8. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

Держава, як учасник ринку страхових послуг, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.

Із розвитком ринкової моделі економіки в Україні постала потреба в розвитку страхової справи. Тому початок 90-х років став етапом бурхливого розвитку приватних страхових компа­ній. Проте за відсутності законодавчої бази це був досить не-впорядкований процес, який якщо й мав позитивні ознаки щодо набуття певного досвіду, не зміг протистояти вагомішим негативним проявам, що призвели до появи недовіри населен­ня і юридичних осіб до страховиків.

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який поклав початок створенню цивілізованої системи страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування страхової діяльності, сис­тему звітності страховиків і методи державного регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у справах нагляду за страховою діяльністю з наданням йому відповідних функцій і повноважень.

Усе це сприяло поглибленню сфери страхування, появі нових видів і форм страхової діяльності, зростанню страхових резервів. Водночас стали очевидними й вади у законодавстві. Передусім це відсутність чітко врегульованих питань створен­ня технічних резервів, недосконалість системи перестрахуван­ня та діяльності страхових посередників.

Важливим кроком у цьому напрямку було прийняття в 1996 р. Закону України "Про страхування", де йшлося про підвищення вимог до реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів, встановлення порядку розрахунків резервів, системи контролю за рівнем плато­спроможності страховиків, упорядковання видів обов'язко­вого страхування. Усе це сприяло розвиткові страхової справи. На сьогодні в Україні працюють понад 240 компа­ній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і ре­зервів, добру репутацію.

Система правового забезпечення страхової діяльності вклю­чає закони й нормативні акти, видані відповідно до чинного за­конодавства. У цих документах сформульовані насамперед ви­моги до страховиків, порядок їх створення та реєстрації, вимоги до договорів і правила страхування, обов'язки страховиків і стра­хувальників у кожній конкретній ситуації. Держава також вста­новлює фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, порядок формування страхових резервів, обліку та звітності.

Законодавче визначення має також порядок державного нагляду за страховою діяльністю, встановлюється орган, що здійснює контроль за страховою діяльністю, його права та функції, порядок ліцензування страхової діяльності. У біль­шості країн світу законодавством передбачаються права вико­навчої влади в галузі страхової діяльності щодо регулювання системи перестрахування, роботи посередників, певних обме­жень із здійснення окремих видів страхування.

Відповідно до чинного законодавства страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідаль­ністю згідно Господарського кодексу України з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності. Засновників фірм-страховиків повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються дер­жавні організації, які створені і діють відповідно до чинного страхо­вого законодавства, а також товариства взаємного страхування.

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утво­рювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не мо­жуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені і провадять свою діяльність такі об'єднання, як Ліга страховихорганізацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіа­ційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядер­ний страховий пул та інші.

Страховий ринок є об'єктом державного регулювання і контролю, яке спрямоване на забезпечення формування і розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманіт­них організаційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподія­ти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страху­вальників.

Страховий нагляд здійснюється також за рівнем страхових та­рифів, формуванням запасних і резервних фондів страховиків, проведенням інвестиційної політики, організацією обліку і звіт­ності, своєчасною і повною сплатою податків у бюджет, за рів­нем фахової підготовки страхових працівників.

Схвалена програма розвитку страхового ринку України спрямована на створення привабливого й до­ступного ринку послуг, перетворення страхування на ефектив­ну складову соціального захисту населення. Українські стра­ховики мають бути конкурентоспроможними. Для цього ви­значено принципи розвитку ринку, передбачається законодав­че забезпечення, а також удосконалення системи державного регулювання цього виду діяльності. Окремо порушується пи­тання про відновлення довіри до галузі, яка є однією з переду­мов її розвитку.