Загальні вимоги до оформленняпояснювальної записки

Пояснювальна записка оформлюється відповідно до вимог ЄСКД та ЄСТД.

Пояснювальна записка виконується на одному боці листа формату А4 (297х210 мм) українською мовою одним із наведених нижче способів:

рукописним – креслярським шрифтом з висотою літер і цифр не менше 2,5 мм. Цифри необхідно писати чітко чорною пастою або тушшю;

машинним – з використанням друкувальних пристроїв виведення ПК.

За машинного способу виконання пояснювальну записку друкують – з розрахунку не більше 50 рядків на сторінці та висотою літер і цифр не менше ніж 1,8 мм.

Кожний лист пояснювальної записки повинен мати рамку чорного кольору (Додатки Б, В), виконану типографським способом або вручну тушшю або пастою. Рамку наносять суцільною основною лінією на відстані 20 мм від лівого поля і 5 мм від інших полів листа. Відстань від рамки до тексту з початку і в кінці рядків – не менше 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм (Додаток Д).

Помилки і описки, виявлені в роботі, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту.

Заголовний лист кожного розділу повинен мати рамку (Додаток Б). Заповнюють графи рамки тільки заголовного листа, а на подальших листах проставляють тільки номер сторінки.

Основні написи. Графи основного напису заповнюють так:

1 – номер і найменування розділу згідно змісту (наприклад - 2 Технологічна частина);

2 – проставляються скорочена назва вузу, факультету, номер групи, усі дані розділяються крапкою (наприклад – СНАУ.ХТ.9901.);

4 – проставляється літера, яка характеризує роботу, для курсового проекту "К";

7 – номер сторінки;

8 – не заповнюється;

9 – кафедра технології м’яса і м’ясопродуктів, (рік випуску) 200__;

10-13 – в графі "Розробив" вказують прізвище студента, його підпис і дату, в графах "Керівник" і "Зав. кафедрою" вказують відповідні прізвища, їх підписи і дату.

Пояснювальна записка починається з титульного листа (Додаток А), за ним іде зміст з поданням сторінок розділів роботи. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною: перша сторінка – титульний лист, друга –зміст і т.д. Сторінки проставляються арабськими цифрами у відповідній графі основного напису. Сторінки 1 (титульний лист), 2 (зміст), 3 (вступ) не нумеруються.

Текст пояснювальної записки поділяють на розділи, підрозділи, за необхідності підрозділи поділяють на пункти, а пункти – на підпункти. Цифри кожної градації відокремлюють крапками.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах всієї записки і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад 2, 3, 4 і т.д. Номер підрозділу складається із номерів розділу і підрозділу, відокремлених крапкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться (наприклад, 2.1, 2.2, 2.3 и т.д.)

Нумерація пунктів складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, (наприклад, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 і т.д.)

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки, пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки розділів розміщують посередині рядка і друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці, не підкреслюючи. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Структурні елементи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ" тощо не нумерують, а їх назви правлять за заголовки.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні записки машинописнім способом повинна бути не менш як три інтервали, при виконанні рукописним способом – 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу – два інтервали, при виконанні рукописним способом – 8 мм. Кожний розділ записки рекомендується починати з нової сторінки (Додаток Д).

Текст пояснювальної записки повинен бути стислим, чітким і не допускати різних тлумачень.

У тексті застосовують стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і позначення відповідно до ГОСТ 8.417-81.

Якщо у тексті наводиться ряд числових значень, що виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її вказують лише після останнього числового значення (наприклад, 1; 1,5; 2 м).

Якщо наводять діапазон числових значень фізичної величини, що виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці вказується після останнього числового значення діапазону (наприклад, від плюс 10 до мінус 20°С. недопустимо відділяти одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки).

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, додатки зазначають їх номери: "… відповідно до 3.1.4.2…". посилання на запозичені джерела оформлюють відповідно до ГОСТ 7.1-76 у квадратні дужки. Посилання містить номер джерела, взятий із списку літератури і в необхідних випадках номер сторінки (наприклад, [18], [21, с. 97]).

При посиланнях на стандарти і технічні умови вказують лише їх позначення (наприклад, ГОСТ 2.105-95).

Формули та рівняння. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули або рівняння у пояснювальній записці нумерують арабськими цифрами у межах розділу.

Номер формули або рівняння складається із номеру розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою (наприклад, формула (3.1) – перша формула третього розділу).

Номер формули вказують на рівні формули в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Переносити формули чи рівняння в наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій (наприклад, плюс (+), мінус (-) повторюючи знак операції на початку наступного рядка (Додаток Д).

Таблиці. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті записки. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою (наприклад, таблиця 4.2. – друга таблиця четвертого розділу).

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

«Шапка» таблиці повинна бути відокремлена лінією від іншої частини таблиці. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Одиниці вимірювання вказують або у заголовках, або у підзаголовках. Якщо всі параметри, розміщені у таблиці, мають тільки одну одиницю вимірювання, наприклад, міліметри, то її скорочене позначення (мм) розміщують над таблицею.

Цифри в графах розміщують так, щоб класи чисел у всіх графах були точно один під одним. Числові значення величин в одній графі повинні мати однакову кількість знаків після коми. За відсутності окремих даних у таблиці слід ставити прочерк (риску).

Додатки. Додатки оформлюють як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках. У тексті записки на всі додатки повинні бути посилання. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Посередині рядка над заголовком додатка малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово "Додаток …" і велика літера (за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, О, Ч, Ь), що позначає додаток.

Складання списку використаної літератури. Всі джерела нумерують наскрізно арабськими цифрами в тому порядку, в якому вони згадуються в тексті, не забороняється і алфавітний порядок.

Про кожен документ (книжку) подаються такі відомості: прізвище та ініціали авторів; повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок (якщо він вказаний на титульному листі); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург) вживаються скорочення: К., Х., М., Л., СПб.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скорочення "р."); кількість сторінок із скороченням "с.".

Кожна група відомостей відокремлюються одна від одної знаком крапка і тире (.-).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Документи, які мають більше трьох авторів описують за назвою. При цьому за косою рискою, яку проставляють після останнього слова назви, наводять ініціали і прізвища трьох авторів "та ін."

Якщо на титульному листі відсутнє прізвище автора, то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи за прізвищем автора.

Відомості, про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела (книжки чи збірники), в якому знаходиться стаття за викладеними вище правилами, а для журналу назва, рік випуску, номер сторінки, на яких розміщена стаття.

Для винаходів (відкритій) вказують номер авторського свідоцтва, патенту, державу, в якій воно видано, назву винаходу (відкриття), рік випуску та його номер.

Для нормативно-технічної та проектної документації вказують номер документа, його назву, строк дії.

Наприклад:

Жаринов А. Н. Основи сучасних технологій переробки м'яса. - М.: «Протеїн Технолоджис Інтернешнл» 1994, - 154 с.

Заяс Ю. Ф. Якість м'яса й м'ясопродуктів. - М.: Легка й харчова пром., 1981. - 480 с.

Рогів Н. Н. „Технологія м'яса й м'ясопродуктів”. - М.: Агропроміздат, 1988. - 576 с.

Автор, назва статті, журнал „Мясная промышленность”, сторінка,рік.

Автор, назва статті, журнал „Мясная индустрия”, сторінка, рік.

Додатки