2. «Філософія —"з точки зору здорового глузду — є «пере­вернутим світом» /г.Гегель/.

Чи згодні ви з цим? Аргументуйте свою позицію. Якщо так, то заради чого ж потрібна філософія? Спробуйте відповісти, зокрема міркуючи над тим, що якщо сумніваючись у видимо­му, людина постійно «запитує» світ, то у чому найістотніше, як на вас, констатується це запитання? Що з необхідністю розширює й забезпечує, збагачує в людині постійне форму­вання запитань та поглиблений пошук відповідей на них?

Перш за все. кожне метафізичне питання завжди охоплює метафізичну проблематику в цілому. Воно і само завжди є цим цілим. Далі, кожне метафізичне питання може бути задане лише так, що той, хто запитує, як такий також втягується в нього, тобто також підпадає під питання. Це слугує нам вказівкою: наше метафізичне питання повинно ставитися в цілому і виходити з сутнісного місцезнаходження нашого буття, яке запитує. Ми ставимо собі питання тут і тепер, для нас. А наше буття — в товаристві дослідників, викладачів і учнів — визначається наукою. Яка сутнісна подія відбувається в основі нашого людського буття в результаті того, що наука стала нашою пристрастю?

Галузі наук досить віддалені одна від одної. Спосіб обробки ними своїх предметів

відрізняється по суті. Ця різноманітність дисциплін сьогодні ще якось скріплюється тільки технічною організацією університетів і факультетів і зберігає певне значення лише завдяки практичній цілеспрямованості галузей. Вкоріненість наук в їх сутнісній основі, навпаки, відмерла.

І все-таки — у всіх науках ми, дотримуючись їх найбільш справжньої інтенції,

вступаємо у відносини з сущим самим по собі. Якраз коли дивитись з точки зору наук, жодна галузь не має переваги над іншою, ні природа над історією, ні навпаки. Жоден спосіб обробки предмета не перевищує інші Математичне пізнання не більш строге, ніж філолого- історичне. У нього є лише «характер точності», яка не збігається зі строгістю. Вимагати від історії точності означало б погрішити проти ідеї специфічної строгості гуманітарних наук.

Відношення до світу, яке пронизує всі науки як такі, примушує їх відшукувати само по собі суще, щоб згідно з його сутністю, змістом і способом існування зробити його предметом фронтального дослідження і обґрунтованого визначення. В науках відбувається — згідно з їхідеєю — підступ впритул до сутнісного боку всіх речей.

3. «...Мудрість полягає в тому, щоб говорити правду, діяти у відповідності із природою, прислухаючись до неї» /Геракліт/.

Мудрість — це «істинне розуміння» /Платон/.

Мудрість — це «знання причин і наслідків» /Арістотель/.

Чи вбачаєте ви щось спільне у наведених судженнях про мудрість? Якщо «так», то в чому саме? Аргументуйте відповідь

У вченні Геракліта основою наук вважається логос. Саме Геракліт вперше вводить у філософську мову термін "логос", який у нього означає загальний закон буття, основу світу. Геракліт стверджує: все здійснюється за логосом, який є вічним, загальним і необхідним, вища мета пізнання — це пізнання логоса, а разом з тим пізнання вищої єдності світобудови і досягнення вищої мудрості, бо ознака мудрості — це здатність погодитися з твердженням логосу, що все єдине. При цьому Геракліт вказує, що пізнання логосу, мудрості дається не всім, хоча всі люди від природи розумні.» Розуміння логосу як об'єктивного закону світобудови, як принципу порядку і міри приводить Геракліта до відкриття субстанційно-генетичного начала всього існуючого у вогні. Вогонь у Геракліта є не тільки те, що лежить в основі всього існуючого, а й те, з чого все виникає. Все існуюче, вказує Геракліт, завжди було, є і буде вічно живим вогнем, який з часом то спалахує яскравіше, сильніше, то згасає.

Під “ мудрістю ” Платон розуміє вище знання або здатність дати добру раду про державу в цілому, — про спосіб напряму його внутрішніх справ і керівництво ним в його зовнішніх відносинах. “ Мудрість ” — доблесть, що належить не безлічі ремісників, а вельми небагато чим — філософам, — і є, найближчим чином, не стільки навіть спеціальність по керівництву державою, скільки споглядання занебесної області вічних і досконалих “ідей” — доблесть, в основі своїй етична.

На думку Аристотеля: « Мудрість обертається в області перших причин і почтків ... А саме основне з знань і переважне над службовим є те, в якому міститься розуміння мети, заради якої все окремо повинно здійснюватися».

Спільним являється те, що філософи вважали мудрість особливої стороною людської свідомості, яка не дана кожній людині, а лише окремим членам суспільства

4. «Наука — це те, що ми знаємо, філософія — те, чого ми не знаємо» /Б.Рассел/.Як ви гадаєте, чому філософ зробив такі висновки? Чи ви згодні з ним? У чому, на ваш погляд , принципова відмінність між наукою і філософією?

Слову «філософія» надавали дуже різних значень, то вужчих, то ширших. В розумінні Б.Рассела філософія є щось проміжне між теологією й наукою. Подібно до теології, вона містить розважання щодо предметів, точне знання яких поки що не досягнуте й не піддається доведенню; проте, подібно до науки, вона апелює скорше до людського розуму, ніж до авторитету — авторитету чи то традиції, чи то одкровення. Все точне знання належить до науки, а те, що виходить за межі точного знання, належать до теології. Але між теологією й наукою є Нічия Земля, на яку провадяться наскоки з обох боків; оця Нічия Земля і є філософія. Майже всі питання, що становлять найбільший інтерес для умоглядних натур, такі, що наука неспроможна відповісти на них; а самовпевнені відповіді теологів уже не здаються такими переконливими, як вони здавалися в минулі сторіччя. 

Філософія та Наука - два взаємопов'язані діяльності, спрямовані на вивчення світу та людей, що живуть в цьому світі. Філософія прагне пізнати все: видиме й невидиме, що відчувається органами почуттів людини і немає, реальне і нереальне. Для Філософії немає меж - Вона прагне зрозуміти все, навіть ілюзорне. Наука ж вивчає тільки те, що можна побачити, помацати, зважити і т.п. Але вивчення це відбувається з порівнянні з вивченням цього ж філософією хоча й однобоко, але більш ретельно.

Відмінність між філософією та наукою виявляється не тільки у предметній сфері, але також і в методах дослідження релігії. Філософія не провадить емпіричного дослідження дійсності.