- •1.Зміст та завдання організації використання земель в сучасних умовах.
- •2.Система землекористування як об’єкт організації використання земель.
- •3.Теоретичні основи збалансованого землекористування.
- •4. Значення організації використання земель для збалансованого землекористування.
- •5.Науково-методичні підходи до просторової організації території з врахуванням екологічних, економічних та соціальних чинників розвитку землекористування.
- •6.Теоретико-методологічні засади диференційованого землекористування.
- •7.Зонування земель як комплексний метод раціоналізації землекористування.
- •8.Мета, цільові напрями та завдання зонування земель.
- •9.Основні підходи до зонування земель.
- •10.Регіональні особливості організації раціонального використання та охорони земель.
- •11. Значення загальнодержавних і регіональних програм використання і охорони земель для удосконалення просторової організації території землекористування.
- •Особливості організації територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •Зміст організації використання земель на місцевому рівні.
- •Основні підходи і вимоги до створення інвестиційно-привабливого землекористування агроформування в ринкових умовах.
- •16. Особливостіорганізаціївикористаннямеліорованих земель.
- •17. Особливості організації використання техногенно забруднених земель.
- •18. Зарубіжний досвід консолідації земель.
- •19. Значення консолідації земель для оптимізації сільськогосподарського землекористування.
- •20. Зміст проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення.
- •21. Обґрунтування консолідації земель для землеохоронних цілей.
- •22. Зміст та завдання ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території.
- •23. Особливості організації використання земель в ерозійно небезпечних агроландшафтах.
- •24 Меліоративні заходи в агроландшафтах
- •25. Науково-методичні підходи до консервації деградованих та малопродуктивних земель.
- •26. Поняття та значення екологічної мережі для збереження ландшафтного різноманіття, оптимізації природокористування і ландшафтно-екологічної структури території.
- •27. Структурні елементи екологічної мережі.
- •28. Методичні підходи до формування екологічної мережі.
- •29. Обґрунтування схем формування екологічних мереж.
- •Екологічні показники обґрунтування системи організації використання угідь.
- •Економічне обґрунтування ефективного використання угідь.
- •Особливості економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.
22. Зміст та завдання ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території.
Найефективніше забезпечити захист земель від водної й вітрової ерозій та їх раціональне використання й охорону, оптимізувати структуру сільськогосподарських ландшафтів дає можливість введення контурно-смугової системи землекористування. На землях сільськогосподарського призначення цим вимогам відповідає ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території.
Основою цієї системи землеробства є:
1. диференційоване використання орних земель на території з потенційною високою небезпекою прояву ерозійних процесів та з урахуванням ґрунтоволандшафтних факторів. Це положення реалізується розподілом орних земель на три еколого-технологічні групи:
застосування оптимальної структури посівних площ сівозмін;
перехід від традиційних технологій обробітку ґрунту до ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур стосовно кожної еколого-технологічної групи земель;
виведення із складу ріллі середньо- та сильноеродованих земель на схилах крутістю понад 50, а в окремих випадках на сильноулогованих схилах і понад 30;
досягнення бездефіцитного балансу гумусу й основних поживних речовин та інтегрованого використання органічних і мінеральних добрив, у тому числі соломи, інших рослинних решток та сидератів;
2. впровадження контурної організації території орних земель, багаторічних насаджень і природних кормових угідь на схилах із створенням контурно-смугової структури ландшафту;
3. створення протиерозійних заходів постійної дії (водорегулювальні вали, тераси різних типів, лісосмуги, буферні смуги із багаторічних трав по контурних межах масивів, полів, робочих ділянок, залужених водостоків), а також використання існуючих елементів польової гідрографічної мережі для зарегулювання і нагромадження вологи на схилових ділянках та безпечного відводу надлишку талих і дощових вод у гідрографічну мережу.
Контурно-меліоративна організація території застосовується переважно на схилових землях із розміщенням меж полів, робочих ділянок, польової дорожньої мережі, інших лінійних елементів по контуру, тобто паралельно до горизонталей.
Суть контурно-меліоративної організації території зводиться до того, щоб розмістити сівозмінні масиви в межах ріллі з однорідними агроекологічними умовами, впорядкувати багаторічні насадження, сіножаті, пасовища залежно від інтенсивності і характер; використання цих угідь, розмістити на принципах екологічної збалансованості середовища, мережу несільськогосподарських угідь, забезпечити при цьому раціональне використання й охорону земельних, водних і рослинних ресурсів.
Важливим завданням контурно-меліоративної організації території є рулювання поверхневого стоку на всіх схилових ділянках орних земель. Контурні границі польових і ґрунтозахисних сівозмін повинні фіксуватися на місцевості різними заходами постійної дії, до яких належать оброблювані водорегулювальні земляні вали, вали-дороги або лісосмуги.