17. «Пізнай самого себе» /Сократ/.

У чому сенс цього виразу? Якою сферою мудрець обмежував висвітлення життєдіяльності людини?

Первоначально изречение «Познай самого себя» означало, по-видимому, лишь призыв к самоконтролю и осознанию предела своих возможностей. Сократ переосмыслил дельфийский призыв в духе отказа от бесплодных спекуляций о мире в целом и положил его в основу своей интеллектуалистической этики («добродетель есть знание»), делающей самопознание и прежде всего познание своей нравственной сущности предварительным условием добродетельной и счастливой жизни.

Что же касается Сократа, то он сделал это выражение весьма популярным, разъясняя его своим ученикам, широко используя в своих беседах и выступлениях. Вышеупомянутый древнегреческий философ Хилон эту же мысль развивал так: «Познай самого себя, и ты познаешь богов и Вселенную».

Употребляется в смысле: человеку необходимо понять, что он хочет (что сделает его истинно счастливым) и какими возможностями для достижения этой цели он располагает.

18. «У всьому є частина всього» /Анаксагор/. У чому сенс такої думки?

Про які особливості, спрямування мислення древніх греків вона засвідчує? Чи згодні ви з цією позицією?

Філософ Анаксагор, хоча його і не можна поставити поряд з Піфагором, Гераклітом або Парменідом, тим не менше був значною історичною постаттю. Він був першим, хто познайомив афінян з філософією, і першим висловив думку, що першопричиною фізичних змін є розум.

Анаксагор стверджував, що все є нескінченно поділено і що навіть найменша частка матерії містить дещо від кожного елемента. Речі представляють собою те, чого в них міститься більше всього. Так, наприклад, все містить трохи вогню, але ми називаємо вогнем лише те, в чому переважає цей елемент. У всьому, говорив він, є частина всього, крім розуму, а деякі речі містять також і розум. Розум має владу над усіма речами, що володіють життям; він нескінченний і управляє сам собою, він змішаний з небуттям. За винятком розуму, все, як би воно не було мало, містить частини всіх протилежностей, таких як гаряче і холодне, біле і чорне.

19. «Людина для людини — святиня» /Сенека/. «Коли людина живе за людиною, а не за Богом, вона подібна до сатани» /Августин/.

Яка істотна відмінність цих двох висловів? Які важливі філософсько-світоглядні цінності втілені в судженні Августина?

Вищим проявом любові до людини є любов до ворога, бо в цьому випадку мова йде про твердість характеру та силу особистості. Античний філософ Сенека стверджував, що треба допомагати ворогам, бо несправедливість не повинна руйнувати пануючу в душі гармонію. Сенека підкреслював: "людина для людини – святиня".

Вся історія для Августина — це боротьба між прибічниками християнської церкви, які будують "град божий" на землі, і прибічниками сатани, який організував світське життя на землі, світську земну державу.

Якщо гине земна держава, то на її місце стає "вічна світова держава", яка втілена в католицькій церкві. Августин пропагує теократичну систему — верховенство церковної влади над світською і світове панування космополітичної організації католицизму. Софістичними доведеннями він намагається виправдати рабство і соціальну нерівність. Погляди Августина справили великий вплив на всю середньовічну філософію і ідеологію.