Розділ і. Загальноекономічний зміст монополії на ринках ресурсів

1.1. Монополія на ринку праці. Роль профспілок на ринку праці

Монопольне положення є бажаним для кожного підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що вони нав'язують свої контрагентам, а іноді і товариству свої особисті інтереси. Досягти монопольного положення першим шляхом нелегко, про що свідчить самий факт винятковості цих утворень. Крім цього, цей шлях до монополії можна вважати “порядним”, оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягнення переваги над конкурентами.

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб чи державі.

Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця. Ринок чистої монополії – це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Двостороння монополія виникає на ринку праці тоді, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яку пропонують профспілки, та ціною, що пропонується монополією. При цьому перша з них завжди вище другої.

Монопсонія (англ. Monopsony) — ринкова ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення.

Прикладом монопсонії є ситуація підприємства-міста, в якому живе безліч домогосподарств, які пропонують робочу силу але тільки одне підприємство — покупець робочої сили.

Білет № 55

Формування індивідуального, галузевого та ринкового попиту на працю.

Білет № 56

Ринок праці у досконалої конкуренції.

Р ынок труда представляет собой совершенно конкурентный рынок труда, где присутствует большое кол-во работников предлагающих свои услуги по тому или иному виду деятельности; ставка з/п определяется посредством спроса на раб. Силу и его предложение.

L – кол-во работников; W – ставка з/п; S – предложение.

Білет № 57

Двостороння монополія та визначення реального рівня заробітної плати на ринку праці.

57. Двостороння монополія та визначення реального рівня з/п на ринку праці

Двухстороння монополия с одной стороны выступает монополист, который определяет меньшую ставку з/п, а с другой – прфсоюз, который предлагант в інтересах своїх членах профсоюза, монополисту поднять ставку з/п на болем высший урівень.

Номінальне значення з/п W, поділене на рівень цін Р, визначає к-сть товарів та послуг, які можна придбати на свою з/п. Кожен робітник робить вибір мвж працею і дозвіллям.

Н – к-сть годин дозвілля на добу; І – денний доход робітника; U – крива байдужості при виборі праця-дозвілля

Графік показує рівновагу в розподілі часу між працею і дозвіллям пересічного робітника. АВ – лінія бюдж. Обмеження, що показує всі комбінації «доход-дозвілля», коли погодинна з/п дорівнює W. І= W(24 – Н), де W – з/п на 1годину, (24 – Н) – к-сть годин праці в день. У даному випадку ми абстрагуємося від так званого позаробочого часу, коли робітник не знаходиться в сфері вир-цтва, але час, який він витрачає не можна віднести до дозвілля. Нахил лінії бюд. обмеження «доход – дозвілля» (АВ)=W, тому що ціна роб. Сили на конкретному ринку вже задається. Коли ринк. з/п =W грош. Одиниць на годину, робітник одержує W грош. Одиниць доходу за кожну годину дозвілля, від якої він відмовився задля роботи. К-сть годин роботи залежить від розміру з/п та індивідуальних уподобань по відношенню до доходу і дозвілля. Індивідуальні уподобання на графіку виз-ся кривими байдужості (U₁, U₂, U₃). Робітник знаходиться у стані рівноваги в точці Е, де лінія бюдж. обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U₂. В цій точці MRS_HI = W, де MRS_HI – гран. Норма заміщення дозвілля доходом. Тобто робітник працює – (24 – Н₁) години, заробляє – І грош. одиниць на добу.

Білет № 58

Ринок капіталу: попит та пропозиція капіталу.