення нормативно-правової бази щодо залучення та регулювання інвестиційної діяльності є одним із головних чинників формування привабливого інвестиційного клімату, що сприяє підвищенню міжнародної інвестиційної привабливості України, значному збільшенню обсягів інвестицій, забезпеченню захисту інвестора від інвестиційних ризиків.

В Україні створено правову базу для здійснення інвестиційної діяльності, яка охоплює понад 100 правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій). В цілому законодавство, яке регулює інвестиційну діяльність, можна розділити на загальне та спеціальне законодавство.

Під першою групою нормативно-правових документів слід розуміти систему нормативних актів, які регулюють не тільки відношення у сфері інвестиційної діяльності, а й інші види суспільних відносин, а саме: Конституція України, Бюджетний Кодекс України (в якому викладено поняття інвестиційної програми), Господарський, Земельний, Митний і Цивільний кодекси України, закони «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про індустріальні парки», «Про захист економічної конкуренції» тощо [37, 38, 39, 39А, 40, 40А, 41, 42, 43, 43А].

До спеціального законодавства відносяться: Закон України «Про інвестиційну діяльність» (перший нормативний акт, у якому викладено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України), Закон України «Про захист іноземних інвестицій» та Закон України «Про режим іноземного інвестування», а також інші нормативно-правові акти [44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60] (див. табл. 8.12).

На підставі наведеного можливо говорити про наявність в Україні певного нормативно-правового базису регулювання інвестиційної діяльності, що є складовою формування державної інвестиційної політики за рахунок встановлення:

Таблиця 8.12

Основні нормативно-правові акти, які регулюють інвестиційну діяльність в Україні

№ з\п	Назва нормативного акту	Зміст нормативного акту
1	2	3
1.	Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560-XII із змінами від 17.02.2011 № 3038-VI (3038-17) [44]	Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України
2.	Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР із змінами від 22.12.2010 р. № 2850-VI (2850-17) [45]	Даним Законом визначаються особливості іноземного інвестування на території України. Встановлено новий порядок пропуску через митний кордон майнових іноземних інвестицій. У ст.18 та 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями, а також по договорам (контрактам) про загальну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладення митом. Законом для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами, введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами, введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій
3	Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10.09.1991 р. № 1540а-XII [46]	Законом регулюються питання реквізиції іноземних інвестицій, гарантується перерахування іноземним інвесторам прибутку, отриманому на законних підставах, закріплюється право на реінвестування прибутку
4.	Закон України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»» від 21.10.2010 р. № 2623-VI [47]	Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року та передбачає спрощення для суб’єкта інвестиційної діяльності процедури порядку отримання послуг, пов’язаних із підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів, шляхом запровадження принципу «єдиного вікна»
5.	Закон України «Про державне-приватне партнерство» від 01.07.2010 р. № 2404–VІ [48]	Закон визначає організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі
6.	Указ Президента України «Про деякі питання іноземного інвестування» від 7.07.1998 № 748 [49]	Документ регулює питання іноземного інвестування
7.	Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 28.10.2005 №1513/2005 [50]	Документ визначає започаткування в регіонах України пілотних інвестиційно-інноваційних проектів із виділенням земельних ділянок на конкурсних засадах та з урахуванням результатів реалізації цих проектів підготувати проекти відповідних актів

Закінчення табл. 8.12

8.	Указ Президента України «Про деякі питання здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України» від 3.03. 2011 р. № 261/2011 [51]	Документ визначає механізм здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України
9.	Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій» від 07.08.1996р. №928 [52]	Даною постановою визначено порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, перелік документів, які подають іноземні інвестори
10.	Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» від 02.02.2011 р. № 389 [54]	Даною постановою визначено принципи реалізації державної політики у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності, форми надання державної підтримки і базові галузі економіки, в яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти, критерії конкурсного відбору інвестиційних та інноваційних проектів
11.	Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів» від 19.12.2012 р. №1074 [55]	Даним розпорядженням доручається розробити урядові проекти законів щодо трансфертного ціноутворення, усунення дублювання функцій органів державного нагляду (контролю); підготувати постанови щодо технічного регулювання, питань сертифікації, маркування продукції, ціноутворення, а також вдосконалення механізму перереєстрації іноземних інвестицій та встановлення порядку анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій, удосконалення валютного регулювання і валютного контролю, врегулювання питань авторського права і суміжних прав, впровадження системи електронного документообігу тощо.

• кола чинних джерел інвестиційного законодавства та кола джерел, створення яких планується у процесі їх оптимізації;

• основних нормотворчих заходів щодо інкорпорації до цих джерел необхідних новел — елементів, засобів та механізмів господарсько-правового регулювання інвестиційних відноси;

• доцільності проведення робіт щодо систематизації та розробки кінцевої неофігурації інвестиційного законодавства.

Так, у ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» наведено наступне визначення: «Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, при його наявності, складає не менше 10%. Підприємство набуває статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс» [45].

Як бачимо, створення підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ) передбачає не тільки обов'язкове внесення іноземної інвестиції, але й повну відповідність законодавству, що визначає умови інвестиційної діяльності на території України.

Відношення, що виникають у процесі здійснення нерезидентами інвестиційної діяльності (сукупності дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямована на довгострокове вкладення капіталу на території України), регулюються законами та іншими законодавчими актами і нормативними документами, а також міжнародними договорами України. І якщо правила, встановлені будь-яким міжнародним договором, відрізняються від українських, то застосовують міжнародні.

Згідно до вказаних законів під захистом інвестицій розуміється «...комплекс організаційних, технічних і правових мір, спрямованих на створення умов, що сприяють зберіганню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективної діяльності об'єктів інвестування і реінвестування, захисту законних прав і інтересів інвесторів, у тому числі права на одержання прибутку (прибутку) від інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України» [45, 46]. А мета будь-якої інвестиції, в тому числі іноземної, – одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Нерезиденти (іноземні громадяни або юридичні особи), що вирішили вкласти інвестиції в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, розташовані на території України, виступають у ролі суб'єктів інвестиційної діяльності (далі – іноземні інвестори).

Під об'єктами іноземної інвестиційної діяльності розуміють майно, у тому числі основні фонди, оборотні кошти, цінні папери, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, майнові права, інвестування в які не заборонено законодавством нашої держави. Розміщення інвестицій у такі об'єкти – невід'ємне право іноземного інвестора, що охороняється законом.

На іноземних інвесторів, що вкладають інвестиції на території України, поширюється національний режим інвестиційної й іншої господарської діяльності.

До осіб, що можуть бути іноземним інвестором, Закон відносить [45]:

• юридичних осіб, створених відповідно до іншого законодавства, ніж українське;

• фізичних осіб - іноземців, що не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові організації;

• інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності, визнаних такими по законодавству України.

Закон також визначає види здійснення іноземних інвестицій [45]:

1. іноземна валюта (постанова Націнального банку України дозволяє іноземні інвестиції в Україну в іноземній валюті, що визнана вільно конвертованою, широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і віднесена до першої групи Класифікатора іноземних валют);

2. валюта України (використовується при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування або в які-небудь інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку з прибутку (прибутки);

3. будь-яке нерухоме майно і зв'язані з ним майнові права;

4. акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеного відповідно до законодавства України або законодавству інших держав), виражені в конвертованій валюті;

5. будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора або міжнародним торговельним порядкам, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні;

6. права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і використання природних ресурсів.

Інвестиціями можуть бути й інші види цінностей, внесення яких дозволено українським законодавством.

Іноземні інвестори здійснюють інвестиції в різних формах, наприклад:

• створюючи на території України нові підприємства;

• набуваючи в повну власність уже діючі підприємства, рухоме або нерухоме майно, інші майнові права;

• здійснюючи підприємницьку й іншу господарську діяльність на підставі договорів із суб'єктами господарювання України без створення юридичної особи, тобто спільну діяльність;

• пайової участі у підприємствах, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання ними частки працюючих підприємств (найбільш розповсюджена форма).

В Україні можуть діяти різноманітні види та організаційні форми підприємств, визначені законодавством і Класифікатором форм господарювання, основні з яких:

• приватні, засновані на власності фізичної особи;

• колективні, засновані на власності трудового колективу підприємства, господарські товариства, засновані на власності об'єднань громадян;

• комунальні, засновані на власності відповідної територіальної общини;

• державні, засновані на власності держави;

• казенні та інші.

Реєстрація іноземних інвестицій. Якщо підприємство з іноземними інвестиціями претендує на пільги і гарантії, надані Законом, то йому потрібно у встановленому порядку зареєструвати іноземну інвестицію. Порядок такої реєстрації визначений відповідним Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України [52].

Підставою для державної реєстрації іноземної інвестиції служать:

1) інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції в трьох екземплярах, заповнене за відповідною формою. У цьому документі повинна бути оцінка податкової інспекції по місцю здійснення інвестиції про фактичне її внесення;

2) документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (у нашому випадку - установчі документи);

3) документи, що підтверджують вартість такої інвестиції (виписки заснувань банків, вантажно-митна декларація (ВМД), коносаменти й ін.);

4) документи, що свідчать про сплату реєстраційного збору, розмір якого на сьогодні – 20 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.

Реєстрацію проводять органи державної влади (Рад Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації). Протягом трьох днів, починаючи з дати надходження всіх необхідних документів, ці органи розглядають їх і приймають рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній. При цьому відмова можлива тільки у випадку, коли здійснення інвестиції суперечить законодавству України або надані документи не відповідають установленим вимогам. Відмова в реєстрації інвестиції за мотивами її недоцільності не допускається.

Підтвердження факту державної реєстрації – наявність реєстраційного номера на всіх трьох екземплярах інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції.

Про які ж пільгах і гарантіях мова йде? Яку роль при цьому грає державна реєстрація інвестицій?

Пільги полягають в наступному:

1. Якщо в якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями ввозять майно через митний кордон України (крім товарів, призначених для реалізації і власного споживання), воно підлягає звільненню від сплати ввізного мита.

При митному оформленні згаданого майна підприємство з іноземними інвестиціями може відстрочити сплату ввізного мита на підставі простого векселя, виданого митному органу по місцю акредитації підприємства як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Видачу, облік і погашення векселя проводять відповідно до затвердженого Порядку.

На практиці відбувається наступне.

Підприємство з іноземними інвестиціями (векселедавець) видає митному органу (векселетримачу) вексель на суму ввізного мита, яка підлягає сплаті при митному оформленні майна. Позначається ця вексельна сума в будь-який конвертованій іноземній валюті. Термін відстрочки платежу – не більш ніж 30 календарних днів із дня оформлення ввізної вантажно-митної декларації (ВМД). Векселетримач приймає векселі до обліку при тій умові, якщо векселедавець у ВМД указує ціль ввозу майна: «Внесок у статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями». Для погашення векселя векселедавець дає векселетримачу власну копію векселя з оцінкою податкового органа (за місцем здійснення іноземної інвестиції) про те, чи зараховано фактично ввезене майно на баланс підприємства.