Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект(текст).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
601 Кб
Скачать
☆

Розділ 3. Контроль, оцінка і стимулювання діяльності Лекція 7. Контроль і оцінка діяльності

Контроль – це перевірка відповідності фактичних характеристик (процесів, діяльності, об’єктів) установленим вимогам (обмеженням). На підприємстві контролю підлягають всі матеріальні й грошові потоки, виробничі процеси, діяльність людей, витрати ресурсів і результати. Такий глобальний контроль дає змогу з’ясувати, наскільки діяльність підрозділів усіх ієрархічних рівнів відповідає чинному регламенту, установленим завданням, наскільки вона ефективна. У процесі контролю збирається і аналізується необхідна інформація, виявляються відхилення фактичних показників від установлених (планових, стандартних)та їх причини.

Контроль на підприємстві має різні напрямки і форми.

Технічний контроль є важливою складовою системи управління якістю продукції – це контроль матеріалів і продукції на всіх стадіях її обробки, а також технологічних процесів.

Контроль результатів виробництва і витрачених ресурсів відіграє особливу роль у системі внутрішнього контролю, бо ці показники характеризують ефективність діяльності підприємства. Для внутрішньо-коопераційних підрозділів, що є центрами витрат, результати виражаються в кількості виготовленої продукції певної номенклатури, а витрати ресурсів – у кошторисі. У підрозділах – центрах прибутку ці два показники трансформуються в єдиний цільовий показник результату – прибуток.

Технологія контролю витрат і результатів полягає в порівнюванні фактичних показників з плановими, виявленні причин відхилень та їх аналізі, що є основою для прийняття певних рішень відповідальними працівниками.

Велике дисциплінуюче значення має контроль трудової дисципліни, дотримання організаційного регламенту та якості виконання своїх функцій працівниками (якості праці).

Ієрархічно контроль організується в тому самому порядку, що й планування: контроль робочих місць, підрозділів певного ієрархічного рівня і підприємства в цілому. У цьому ж порядку показники контролю інтегруються, трансформуються з численних конкретних величин у більш загальні, й на рівні підприємства керівництвом контролюються важливіші показники, що характеризують ступінь досягнення поставленої мети згідно зі стратегією його розвитку, становище на ринку та фінансовий стан.

Частота контрольних операцій буває різною залежно від контрольованих показників, ступеня їх календарного узагальнення і призначення результатів контролю. Згідно з цим виділяють контроль поточний, періодичний і разовий.

Поточний контроль - здійснюється щоденно як систематичний моніторинг за рухом матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і продукції. Його основним інструментом є оперативний облік у системі диспетчерського регулювання виробництва. Поточний контроль відіграє важливу профілактичну роль, оскільки дає змогу оперативно реагувати на небажані відхилення в ході виробництва.

Періодичний контроль - виконується у формі усталеної регулярної звітності підрозділів підприємства. У звіті зазначаються планові, фактичні показники діяльності за певний період (місяць, квартал, рік), а також підсумкові дані з початку року (кварталу). Звіти підрозділів складаються на основі оперативного і бухгалтерського обліку показників, що є об’єктами контролю.

Разовий контроль - не має усталеного змісту і попередньо встановленої регулярності. Його мета і діапазон контрольованих показників в кожному окремому випадку встановлюються керівництвом підприємства чи іншим компетентним органом. Разовий контроль має здебільшого такі форми, як інвентаризація матеріальних і фінансових активів, ревізія діяльності та аудиторська перевірка.

Планування і контроль є не тільки важливими регулюючими чинниками. Вони створюють необхідну інформаційну базу для оцінки діяльності організаційних підрозділів підприємства й окремих працівників, на якій будується механізм їх мотивації. Оцінка діяльності – логічне продовження контрольних операцій. Через таку оцінку стимулюється реакція працівників на результати своєї діяльності і можливі відхилення фактичних показників від установлених (планових, нормативних, граничних) чи бажану динаміку останніх.