2.Продуктивні сили суспільства і виробничі відносини

Продуктивні сили суспільства – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага, і визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Продуктивні сили утворюють провідний компонент будь-якої економічної системи.

До продуктивних сил відносять працівників та засоби праці, предмети праці, використовувані сили природи, науку, форми і методи організації виробництва, інформацію. Наука перетворилася в окремий елемент продуктивних сил з початку розгортання НТР, тобто з середини 50-х років, а інформація з середини 70-х років ХХ століття.

Продуктивні сили є провідною стороною суспільного способу виробництва, а їх рівень є загальним показником соціально-економічного прогресу. З їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, добробут населення.

Виробничі відносини – це суспільна форма розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Основою виробничих відносин є відносини власності .

Сукупність економічних виробничих відносин у широкому розумінні представлена соціально-економічними, техніко-економічними та організаційно-економічними відносинами.

Соціально-економічні відносини - це відносини з приводу різних форм власності, розподілу доходів і багатства в цілому, відтворення суспільного виробництва. Вони зумовлюють систему зв'язків "людина – людина" в процесі суспільного відтворення.

Соціально-економічні відносини вказують на те, хто реально володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, і, нарешті, як і скільки трудівник працює на себе та на інших членів суспільства.

Техніко-економічні відносини – це відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, рівня концентрації його та інших предметів і явищ, зумовлених розподілом праці.

Конкретні організаційно-економічні відносини відображені в господарських системах окремих галузей суспільного виробництва – економіка промисловості, сільського господарства, торгівлі, охорони здоров'я тощо. До загальних організаційно-економічних відносин належать : товарно-грошові відносини, відносини в сфері грошового обігу, ціноутворення, фінансів, кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи тощо.

3.Суспільне виробництво і суспільний продукт

Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.

Стадії суспільного виробництва

Виробництво

предметів сподживання

засобів виробництва

Розподіл

Споживання

засобів виробництва, робочої сили

продук-

ту

особисте

виробниче

Обмін

діяльністю

продуктами

Структура суспільного виробництва :

- матеріальне виробництво;

- нематеріальне виробництво.

Галузі сфери матеріального виробництва – промисловість, сільське господарство, будівництво, вантажний транспорт, громадське харчування, матеріально – технічне постачання, заготівля і особисте підсобне господарство, торгівля.

Галузі сфери нематеріального виробництва – освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, житлово – комунальне господарство, пасажирський транспорт, зв’язок, кредитування та система страхування, апарат органів державного управління.

Суспільний продукт – це вся сума матеріальних і суспільних благ, створених в суспільства за певними проміжок часу. Основна його форма – валовий продукт суспільства.

Основні показники національного виробництва – валовий внутрішній продукт(ВВП), валовий національний продукт(ВНП), національний доход(НД).