Естетична функція й експресивні засоби ум

Мова, як і б-яке явище об’єктивного світу, може сприйм-ся, оцінюватися й пізнаватися людиною з естетичного погляду. І найголовніше, може використ членами суспільства з естетичною метою, служити засобом задоволення авторського естетичного почуття, так і естетичного почуття адресата. Естетична функція тісно пов’язана з комунікативною.

Естетизація мовних засобів є однією з основ мовленнєвої експресії. Естетизуючись, мовні ел-ти стають стилістично виразнішими. Генезу естетичного слід шукати в реальній дійсності. В естетичному відображенні міститься глибоке узагальнення суттєвих закономірностей буття. Це узагальнення пов’язане з образним мисленням, з відбором деталей, в яких сутність предметів і явищ виражається найб мірою. Емоція - найелементарніша форма естетичного переживання. Естетична функція притаманна всім формам, стилям і ярусам загальнонар-ї М.

До заг-ноМ-х естетичних категорій відносяться: глибока змістовність, точність, лаконізм, граматична стрункість, динамізм, інтонаційне багатство, нормативність, функціональна доцільність.

Природа предметів і явищ матеріального світу знаходить своє просторово-доцільне вираження в такому співвідношенні мір як симетрія. Синтаксична симетрія (синтаксичний паралелізм) являє собою спів мірне розташування функціонально однотипних членів Р в 1, 2 чи кількох суміжних Р-нях. Вона відбива структурно впорядкований лінійно-просторовий рух мовленнєвих компонентів і визначає відношення між семантичним та виразово-естетичним рівнями мовлення (контексту).

З доп СС стихійне, стилістично безбарвне слово розташування може замінитися свідомим, стиліст виразним (Свій край, як рай, а чужа країна як домовина).

СС м.б. неповною, еліптичною, але від цього вона не втрачає своїх лінгвостилістичних властивостей (Половина та садів цвіте, половина обсипається).

Із категорією СС тісно перепл-ся естетична категорія ритмічності. Ритмічність, викликана СС, є вторинною. Естетичні якості вторинної Р проявл-ся в нар фразеології (Радість сієш, горе жнеш).

Краса і сила українського художнього слова

Естетична функ-я СУМ прояв-ся найб мірою в худож л-рі, оскіл худ літ – це мистецтво слова.

Кожен письменник, крім ідеологічного кредо, має ще й естетичне, а тому він, пишучи художній твір, вживає надбання загальнонародної М з певним естетичним наміром, підпорядковує їх традиціям нац-ї лінгвостилістики.

Перед кожним п-ком постають ?: як поєднати логічне (комунікативне) та естетичне (емоц-оцінне), об’єктивне та субєктивне. Для цього необх лінгвостилістична вправність (талант).

Слову апріорно властива соц.-естетична активність. Письм-к робить слово в соц.-естетичному відношенні ще активнішим.

Естетич признач-я сл не в тому, щоб називати предмет чи ознаку, а в тому, щоб зображати й оцінювати. Всяке сл в худож контексті (який розгортається за законами естетики) може стати художнім.

В естетиці й лінгвостилістиці твору спостерігаємо зустріч 3 естет-х свідомостей: письменника, зображуваного героя, читача.

В естетич оформленні неабияку роль відігр стилістичні фігури: повтори, тавтології, елізія (коли атрибут перебирає ф-ю субстантива: Орлом сизокрилим літає, ширяє, Аж небо блакитне широкими бʼє).

З експрес-стиліст метою письм-ки вдаються до ремінісценцій.