Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСПИТ Відповіді.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
554 Кб
Скачать
☆

2.Схарактеризувати тип внд і темперамент особистості.

Тип як сукупність вроджених і набутих властивостей нервової системи, що визначають характер взаємодії організму і середовища, проявляється в особливостях функціонування фізіологічних систем організму і насамперед самої нервової системи, її вищих "поверхів", що забезпечують вищу нервову діяльність.

Співвідношення сили, врівноваженості і рухливості основних нервових процесів визначає типологію вищої нервової діяльності індивіда.

Сила – це здатність нервової системи адекватно відповідати на подразник.

Урівноваженість – на скільки сила збудження урівноважується силою гальмування.

Подвижність (Рухливість )– як швидко процес збудження змінюється процесом гальмування.

Типи вищої нервової діяльності в значній мірі можуть ототожнюватися з чотирма видами людського темпераменту (холеричний, меланхолійний, флегматичний, сангвінічний)

Темперамент - це індивідуально-типологічна характеристика людини, що виявляється в силі вираженості основних нервових процесів (СУП) – сили, урівноваженості і подвижності.

Сангвінічному виду темпераменту притаманний сильний, урівноважений, подвижник тип нервової системи.

Флегматичному виду темпераменту притаманний сильний, урівноважений, інертний тип нервової системи.

Холеричному виду темпераменту притаманний сильний,надзвичайно подвижник і неврівноважений тип нервової системи.

Меланхолійному виду темпераменту притаманний слабкий, неврівноважений, інертний тип нервової системи. 3. Схарактеризувати період оптимальної працездатності та його значення для практикуючого психолога.

   Стадія високої (оптимальної) працездатності основна в трудовій діяльності людини. Організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність визначається як здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму. В цей період спостерігаються найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціаліста до умов діяльності. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності роботи та дії несприятливих факторів на організм.    Стадія повної компенсації характеризується деяким зниженням максимальних можливостей організму внаслідок появи втоми. Але ефективність праці зберігається на попередньому рівні за рахунок емоційно-вольової напруги й використання компенсаторних механізмів організму.

Разом з тим спостерігається деяке погіршення структури робочого процесу, що виражається в погіршенні пошукової діяльності й збільшенні часу, витраченого на виконання окремих елементарних операцій.   Для працівника це період найбільшої продуктивнотності праці, встановлюється оптимальний режим роботи організму. Для фази стійкої працездатності характерні високі виробничі показники при оптимальному напруженні фізіологічних функцій. Основна функціональна система є стійкою домінантою.

Тривалість її становить 2-3 год у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, характеру м’язових навантажень, вихідного функціонального стану працівника, віку, особистісних властивостей.

Для практичного психолога ця фаза має велике значення, оскільки знаючи особливості цієї стадії, фактори які на неї впливають, психолог може вжити заходів для збереження цієї стадії якомога довше, ефективно розподілити навантаження, а також створити оптимальний режим роботи.

Варіант № 16.