- •Ринки факторів - це спеціальні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, з боку позиції - власники факторів - домогосподарства
- •Мал. 4. Траєкторія розвитку фірми
- •Ознаки олігополістичного ринку
- •Риси олігополістичних ринків
- •Взаємозалежність олігополістів
- •Приклад
- •Олігополістичні моделі
- •1.2 Методи нецінової конкуренції
- •1.3 Форми прояви нецінової конкуренції
- •Досконала конкуренція
- •Групування затрат.
- •Методи обліку затрат виробництва.
- •14.1. Попит на працю в умовах досконало конкурентного ринку ресурсів
- •Розділ і. Загальноекономічний зміст монополії на ринках ресурсів
- •1.1. Монополія на ринку праці. Роль профспілок на ринку праці
- •57. Двостороння монополія та визначення реального рівня з/п на ринку праці
- •58. Ринок капіталу: попит та пропозиція капіталу
- •15.4. Ринок землі
1.2 Методи нецінової конкуренції
Нецінові методи передбачають зміну властивостей продукції, додання їй якісно нових характеристик, створення нових виробів для задоволення тих же потреб, пропозиція продукції, що не існувала на ринку, вдосконалення комплексу послуг, супутніх товару (демонстрація товару, збільшення терміну гарантійного ремонту і т. д.) . Важливим фактором нецінової конкуренції є економічність і мінімізація термінів постачання, які можуть дотримуватися в умовах доставки потрібної продукції заданої якості в позначені договірними умовами місце і час, з урахуванням мінімальних сукупних витрат з транспортування продукції. Не можна не виділити і такий фактор нецінової конкуренції, як створення потужної збутової мережі і служби сервісу.
До нецінових відносяться такі групи методів конкурентних дій.
Перша група - методи забезпечення конкурентних переваг організації за рахунок зміни в кращу сторону різних споживчих характеристик товарів і послуг, з метою підвищення споживчої цінності:
- Впровадження нових товарів (диференціація товарів);
- Впровадження товарів, що володіють новими споживчими властивостями, поліпшеною якістю, досконалішим дизайном, більш красивою упаковкою (диференціація споживчих властивостей товару).
Другий вид диференціації застосуються коли:
- Організація прагнути розширити перелік споживчих властивостей товарів;
- Організація намагається розширити перелік ринкових сегментів вироблених товарів;
- Організація має намір домогтися визнання на відносно невеликому секторі ринку за рахунок розмаїтості пропонованих товарів;
- Впровадження нових форм продажного та післяпродажного сервісу, щоб залучити нові категорії споживачів, спонукати до більш частого використання товарів і разовій покупці більшої кількості товарів.
Друга група-методи стимулювання збуту. Це короткочасні заходи грошового або матеріального характеру, що заохочують купівлю товару.
Стимулювання збуту має багатоцільову спрямованість. Вибір мети залежить від об'єкту майбутньої дії - споживача або торгового посередника.
Споживач володіє найбільшою значущістю, і вся політика маркетингу зводиться до дії саме на споживача. Цілі стимулювання в даному випадку зводяться до збільшення числа покупців або збільшення кількості товару, купленого одним і тим же покупцем. До засобів стимулювання продажів для покупців відносяться: зразки на пробу, премії, лотереї, знижки з ціни, торгова знижка, купони, розпродажі, ігри та конкурси, клуби споживачів, «етикеточні заходи». Торговий посередник, будучи природною ланкою між виробником і споживачем, є специфічний об'єкт стимулювання, що виконує в даному випадку регулюючі функції. При цьому цілі стимулювання можуть бути спрямовані на те, щоб: - Надати товару певний імідж, щоб зробити його легко впізнанним; - Збільшити кількість товару, що надходить в торговельну мережу;
- Підвищити зацікавленість посередника в активному збуті тієї або іншої марки і т. д.
Засобами стимулювання збуту для торгових посередників є: премії та подарунки, торговельні премії, компенсації витрат на рекламу, призи, виставки продажу, сувеніри, торговельні брошури.
Організація повинна постійно порівнювати й аналізувати альтернативні варіанти продажу свого товару, переглядати ціни та знижки залежно від відбуваються на ринку змін.
Третя група-методи реклами і зв'язків з громадськістю.
Реклама - це розповсюджувана в будь-якій формі за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичних або юридичних осіб, товарах, ідеях і починаннях, яка призначена для певного кола осіб і призначена формувати або підтримувати інтерес до цих фізичним або юридичним особам, товарам, ідеям та починанням і сприяти реалізації товарів, ідей і починань.
Телевізійна реклама наймасовіша і найдорожча форма реклами. В даний час в Росії і одна рекламна кампанія не буде вважатися завершеною без реклами на телебаченні.
Радіореклама є незамінною частиною нашого повсякденного життя. Проте її основна складність полягає в тому, що досить важко виділити з цієї аудиторії потенційних покупців і змусити їх слухати саме ту програму, в рамках якої йде реклама. Впливати на почуття можна за допомогою відповідних мелодій, шумів і голосів, які малюють захоплюючі уявні образи. Радіо використовує 3 основні інструменти для передачі послання:
- Голос, що допомагає слухачам уявити героїв;
- Музика, що сприяє кращому запам'ятовуванню;
- Звукові ефекти, що використовуються для передачі обстановки в якій відбувається дія.
Успіх реклами в газетах і журналах визначається правильним вибором видання, хорошим текстом, помітним оформленням тексту, хорошим розміщенням тексту на сторінці видання, правильним вибором часу публікації та повторюваністю. Для того, щоб вибрати найбільш підходяще видання необхідно скласти перелік усіх газет та інших періодичних видань, здатних досягати бажаної групи потенційних покупців.
Основною функцією зовнішньої реклами є підкріплення і доповнення реклами, розміщеної в інших засобах масової інформації.
У зовнішній рекламі головну роль відіграє фактор повторюваності тому бюджет повинен бути складений з розрахунку необхідності закупівлі спеціально відібраних місць, які регулярно потрапляють в поле зору великої кількості людей.
