Емотивна функція й виражально-зображальні засоби ум

Емотивна функція М реаліз-ся щоразу, коли мовець виражає свої почуття, своє ставлення до навколишньої дійсності, хоче викликати почуттєву реакцію у свого співбесідника. Емоції – це протеси ситуативного переживання, це детерміновані світоглядом, переконаннями емоційно психічні стани людини, які виражають оцінне ставлення до життєвих ситуацій, своєї діяльності й до дія-ті інших осіб. Емотивне глибоко проникає в усі сфери життя індивіда.

Емоції з мовленнєвим актом повяз по-різному. У відповідності з цим і мовленнєва виразність, викликана ними, носить різний хар-р. В 1-х випадках емоція й експресія має внутріш (природний) зв'язок. Це буває тоді, коли мовець переб у стані афекту, хвил-ся, не контролює стилістичну організацію вислову.

У інш випадках емоція й експресія має зовніш (штучний) зв'язок. Це буває тоді, коли мовець є емоційно врівноваженим, хоче викликати почуття в свого читача/ слухача, продумано добирає відповідні виразові засоби.

Емоція й експресія мож мати і зовні, і внутр. зв'язок, коли мовець емоційно збуджений і хоче таким зробити свого слухача/ читача. За таких обставин продукована мовленнєва виразність поєднує як стихійні, так і свідомо дібрані компоненти, а найголовніше – вона споч пережив-ся автором, а потім співпереживається індивідами.

У СУМ функціонують емоційні слова 2 типів: ті, що не мають понятійної основи й ті, що виражають й поняття й емоції водночас.

I. До 1-го типу емоційних слів відносяться емоційні вигуки, що є експресивними знаками найрізноманітніших психічних переживань людини та її реакцій на певні фізичні подразнення (ай, ой, тю, тьху).

II. → сл, що позначають певні емоції та переживання (веселий, любов, журба);

→ сл. з емоц-оцінним інгредієнтом:

1) на позначення осіб (красень, бабій, шахрай); 2) лайливі назви осіб (блазень, бовдур); 3) лайл сл на познач людського організму (макітра); 4) познач предметів (барахло); 5) приміщень (загашник); 6) абстракцій (брехня, наклеп).

Морфологічні засоби емотивної експресії

Не численними, але дуже колоритними є морфологічні засоби емотивної експресії. В нар-розмовному мовл-ні і худож тв. набула осмислення лекс-граматич категорія сер. роду, що може слуг для передачі позит і негат емоцій (Титарівну ж тричі за мене поцілуйте, нехай воно здорове росте та щасливе буде!).

Особливої ув варта категорія спільного роду (бідолаха, сірома, нездара).

Може відб-ся транспонування абстрактних Ім-ів у вигуки та присудкові слова (А сестри! Сестри! Горе Вам, мої голубки молодії).

Вказівні Займ-ки мож увиразн не лише стиліст марковані сл, а й нейтральн (Таке молоде, та таке сміле!).

Активно функціон у фольклорі та літ М і вербалізовані звуконаслідування (бах, бульк, геп) та усічення (скік, смик).

Емоційно-експресивні якості фразеологізмів

Емотивній функції СУМ підпорядк-ся численні фразеологізми. Серед них виділяємо перш за все ідіоми, які є експресивними сигналами емоцій людини. Експресивні якості мовл-ня вияскравлюються завдяки вжитку фразеологізмів, лексичні компоненти яких номінативно експлікують напружені психічні стани людини (В неї одразу здавило коло серця і в душі похололо). Неабиякою емотивністю володіють фразеологізми, що передають життєві затруднення, безвихідність становища (Хоч вовком вий). Мовець може вдаватися до уточнення емоц-оцінного слова. Найб вдалі форми такого уточнення згодом фразеологізуються (хитрий, як лисиця).

Стилістично виправданим є паралельне функціонування в М емоц-оцінних дієслів та їх фразеологізованих розщеплень. Особливу лінгвостилістичну вигоду мовець/автор має з того, що фразеологічних розщеплень 1 й того ж дієслова м.б. низка: теревенити – теревені правити, теревені гнути, розводити, точити, розпускати, городити.

Емотивна інтенсифікованість звороту м.б. пов’язана не лише з його семантикою, а й з семантикою окремих його складників. Емоц-експресив слід вваж всі звороти, в яких є: емоційні слова, афективно суфіксовані слова (Із щастя та горя скувалася доля; Слово його з маслечком).