- •1. «Нема людини, котра була б вільною від філософії, хоча б примітивної, дитячої, безпосередньої, несвідомої» /м.Бердяев/.
- •2. «Філософія —"з точки зору здорового глузду — є «перевернутим світом» /г.Гегель/.
- •3. «...Мудрість полягає в тому, щоб говорити правду, діяти у відповідності із природою, прислухаючись до неї» /Геракліт/.
- •5. «Людина є синтез душі і тіла, створений і засвідчений духом» /с.Керкегор/.
- •6. «Людина — природне створіння; вона існує у природі, підкоряється її законам, неспроможна звільнитися від неї» /п.Гольбах/.
- •7. «Людина — сукупність суспільних відносин» /к.Маркс/.
- •9. « Бути підприємцем — значить робити не те, що роблять інші. Роби не так, як роблять інші» /й.Шумпетер/.
- •10. «Живучи — помираємо, помираючи — живемо» /п.Флоренський/.
- •12. Світогляд — найбільш змістовна, розвинена форма самосвідомості суб'єкта.
- •11. «Світогляд породжується умовами життя, життєвим досві¬дом та нашим психічним складом» /в.Дільтей/.
- •13. «Перш ніж почати розглядати світ таким, яким він є, завжди необхідно абстрагуватися від деталей,
- •14. «Здивування е початком філософії» /Платон/. Чому здивування сприяло появі філософії?
- •15. «Першоосновою світу є вода» /Фалес/. У чому сенс цієї ідеї? Вода у Фалеса є речовина з ії властивостями, чи передусім поняття єдиної першооснови?
- •16. «Філософ повинен володіти пізнанням начал і причин сущностей» /Арістотель/.
- •17. «Пізнай самого себе» /Сократ/.
- •18. «У всьому є частина всього» /Анаксагор/. У чому сенс такої думки?
- •19. «Людина для людини — святиня» /Сенека/. «Коли людина живе за людиною, а не за Богом, вона подібна до сатани» /Августин/.
- •20. «Стосовно часу переважає авторитет, а стосовно суті справи – розум»
- •21. «Пізнання істини подвійне:це або пізнання через природу, або пізнання через благодать.» /ф.Аквінський/
- •22. В одному з розділів «Критики чистого розуму» і.Кант ставить три знамениті запитання:
- •25. «Все, що існує в пізнанні, і самий світ є об'єктом стосовно суб'єкта, тільки для суб'єкта він й існує.
- •26. «Слабкі і невдахи повинні загинути — перша заповідь люди¬нолюбства. І потрібно ще допомагати їм у цьому» /ф.Ніцше/.
- •27. «Ми нащадки Славуни і можемо бути горді і не шкодуємо життя... І краще зникнути, але ніколи не бути в рабстві» /”Велесова книга”/.
- •28. «Світ ловив мене, але не спіймав» /г. Сковорода/.
- •29. «Людина виправляється та вдосконалюється лише при справі. Ставши при ній, людина стоїть на землі.
- •30. «... Сила економічна завжди багато значила: без неї сила моральна, що душа без тіла» /п.Куліш/.
- •32. «Пізнавати, щоб більше могти. Більше могти, щоб більше діяти. Більше діяти, щоб повніше існувати» /п.Тейяр де Шарден/.
15. «Першоосновою світу є вода» /Фалес/. У чому сенс цієї ідеї? Вода у Фалеса є речовина з ії властивостями, чи передусім поняття єдиної першооснови?
З точки зору Фалеса, вода — основа і першоначало всього сущого. Вода — джерело життя, але було б помилкою ототожнювати воду як основу і першоначало всього сущого з сукупністю тієї фізичної реальності, природою води, яка тече у річках, наповнює моря та озера. Вода, з погляду Фалеса, — це не фізична речовина, а початок буття. Вода — це символ життя, його філософська метафора. Саме вода своїми наочними перетвореннями на лід або пару наштовхує думку на можливість нескінченної кількості метаморфоз, породження з єдиної вихідної (першої) форми цілої множини якісно різних форм. Мислителю вдалося угледіти за всіма інтуїтивно зримими проявами води щось єдине. Вода в ріці, океані або дощ — адже це одна і та ж вода. Фалес міркував за аналогією: якщо за усіма множинними виявами води і формами, яких вона набуває, стоїть єдина сутність - вода, то чи не існує і за зовнішньою різноманітністю речей, що нас оточують, також єдина універсальна першооснова? Твердження Фалеса, що вода є першоелементом усього сущого і перевтілюється у всі інші елементи, залишаючись, очевидно, у кожному з них одним і тим самим, є одним із виявів онтологічної діалектики, представленої в чуттєвих образах.
16. «Філософ повинен володіти пізнанням начал і причин сущностей» /Арістотель/.
Який сенс вкладався філософом у поняття «начала» та «причин» сутностей? Що вперше ним розглядалося як першоначало всього сущого?
О сущем говорится ,правда, в различных значениях (с различной точки зрения) но при этом всегда в отношении к чемуто одному и к одной основной реальности , так что здесь не одна только общность названия ; (напротив) , (дело обстоит ) здесь по образу того , как всё здоровое , например ,находится в том или другом отношении к здоровью – или потому ,что сохраняет его ,или потому что его производит , или потому что является его признаком , или , наконец , потому ,что способно воспренять его; и подобным же образом и лечебное стоят в отношении к лечебному искуству (одно называется так потому, что владеет этим искуством, другое – потому ,что имеет к нему ,третье - потому ,что является результатом его применения), и мы можем привести и ряд других случаев подобного словоупотребления. так вот таким же точно образом и о сущем говорится с различных точек зрения , но всегда в отношении к одному началу ; в одних случаях (это название применяется) потому, что мы имеем (перед собой) сущности , в других потому ,что это состояние сущности ,иногда потому ,что это путь (промежуточные ступени) к сущности или уничтожение и отсутствие её, иногда это – какое-небудь истество сущности или то , что производит или порождает как самую сущность ,так и то ,что стоит в каком-либо отношении к ней .Это отрицание каких либо подобних свойств сущности или её самой ,почему мы иговорим, что не-сущее есть не-сущее. Теперь подобно тому как все ,что носит название здорового ,составляет предмет одной науки ,так точно опстоит дело и в остальных (указанных) случаях.Ибо одна наука должна расматривать не только то, что пренадлежит к одному (роду),но и то о чём,(так или иначе) говорится в отношении к одной основной реальности, ведь и это все в извесном смысле охватывается одним (родом). Поэтому и расмотрение сущего поскольку оно сущее ,есть дело одной науки. А наука во всех случаях основным образом имеет дело с первым (toy protoy) (в даной области) - с тем ,от чего все остальное зависит. Следовательно, если это сущность ,то философ должен ,думается обладать познанием начал и причин сущности.
