12. Зміст організації використання земель на місцевому рівні.

Зіст організації використання земель на місцевому рівні полягає в організації території сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення структури і розміщення сільськогосподарських угідь, систем сівозмін, сінокосо - і пасовищезмін; розробці системи заходів на конкретних земельних ділянках по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, захисту від деградаційних процесів тощо.

Роботи по організації використання земель на місцевому рівні можуть виконувати як державні, так і приватні установи, організації за рахунок коштів місцевого бюджету, юридичних та фізичних осіб.

Зміст організації використання земель на місцевому рівні полягає у розробці проектів землеустрою, погодження проектів та тематичних карт в межах сільських, селищних рад, населених пунктів, окремих землевласників і землекористувачів.

До проектів землеустрою на місцевому рівні належать:

Проекти щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і розмежування земель державної і комунальної власності населених пунктів. Такі проекти визначають межі, площі та місце розташування земельної ділянки що перебувають в державній, комунальній і приватній власності за категоріями земель.

Проекти щодо створення нових та використання існуючих землеволодінь і землекористувань. При створені нових землевласників і землекористувачів обгунтовуються розміри та межі земельної ділянки з врахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель. Такі проекти розробляються на основі схеми землеустрою використання та охорони земель і враховуючи існуючу документацію та чинне законодавство щодо використання усіх категорій земель.

Проекти відведення земельної ділянки, які складаються в разі надання, передачі, вилучення та відчуження земельної ділянки.

Проекти що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь.

Проекти використання території населеного пункту.

Робочі проекти землеустрою, щодо рекультивації порушених земель, землювання, використання малопродуктивних і деградованих земель, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, забруднення радіоактивними, техногенними відходами, покращення сільськогосподарських земель та підвищення родючості грунтів.

Складання тематичних карт і атласів, стану земель та їх використання.

12. Основні підходи і вимоги до створення інвестиційно-привабливого землекористування агроформування в ринкових умовах.

Інвестиційно – збалансоване землекористування може бути реалізований насамперед за допомогою вибору кращого і найефективнішого використання землі, яке буде відображено в проекті землеустрою щодо створення майбутнього об’єкта землекористування юридичної особи. Вказані властивості визначають особливості обороту й функціонування відповідного типу землекористування як реального або інвестиційного активу. Указані специфічні особливості землекористування дають змогу виділити такі основні чинники, що впливають на його інвестиційну привабливість:

1) місцеположення – одна з найважливіших характеристик землекористування, яка визначає інші його параметри, такі як тип використання, місце розташування, розмір, родючість тощо;

2) відповідність проекту землеустрою, що відображає краще і найефективніше використання землі, вимогам інвестора за прибутковістю, а також відповідність його параметрів вимогам ринку й прогнозованим ринковим тенденціям;

3) обмеження та обтяження – це рельєф ділянки, її форма і розмір, розташування в

природоохоронній зоні або під високовольтними лініями електропередачі;

4) гнучкість концепції проекту землеустрою, що відображає краще і найефективніше використання землі.

Кожен із перерахованих чинників тією чи іншою мірою впливає або на реалізацію

проекту землеустрою щодо створення чи впорядкування землекористування, або на майбутню прибутковість землекористування і відповідність результату інтересам інвестора, тобто інвестиційну привабливість. Тому слід визнати, що прямо чи опосередковано методика оцінки інвестиційної привабливості землекористування повинна враховувати якомога більше чинників впливу.

Однією з найважливіших вимог, на нашу думку, є здатність максимально відображати як поточний стан об’єкта, так і майбутні перспективи його розвитку, оскільки саме потенціал землекористування робить його привабливим для інвестора.

Слід також зазначити, що суттєвих відмінностей показників оцінки ефективності використання землі та ефективності проекту землеустрою практично немає, як і принципової різниці у складі грошових потоків. Так, грошовий потік, який враховують під час оцінки комерційної ефективності проекту землеустрою, найближчий до використовуваного в ринковій оцінці землі чистого грошового потоку на власний капітал (акціонерний).

Основними чинниками, які характеризують інвестиційну привабливість (інвестиційно-збалансованого) сільськогосподарського землекористування, є:

1) питома вага земель спільної часткової власності на землю сільськогосподарських

підприємств у загальній площі їхнього землекористування;

2) питома вага земель власників земельних часток (паїв) як інвесторів у загальній площі землекористування сільськогосподарських підприємств;

3) питома вага еколого-економічно придатних для ведення розширеного виробництва основних районованих сільськогосподарських культур;

4) інфраструктурне облаштування земельних територій адміністративно-територіальних утворень і сільськогосподарських підприємств;

5) місце розташування землекористування сільськогосподарських підприємств відносно ринків збуту продукції;

6) рівень вартості земель за грошовою оцінкою сільськогосподарських угідь тощо. Ці

чинники визначають особливості обороту та функціонування відповідного типу землекористування як реальний або інвестиційний актив.

Пропонується інвестиційну привабливість сільськогосподарського землекористування адміністративно-територіальних утворень оцінювати через структуризацію земельних ресурсів за придатністю й доцільним використанням і побудову відповідної логіко-математичної моделі.