- •1.1. Вимоги, що пред'являються до двигуна і режимів його роботи
- •Лекція 2. Алгоритми керування двигуном. Адаптивне і робастне керування двигуном.
- •1.4. Оптимальне керування двигуном
- •1.5. Алгоритми керування двигуном
- •1.6. Адаптивне і робастне керування двигуном
- •Лекція 3. Електронно паливні системи (епс) двигунів
- •3.1. Електронні паливні системи – епс
- •3.1.1. Неперервно керовані епс
- •3.1.2. Паливні системи з імпульсними живленням форсунок і індивідуальним керуванням
- •Лекція 4. Акумуляторні електронно паливні системи. Електронні системи газообміну двигунів (
- •3.1.3 Акумуляторні епс
- •3.1.4. Порівняльна оцінка епс
- •3.2. Електронні системи газообміну – есго
- •3.2.1. Електронні системи наддуву
- •3.2.2. Електронні системи впускних і випускних каналів
- •3.2.3. Електронні системи газорозподілу
- •3.2.4. Загальні характеристики електронних систем газообміну
- •3.3. Комплексне використання електронних систем на двигунах
- •Лекція 5. Схеми та алгоритми роботи мпск двигуном автомобіля
- •4.1. Електронні керуючі комплекси двигунів
- •4.2. Схема адаптивної мпск
- •Лекція 6. Схеми і алгоритми програмно-адаптивних комплексних мпск
- •4.4. Алгоритми диспетчера режимів
- •Лекція 7. Мпск частотою обертання двигуна
- •4.5.1. Способи визначення відхилення частоти обертання
- •4.5.2. Регулятори частоти обертання зі змінною структурою
- •4.7. Оптимізація перехідного процесу відпрацювання стрибкоподібного накиду навантаженння на двигун змінної структури в регуляторі частоти:
- •4.5.3. Робастне регулювання частоти обертання
- •4.5.4. Якість усталених режимів регулювання частоти
- •Лекція 8. Мпск випередженням уприскування палива і запалення
- •4.6.1. Програмно–пошукова адаптивна система регулювання випередження уприскування палива
- •Лекція 9. Мпск газообміном
- •4.7.1. Керування наддувом
- •4.7.2. Керування впускними, випускними каналами і газорозподілом
- •4.8. Мпск кількістю працюючих циліндрів
- •Лекція 10. Мпск розподілом навантаження між циліндрами
- •4.10. Мпск потужністю двигуна
- •4.11. Мпск обмеженнями подачі палива
- •Лекція 11. Діагностика електронних систем автомобіля
- •Типи кодів несправностей і помилок
- •Стандарт obd-I
- •Основні відомості про стандарт obd-iі
- •Лекція 12. Структура програмного забезпечення obd-II
Стандарт obd-I
З усіх проблем сучасного автомобілебудування проблема нейтралізації вихлопних відпрацьованих газів та інших токсикогенів –найзлободенніша. Перший акт, спрямований на розв’язок автомобільних екологічних проблем, було прийнято в 1985 р. в штаті Каліфорнія США і отримав назву “Постанова CARB” (California Air Resources Board). На основі цієї постанови було розроблено в 1988 р. перший автомобільний екологічний стандарт OBD-I (Onboard diagnostic-I), який став обов’язковим в Каліфорнії з 1989р. Вимоги стандарту OBD-I зводилися до чотирьох основних пунктів:
наявність діагностичної системи на борту автомобіля обов’язкова;
обов’язкова наявність світлового індикатора на панелі приладів, який попереджає про появу несправності в одній із систем керування двигуном;
бортова діагностична система повинна записувати, зберігати в пам’яті і видавати коди помилок для всіх несправностей, що призводять до зростання забруднення навколишнього середовища;
бортова діагностична система повинна в першу чергу (пріоритетно) виявляти несправності клапана рециркуляції вихлопних газів і паливної системи, відмова яких пов’язана з неминучим забрудненням навколишнього середовища.
Застосування стандарту OBD-I на практиці не було ефективним, тому що електронні системи автоматичного керування двигунами були в той час недосконалими: не здійснювали моніторинг каталітичного нейтралізатора, був відсутній контроль витоків парів бензину, пропусків спалахів запалювання; недостатня чутливість і швидкодія діагностичних систем OBD-I. Окрім цього стандарт OBD-I не висував вимог до уніфікації діагностичних систем і одноманіттю їх компонентів.
Основні відомості про стандарт obd-iі
Стандарт OBD-IІ передбачає точніше керування двигуном, трансмісією, каталітичним нейтралізатором тощо. Доступ до системної інформації бортового ЕБК можна здійснити не тільки спеціалізованими, але й універсальними сканерами. З 1996 р. цей стандарт впроваджено у США. В Європі аналогічні правила ЕOBD (European On Board Diagnostic) вступили в силу в 2000 р.
Вимоги стандарту OBD-IІ передбачають:
стандартний діагностичний роз’єм;
стандартне розташування діагностичного роз’єму;
стандартний протокол обміну даними між сканером і автомобільною бортовою системою діагностики;
стандартний список кодів несправностей; збереження в пам’яті ЕБК кадру значень параметрів при появі коду помилки (“заморожений” кадр);
моніторинг бортовими діагностичними засобами компонентів, відмова яких може призвести до зростання токсичних викидів в навколишнє середовище;
доступ як спеціалізованих, так і універсальних сканерів до кодів помилок, параметрів, “заморожених” кадрів, тестуючим процедурам тощо;
єдиний перелік термінів, скорочень, визначень, що використовуються для елементів електронних систем автомобіля і кодів помилок.
Обмін даними між сканером і автомобілем здійснюється згідно з міжнародним стандартом ISO1941 і стандарту SAE J1850. Стандарт J1850 встановлює список кодів помилок і рекомендовану практику програмних режимів роботи для сканера.
Відповідно до вимог OBD-II бортова діагностична система повинна виявляти погіршення роботи засобів доочистки токсичних викидів. Наприклад, індикатор несправності Malfunction Indicator Lamp –MIL (аналог попередньої лампи Check Engine) включається при зростанні вмісту СО або СН в токсичних викидах на виході каталітичного нейтралізатора більше ніж в 1,5 рази порівняно з допустимими значеннями. Такі ж процедури застосовуються і до іншого обладнання, несправність яких може призвести до зростання токсичних викидів.
