48. Сенсуалізм Дж. Локка.

Д. Локк (1632-1704) - найбільший англійський мислитель XVII ст. Основна ідея Локка полягала в тому, що знання самі по собі виникнути не можуть. Вроджених ідей і принципів немає. Всі ідеї і поняття виникають з досвіду. Спираючись на дані дитячої психології і етнографії, філософ вказує, що якщо б ідеї були уродженими, то вони були б доступні дітям, ідіотам та дикунам. Наявні спостереження за дітьми і душевнохворими свідчать про те, що насправді такі ідеї, як поняття про Бога і душі, добро, зло і справедливості, ними не усвідомлюються, а отже, від народження людині не дане.

Під досвідом Локк розумів все те, чим наповнюється душа людини протягом усього його індивідуального життя. Зміст досвіду та його структура складаються з елементарних складових, позначених філософом загальним терміном «ідеї». Ідеями Локк називав і відчуття, і образи сприйняття і пам'яті, загальні поняття і афективно-вольові стани. Людина з'являється на світ з душею, подібної чистому аркушу на якому тільки при житті зовнішній світ завдає свої візерунки. Придбані у зовнішньому досвіді чуттєві ідеї виступають в якості матеріалу для внутрішньої діяльності душі, завдяки якій народжуються інший тип ідеї. Ця особлива діяльність душі, названа Локком рефлексією, являє собою здатність душі звертати свій погляд на власні стани, породжуючи при цьому нові психічні продукти у вигляді ідей про ідеї.

Важливий розділ емпіричної концепції Локка пов'язаний з вченням простих і складних ідей. Простими ідеями він називав нерозкладні елементи свідомості. Як тільки душа придбала прості ідеї, вона переходить від пасивного споглядання до активного перетворення і до переробки простих ідей в складні. Утворення складних ідей Локк представляв як просте комбінування вихідних елементів досвіду за допомогою асоціацій, з'єднання, відносини і відособлення.

На відміну від асоціацій, більш надійними способами утворення складних ідей є підсумовування або з'єднання; зіставлення чи порівняння та узагальнення або відокремлення. Додавання, або підсумовування, засноване на безпосередньому з'єднанні ідей за ознаками подібності або суміжності. Другий шлях утворення складних ідей пов'язаний із встановленням подібностей і відмінностей через зіставлення і порівняння ідей, в результаті якого виникають ідеї відносин. Останнім і вищим способом утворення складних ідей є абстрагування (відволікання, відокремлення), за допомогою якого утворюються найзагальніші поняття.

49. Теорія “договірної держави” т. Гоббса.

То́мас Гоббс(англ. Thomas Hobbes; *5 квітня 1588, Малмсбері, Вілшир, Англія — †4 грудня 1679, Дербішир) — англійський філософ.

Належав до школи Соціального договору в традиції реалізму. Основними інтересами Гоббса були політична філософія, історія, етика та геометрія. На формування його ідей значно вплинули Платон та Аристотель. Послідовниками його стала вся подальша західна політична філософія.

Томас Гоббс — класичний представник англійської філософії періоду англійської революції, він послідовно розробляє систему раціоналістичної філософії, яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу. На формування поглядів Гоббса значно вплинули Ф. Бекон, а також Г. Галілей, П. Гассенді, Р. Декарт, І. Кеплер.

Гоббс вирізняє три типи держави:

1) влада — зібрання і кожний громадянин має право голосувати (демократія);

2) влада зібрання, але лише деякі мають право голосувати (аристократія);

3) верховна влада тільки у одного (монархія).

Вчення Гоббса здійснило великий вплив на подальший розвиток філософської та соціальної думки.