2.Предмет політичної економії

Об'єктом політичної економії є економіка на мікро -, макро -, і глобальних рівнях.

Макрорівень - охоплює господарство країни в цілому.

Глобальний рівень – розглядає міждержавні об'єднання та світове господарство.

Мікрорівень – розглядає домогосподарство, фірму.

В сучасній економічній літературі склалася така ситуація, що в кожному підручнику чи посібнику з політичної економії можна знайти власне визначення предмета її дослідження. Це цілком природно, зважаючи на те, що існує багато шкіл і напрямків, засновниками яких були видатні дослідники економічних проблем в різних країнах світу.

Найпоширеніше визначення предмету політичної економії - це дослідження відносин між людь­ми, що виникають у процесі суспільного виробництва, у взаємозв'язку із пробле­мою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів.

3.Методи пізнання економічних явищ. Економічні категорії і економічні закони

Методи пізнання економічних явищ – це шлях пізнання економічних відносин, їх основних підсистем, їх взаємодії та мисленого відтворення цієї взаємодії.

Діалектика. Завдяки ній економічні закони та категорії вивчаються як складові цілісної економічної системи.

Одним із способів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і використання на цій основі математичних методів в економічних дослідженнях.

До з найважливіших спеціальних прийомів економічних досліджень є метод наукової абстракції. Він полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, що вивчається.

Метод індукції зводиться до вивчення явищ, фактів економічного життя і формування певних висновків, метод дедукції – навпаки, дослідження від висновків до фактів.

Наукове пізнання суспільних процесів і систем передбачає також використання методу поєднання логічного та історичного підходів до вивчення економічної теорії.

Соціально-економічний експеримент належить до спеціальних методів дослідження економічних явищ.

Змістом політичної економії як науки є економічні закони та категорії.

Економічний закон – це внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно – наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами, а також між сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами та властивостями.

Система економічних законів включає чотири їх типи.

1.Загальні економічні закони - властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо).

2.Закони, що діють у кількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо. Вони діють з моменту виникнення товарного виробництва, тобто з часу розпаду первіснообщинного ладу.

3. Специфічні економічні закони - діють лише в межах одного суспільного способу виробництва.

4.Закони, що діють лише на одній із стадій суспільного способу виробництва (закон утворення монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

Економічні категорії – це теоретичний вираз, мисленні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують ( праця, предмети праці, засоби праці, споживна вартість, продукт праці та ін.)