6.Грошова система: суть, елементи, типи
Під грошовим обігом розуміють рух грошей, що опосередковує рух товарів і послуг. Грошовий обіг обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, а також рух фінансів (сукупність усіх грошових засобів, а також система їх формування, розподілу і використання).
Формою грошового обігу виступає грошова система. Найважливішими елементами грошової системи є: національна грошова одиниця; масштаб цін; форми грошей; валютний паритет; інститути, що регулюють грошовий обіг.
Гроші у своєму розвитку пройшли шлях, який можна зобразити так: товарні гроші, металеві гроші, паперові гроші, кредитні гроші, електронні гроші тощо.
Гроші у вигляді товарів існували дуже давно. Такими своєрідними грошима ставали найпоширеніші продукти: у стародавніх греків – худоба, у іспанців і народів тихоокеанських островів – риба, у монголів – чай. Пізніше з’являються металеві гроші у вигляді злитків і монет. Зокрема ще в 12 – 13 ст. у Київській Русі функцію грошей виконували зливки срібла видовженої форми і певної ваги, що називалися гривнями.
В Україні перші монети було карбовано за часів Володимира наприкінці 10 ст. Їх робили із золота і тому називали золотниками; на монеті було зображено тризубець.
У 20 ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета менша ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.
Паперовим грошима є банкноти, або банківські білети. Банкнотою у середні віки називали посвідчення, видане банкіром про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов’язується повернути його на вимогу власника. Ці банківські розписки починали самостійний рух і їх приймали при розрахунках. Надалі право випуску банкнот бере на себе центробанк і держава. На початку 20 ст. більшість країн світу припиняє обмін банкнот на золото. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат.
Кредитні гроші існують у вигляді чеків, векселів, кредитних карток.
Чеки – наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред’явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред’явникові чека готівкою, або безготівковий рахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.
Вексель – письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк. В разі відмови від платежу держатель векселя подає до суду позов, і зазначена у векселі сума стягується з того, хто видав вексель, у судовому порядку.
Кредитна картка – розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластикову платівку з індефікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити.
Банківські рахунки – є електронними грошима. Вони відображають і контролюють стан і рух коштів (депозитів) власника грошей, який передав їх у банк. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь – який час, зі строкового – лише в певний строк.
Електронні гроші – це записи у “пам’ять комп’ютерів”, які через записи інформації на касетах чи дисках здійснюють переведення потрібних сум із одного банківського рахунку на інший. “Електронні гроші” – це символічні гроші.
Таким чином, сучасна грошова система включає в себе готівкові та безготівкові гроші. Готівковий грошовий обіг обслуговується грошовими знаками - банкнотами та білонною (розмінною) монетою.
У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві.
Основні властивості сучасних грошей :
1)гроші мають здатність легко обмінюватися на товари та послуги, тобто володіють найбільшою ліквідністю;
2)гроші є декретними – це встановлені законом платіжні засоби;
3)цінність грошей проявляється в їх купівельній спроможності.
Закони грошового обігу полягають у дотримуванні в обігу необхідної кількості грошей. Найбільш простою формулою визначення цієї необхідності є: маса грошей в обігу прямо пропорційна швидкості обертання грошової одиниці. Цей закон враховує виконання грошима функцій міри вартості та засобу обігу і визначається формулою :
де:
Г – це кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році;
Ц*Т – вартість товарів та послуг що реалізуються у певному році;
О – середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.
З розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула набуває більш складного вигляду:
де:
К – сума цін товарів, проданих у кредит;
П – сума платежів за борговими зобов’язаннями;
В – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів.
Ці формули відображають закони обігу або їх готівкових знаків (банкнот, монет), в обігу.
Окрім готівкових грошей в сучасній економіці більшість товарів і послуг реалізується через безготівковий обіг. Зростання останнього робить непридатним застосування вказаних формул. Тому використовують рівняння Фішера: MV=PQ
де: М– маса грошей (готівка і безготівкові чекові гроші); V– швидкість обігу грошей; Р– ціни товарів та послуг (рівень цін); Q– обсяг товарної маси (кількість товарів і послуг.
Звідси: М=PQ/V
Зі сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошового обігу – обмеження грошової маси реальними потребами обігу, тобто грошова маса повинна відповідати потребам обігу.