Лекція 6. Планування витрат

Затрати ресурсів підприємства – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, ми комплексно характеризуємо ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Витрати включають:

• дослідження ринку;

• виявлення потреби в продукції на ринку;

• підготовка та освоєння нової продукції (послуги) на ринку;

• виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

• обслуговування виробничого процесу та управління ним;

• збут продукції;

• охорона природних ресурсів;

• набір, підготовка, перепідготовка кадрів;

• поточна раціоналізація виробництва.

Класифікація витрат:

1) за ступенем залежності від обсягу виробництва:

• постійні витрати;

• змінні витрати.

2) за методом віднесення на одиницю продукції:

• прямі витрати;

• непрямі витрати.

3) за участю в технологічному процесі:

• основні витрати;

• накладні витрати.

4) за участю у виробничому процесі:

- виробничі витрати;

- позавиробничі витрати.

5) за місцем утворення:

- витрати структурного підрозділу;

- витрати підприємства в цілому.

6) за ступенем однорідності:

- одноелементні статті витрат;

- комплексні статті витрат.

7) за економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів;

- інші витрати;

8) за конкретними видами витрат:

- сировина й матеріали;

- паливо для використання з технологічною метою;

- енергія для використання з технологічною метою;

- покупні ресурси;

- роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

- зворотні відходи;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати, пов`язані з підготовкою і освоєнням нових потужностей виробництва;

- витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- загальногосподарські витрати;

- комерційні витрати.

Основною формою планування витрат є калькулювання собівартості, що являє собою визначення витрат за статтями собівартості.

Об`єктом калькулювання є продукція чи послуги, чия собівартість обчислюється. Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру продукції (робіт, послуг):

1) готельне господарство – 1 ліжко-доба,

2) газове господарство – 1 куб. м реалізованого природного чи зрідженого газу;

3) теплове господарство – 1 Гкал теплової енергії;

4) електропостачання міст – 1 кВт /ч електричної енергії;

5) водопровідне господарство – 1 куб. м реалізованої води;

6) каналізаційне господарство – 1 куб. м стічних вод;

7) санітарна очистка міст – 1 куб. м побутових відходів;

8) зелене господарство – 1 га зелених насаджень, шт.;

9) житлове господарство – 1 кв м загальної площі житла;

10) міський електротранспорт – 1 перевезений км, 1 вагоно-км.

Калькуляція на підприємствах складається за статтями:

1. Сировина і матеріали

До цієї статті належать такі витрати:

- на сировину;

- на основні й допоміжні матеріали;

- на куповані вироби та напівфабрикати.

Усі ці витрати можна обчислити на одиницю продукції (робіт, послуг), виходячи з діючих норм і цін:

S _м = ∑ М _н * Ц _м - ∑ М _відх * Ц _р.відх. ,

де М _н - норма витрат матеріалу на одиницю продукції (послуги);

Ц _м – ціна придбання сировини і матеріалів;

М _відх – витрати сировини і матеріалів, що пішли у відходи;

Ц _р.відх – ціна реалізації відходів сировини і матеріалів.

2. Енергія технологічна

Ця стаття охоплює витрати на всі види енергії, необхідної для виробництва продукції (послуги): паливо; електроенергія; пара; газ.

S _ен= ∑ S _{н. ен} * Ц _т ,

де S _{н. ен} – норми витрат енергії;

Ц _т – ціна-тариф на застосування енергії.

3. Основна й додаткова заробітна плата виробничих робітників

До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію (послуги). Величина таких витрат обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції та виготовлення одиниці продукції. До цієї статті також належать доплати і надбавки робітникам за кваліфікацію, за перевиконання плану, за роботу у святкові і вихідні дні, за виконання державних обов`язків, оплата відпусток.

4. Утримання та експлуатація машин і механізмів

Стаття є комплексною. Вона охоплює витрати на :

- амортизаційні відрахування на відтворення машин і устаткування (Ам_.уст.);

- електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування (С _ел);

- придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування (С _інс);

- ремонт та технологічне обслуговування ( С _р.т.о);

- заробітну плату обслуговуючому персоналу ( С _з.н.об.):

S _екс = А _м.ус + С _ел + С _інс + С _р.т.о + С _{з.н. об}.

5. Загальновиробничі (накладні) витрати

Стаття являє собою комплексну статтю, до якої входять витрати на:

- управління, виробниче і господарське обслуговування у межах виробництва;

- заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;

- амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

- охорону праці;

- техніку безпеки, охорону, протипожежну охорону;

- досліди, випробування, винахідництво;

- підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

- відрядження;

- обов`язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища);

- придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань. Вони обчислюються окремо і додаються до визначеної суми:

S _накл = q* S _з.н.осн + А _б.с.

Тут q – відсоток загальновиробничих витрат у заробітній платі основних виробничих робітників;

S _з.н.осн – витрати на основну заробітну плату виробничих робітників на одиницю продукції (послуг);

А _б.с. – амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах на їх повне оновлення.

6. Підготовка й освоєння виробництв

До цієї статті належать витрати:

- освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

- підготовка та освоєння нової продукції (послуги);

- підготовчі роботи.

Такі витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їх відшкодування.

7. Позавиробничі витрати

До позавиробничих витрат відносять витрати на:

- маркетингові дослідження;

- рекламу продукції;

- заходи щодо стимулювання збуту.

Деякі з цих витрат є прямими, їх можна обчислити безпосередньо на окремі вироби, а деякі – непрямими (аналіз та дослідження ринку, комісійні витрати, проведення ярмарок, презентацій).

Методи обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) є такими:

- метод питомих витрат;

- баловий;

- кореляційний;

- агрегатний.

Метод питомих витрат є найпростішим, але найменш точним:

С _н = С _п * Р _н,

де С _п – питома собівартість аналогічної (базової) продукції (послуги);

Р _н – параметр нової продукції.

Баловий метод ґрунтується на експертній оцінці впливу головних параметрів продукції (послуг) на його собівартість. Кожний параметр продукції (послуги) оцінюється певною кількістю балів. Собівартість базової продукції (послуги) ділиться на суму балів усіх параметрів і в такий спосіб визначається собівартість одного бала ( С_б):

С _н = С _б * ∑ б _н ,

де б н – кількість балів за параметром нової продукції (послуги).

Кореляційний метод дає змогу встановити залежність собівартості продукції (послуги) від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних для групи аналогічної продукції (послуги). Кореляційний метод прогнозування собівартості є найбільш точним та поширеним.

Агрегатний метод не є самостійним параметричним методом. Згідно з ним собівартість продукції (послуг) визначається як сума собівартості конструктивних його частин або простіших складових.