1.6. Упаковка.

Вартість упаковки складає до 10% вартості товару. Існує три види упаковки:

Внутрішня.

Зовнішня.

Транспортна.

До упаковки належить етикетка. Це документ, який включає такі реквізити:

• назву продукта;

• товарний знак;

• вміст товару;

• рекламні матеріали;

• інструкції;

• штрих – код.

Система штрихового кодування.

В основу цієї системи покладено Європейський артикул EAN – 13.

Штрих-код містить наступну інформацію:

• 3 цифри означають країну, в якій виготовлено товар;

• 4 цифри означають назву фірми – виробника;

• 5 цифр означають назву товару і його властивості;

• 1 цифра – контрольна.

2.1. Ціноутворення.

Встановлення ціни на новий товар здійснюється в декілька етапів.

1. Визначення цілей ціноутворення. Такими цілями можуть бути:

• максимізація поточного прибутку;

• збільшення частки ринку;

• завоювання лідерства за якістю продукції;

• забезпечення виживання в ринкових умовах.

2. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику:

• оцінка витрат фірми на виробництво і збут;

• визначення попиту на товар і аналіз його цінової еластичності;

• проведення аналізу цін на товари конкурентів.

3. Розробка цінової стратегії фірми:

• стратегія високих цін;

• стратегія низьких цін.

4. Вибір моделі і конкретного методу ціноутворення.

Існує три базові моделі:

• модель ціноутворення , що базується на витратах виробництва;

• модель ціноутворення, що базується на попиті;

• модель ціноутворення, що базується на конкуренції.

Еластичність попиту.

Цей термін означає чутливість споживачів до зміни цін. Розглянемо два графіки (рис.13.2 )

Еластичність визначається як відношення зміни попиту до зміни ціни:

Якщо  1, то попит еластичний ( рис.13.2. б)

Якщо  1, то попит нееластичний ( рис.13.2. а)

Як бачимо, при еластичному попиті незначні зміни ціни суттєво впливають на попит. При нееластичному попиті, навпаки.

Нееластичність попиту обумовлюють такі фактори:

• престижні товари;

• значне підвищення якості товару;

• прихильність до якогось товару;

• товар не має аналогів для заміни.

Максимальна ціна визначається попитом на товар. Мінімальна – собівартістю продукції.За межами цих обмежень реалізувати товар неможливо. Тому ціни мусять встановлюватись з врахуванням таких факторів: собівартість – ціна у конкурентів – максимальна межа попиту на товар. Отже вивчення і аналіз цін у конкурентів дуже важливі і дозволяють виробнику встановлювати обґрунтовані ціни на свій товар.

2.2. Вибір цінової стратегії.

Відомі наступні стратегії ціноутворення.

1. Стратегія “зняття вершків”.

2. Стратегія “проникнення”.

3. Стратегія змінних цін.

1. Стратегія “зняття вершків” характерна для піонерних експериментальних товарів, які не мають аналогів. На такі товари виробник встановлює дуже високі ціни, які самі по собі інтригують споживача. Ця стратегія реалізується за рахунок споживачів з високими доходами, які дуже дбають про свій престиж у суспільстві. Ця стратегія може бути реалізована протягом певного часового інтервалу, поки не наступить насичення товаром певного сегменту ринку. Тому така стратегія, як правило, реалізується при сильній рекламній підтримці.

2. Стратегія “проникнення” на ринок реалізується за рахунок високої цінової еластичності товарів, оперативного манипулюваннями цінами на окремі товари і в окремих регіонах.

Використовуючи цю стратегію, виробник проникає на неосвоєні ринки за рахунок низьких цін. В міру освоєння ринку виробник піднімає ціни до рівня цін конкурентів.

3. Для цієї стратегії характерна зміна цін на товар в залежності від географічного розташування виробника і споживача. В цьому випадку вживається система франкування цін. Вона охоплює різні варіанти зараховування транспортних витрат до ціни товару.

Термін “Франко” означає умову продажу, згідно якої продавець зобов”язується доставити товар у відповідне місце за свій рахунок і на свій ризик ( тут можуть входити страхові витрати і митні)

Варіанти “франкування”.

3.1. Ціна “франко – завод” – це відпускна ціна виробника, з умовою, що покупець оплачує всі транспортні витрати.

3.2. Ціна “франко – перевізник” – це ціна, яка враховує зобов”язання продавця сплатити доставку товару до перевізника після передачі товару під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому сторонами місці.

3.3. Ціна “франко – кордон” це ціна, яка передбачає витрати, пов”язані з доставкою товару до кордону держави споживача.

4. Ціна “франко – склад споживача” – це ціна, яка враховує транспортні і супутні витрати виробника на доставку товару аж до самого споживача. Це максимальні зобов”язання виробника при транспортуванні продукції до споживача.