Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КДП 3 питанняMicrosoft Word (2).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
811 Кб
Скачать
☆

33. 49. Законодавчо-нормативна база функціонування архівних установ України

В Україні діяльність архівів, пов'язану з формуванням Національного архівного фонду, зберігання його документів та використання архівної інформації, регулюють норми близько 20 законів. Найзначнішими з них є Основи законодавства України про культуру, ЗУ "Про інформацію", ЗУ "Про Національний архівний фонд та архівні установи", ЗУ “Про державну таємницю”, ЗУ “Про реабілітацію жертв політичних репресій”, ЗУ “Про музеї і музейну справу”, ЗУ “Про бібліотеки і бібліотечну справу” та ін.

Державний комітет архівів, державні і приватні архіви, комісії з ЕЦ в своїй діяльності керуються як вищезазначеними документами так і конкретними нормативними актами: Положення про Держкомархів, Положення про ЕПК, Правила роботи архівів, Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, Основні правила роботи державних архівів України, Правила охорони праці в архівних установах, Методика грошової оцінки документів Національного архівного фонду та ін.

34. 50. Становлення архівознавства як наукової та навчальної дисципліни

Архівознавство як наука про архіви - порівняно молода історична дис-цишііна, становлення якої пов'язане з XIX ст. В Україні активного розвит-ку вона набула в 1920-х рр., коли відбулося становлення національної школи архівознавства, розроблено теоретико-методичні засади обліку, описування, зберігання архівних документів та використання архівної інформації, при Українському центральному архівному управлінні створено першу наукову установу - Кабінет архівознавства, започатковано архівну періодику, апробо-вано різні форми архівної освіти. Традиції "золотої доби" української архівіс-тики склали підґрунтя розвитку вітчизняного архівознавства на сучасному етапі. Водночас актуальними для кінця XX - XXI ст. залишаються проблеми архівної науки того періоду, чи не найважливішими серед яких є формування структури науки та напрямів досліджень, підготовка наукових кадрів, здатних забезпечити розвиток теоретичних досліджень.

Півтора останні десятиліття в Україні показовою є результативність нау-ково-організаційної діяльності в сфері архівістики. її проявом є створення в 1990-х рр. спеціалізовану наукових установ як у академічному секторі, так і в галузевому - в системі Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України (нині - Державний комітет архівів України). Так, на базі відновленої 1987 р. Археографічної комісії УРСР у липні 1990 р. розпочав діяльність Ін-ститут української" археографії (з лютого 1995 р. - Інститут української архео-графії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України). Зусилля співробітників інституту зосередилися на цілеспрямованому виявленні, науко-вому опрацюванні та публікації історичних джерел, виданні творчої спадщини українських учених та громадсько-політичних діячів, розробленні питань істо-рії та теорії археографії. У вересні 1992 р. було створено Інститут рукопису (на базі відділу рукописів) та Інститут архівознавства (на базі відділу архівних фондів) ЦНБ їм. В. І. Вернадського АН України (нині - Національна бібліоте-ка України їм. В. І. Вернадського). На обидві наукові установи, крім розвитку досліджень у галузі науково-дослідної, науково-методичної і науково-інформаційної роботи з рукописними та архівними фондами, покладалися фу-нкції центрів зберігання писемних джерел та рукописних книг, архівних коле-кцій, Архівного фонду НАН України. Це, з одного боку створювало ідеальні умови наукової лабораторії з безпосередньою близькістю фондів, в з Іншого - ускладнювало "чисту" дослідницьку роботу іманентною потребою формуван-ня, обліку, описування, зберігання документів та використання архівної Інфо-рмації. В травні 1994 р. архівна система України вперше після закриття 1934 р. Кабінету архівознавства Укрцентрархіву та неодноразових спроб відкриття подібної установи за радянської доби отримала галузеву наукову інституцію - Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавст-ва, пб'кликану забезпечити архіви теоретико-методичною базою для здійснен-ня їхніх основних функцій. Перед новоствореними інститутами висувалися за-вдання проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі архів о-знав ства, документознавства, археографії, джерелознавства, інших спеціаль-них історичних дисциплін. Специфіка діяльності кожної установи створювала умови для локалізації завдань і сприяла інтеграції зусиль науковців для вико-нання спільних проектів, продукування нових знань.

Зокрема, спільно з іншими академічними інститутами, вищими навчаль-ними закладами, спорідненими профільними установами ІУАД розробив і по-чав реалізовувати широкий план створення фундаментальної джерельної бази для розвитку гуманітарних наук. Істотне значення для архівної справи мав також розроблений академічними інститутами спільно з Головним архівним-управлінням і прийнятий 1992 р. Державним комітетом України з питань нау-ки і технологій комплекс проектів, об'єднаних у програму "Книжкова спад-іцина України: створення бібліографічного та археографічного реєстру і сис­теми збереження та загальнодоступності". Одним із напрямів програми ("Ар-хівна та рукописна Україніка: Національна зведена система документальної інформації") стало створення бази даних і комплексу документальних Ігублі-кацій Україніки. В ході розроблення основних положень програми виробляли-ся методологічні принципи та методичні прийоми міждисциплінарного харак-теру, активно застосовувані в роботі архівних установ.

Зауважимо, що державна підтримка розвитку спеціальних історичних дисциплін в умовах переосмислення методологічних засад суспільних наук, початку інтеграції в світове наукове товариство відкривала реальну можли-вість надати повноцінності напівзнищеним і заангажованим за радянської доби маргінальним дисциплінам, зокрема архівознавству, археографії, джерелознав-ству. Водночас мінімізоване матеріально-технічне й фінансове забезпечення новостворених інститутів ставило їх перед Небезпекою отримати невідповід-ний кадровий склад (на той час, зокрема, архівознавців готував лише Московський державний історико-архівний інститут та архівістів - Київський універ-ситет) й змушувало ранжувати наукові завдання, віддаючи пріоритет нагально необхідним прикладним дослідженням І відсуваючи вирішення теоретичних проблем (що в перспективі створювало серйозну загрозу для науки).

' Теоретичні й прикладні архівознавчі (поспіль із документознавчимд) до-сліджевня набули пріоритетного значення в діяльності УНДІАСД. Наукові за-вдання щодо створення концепцій та моделей розвитку архівної справи і до-кументаційного забезпечення управління в умовах формування інформаційно-го суспільства, удосконалення методів архівознавства, осучаснення понятійно-го апарату та термінологічного інструментарію, дослідження правових аспек-тів роботи з документами Національного архівного фонду України, розроб-лення засобів і способів захисту документів від біопошкоджень, організації та проведення робіт з науково-технічної інформації визначили основні напрями досліджень інституту. Розвиток науки залежить і від оновлення наукових кадрів, притоку сві-жих думок та ідей. Науковій підготовці кадрів для архівних установ слугує ді-яльність аспірантури та спеціалізованої вченої ради в УНДІАСД. Захист дисе-ртацій, тематично пов'язаних із історією та теорією архівної справи, аналізом Інформаційного потенціалу архівних фондів, відбувається в межах двох спеці-альностей 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни та 07.00-10 •-документознавство, архівознавство. Слід зауважити, що паспорт першої спеціальності передбачає наукові дослідження з проблем "виявлення, відбір, аналіз та синтез історичних джерел", "методи дослідження інформаційних можливостей джерел різних типів та видів: застосування ком-плексного підходу до використання історичних джерел", "закономірності по-яви, поширення, відмирання різних типів джерел та їх роль у розвитку істори-чних знань", "джерелознавчий аналіз і синтез в історичних дослідженнях", "теорія і методика видання історичних джерел", "розвиток архівознавства й археографії в Україні та за рубежем", "історія архівної справи", а другої - "наукове використання документальних фондів та архівних інформаційних ресурсів, створення науково-довідкового апарату до документальних систем та інформаційних аналітичних документів", "вивчення різних категорій сшжи-вачів документної Інформації, доступ до документально-інформаційних ресур-сів, наукові основи зберігання І забезпечення збереженості документів".