33.Алго. Умовний оператор if Приклади. Повна та коротка форма запису оператора, вкладені оператори if.

Умовний оператор IF.

Умовний оператор IF.Оператор if використовується, якщо у алгоритмі у залежності від стану якогось процесу потрібно виконати ту чи іншу дію.Повна версія оператору має вигляд: if умова then оператор1 else оператор2 ;Тобто “якщо виконуються умова, то виконувати оператор1, якщо ні – то оператор2”.Бувають випадки, коли у алгоритмі вимагається умовний оператор “якщо виконуються умова, то виконувати оператор1”. Тоді його вигляд буде:if умова then оператор1;Зазначимо, що перед else символ “;” ніколи не ставиться.Виходячи з вигляду оператору слід відзначити, що за виконання умови чи ні може виконуватись тільки один оператор (оператор1 чи оператор2). Якщо необхідним є виконання кількох операторів, то слід використовувати складний оператор begin – end. 

if   a>max   then   max:=a   else   max:=b;

 if a[i]>a[i+1] then

          begin

                   a[i]:=a[i]+a[i+1];

                   a[i+1]:=a[i]‑a[i+1];

                   a[i]:=a[i]‑a[i+1];

         end;

34.Алго. Оператор вибору case. Приклади.

Оператор вибору CASE. У випадку, коли у залежності від значення однієї змінної (виразу) треба виконати ту чи іншу дію, особливо якщо треба перевірити кілька значень цієї змінної, логічно використовувати оператор вибору CASE. Program перетворння2;

Var

i:integer;

Begin

WriteLn ('введыть i');

ReadLn( i );

Case i of

0:

WriteLn(' нуль' );

1:

WriteLn('один' );

2:

WriteLn('два' );

3:

WriteLn('три' );

4:

WriteLn('чотири' );

5:

WriteLn('пять' );

end;

end.

35.Алго. Алгоритм сортування масиву ( бульбашкового ).

Алгоритм бульбашкового сортування діє таким чином: послідовно порівнюються сусідні елементи послідовності (масиву) і, якщо те, що розташоване лівіше, є більшим за те, що розташоване правіше – їх значення переставляють місцями. Так треба перевірити всі послідовні сусідні пари у масиві. Таким чином на першому етапі застосування бульбашкового методу сортування ми “виставили” найбільший елемент масиву на своє місце (тобто у хвіст масиву). Наступним кроком є перевірка вже не всіх чотирьох сусідніх послідовніх пар елементів, а лише перших трьох (останній елемент вже є найбільшим і перевіряти його нема потреби). Тобто на другому етапі ми визначили передостанній елемент масиву.

Тобто всього ітерацій нам треба зробити чотири – для і=1..4, і=1..3, і=1..2 та і=1. Досягти цього можна ввівши ще одну цілу змінну, наприклад j і використати її для вкладеності циклу

for i:=1 to 4 do           if a[i]>a[i+1] then  begin a[i]:=a[i]+a[i+1];               a[i+1]:=a[i]‑a[i+1]               a[i]:=a[i]‑a[i+1]             end

36.АЛГО. Виведення тексту та значень змінних на екран. Введення з клавіатури та виведення одновимірних масивів на екран.

Щоб вивести інформацію, необхідно викликати процедуру виводу за допомогою такого оператора: Write ( [ f : text ; ] v1 [, v2,...,vn] );

Вивести ( [ f : ТекстовийФайл ; ] v1 [, v2,...,vn] ); квадратних дужках записані параметри, які можна пропустити. Параметр f (якщо він наявний) є файловою змінною, яка відповідає відкритому для запису текстовому файлу. Коли цей параметр пропущений, то процедура виводить інформацію на екран. Кожний параметр v є виразом, значення якого має бути записане у файл, чи виведене на екран. Кожний вираз повинен бути символьного, цілого, дійсного, текстового або логічного типу. У списку має бути хоча б один вираз. Після кожного виразу можна вказувати мінімальну кількість символів, якою має бути записане виведене значення. Для цього після виразу ставлять двокрапку і записують вираз цілого типу, значення якого вказує кількість символів. Якщо для значення, що виводиться, потрібно менше місця, то процедура дописує зліва необхідну кількість пробілів. Коли ж значення неможливо записати у вказаному полі, то воно записується мінімально можливою кількістю символів. Дійсне значення записується у формі з плаваючою комою (+0.0000000Е+000). Мінімально можливе поле для нього - 7 символів. Можна виводити дійсні числа у формі з фіксованою комою. Для цього після відповідного виразу дійсного типу, значення якого треба вивести, вказують два числа, відділяючи кожне двокрапкою. При цьому перше означає загальну кількість позицій, яка має бути виділена для числа, а друге - кількість цифр після десяткової крапки. Процедура Write виводить всю інформацію в один рядок. Це означає, що при наступному звертанні вивід почнеться з того місця, на якому завершився попередній. Якщо розмір виведеного рядка перевищує ширину екрану монітора, то вивід продовжується у наступному рядку. Для примусового переходу на новий рядок використовують процедуру WriteLn, звертання до якої записують у вигляді:WriteLn ( [ f : text ; ] [v1 , v2,...,vn] );ВивестиРяд ( [ f : ТекстовийФайл ; ] [v1 , v2,...,vn] );Процедура виконує процедуру Write, а потім виводить символ кінця рядка. Коли виразів немає, то виводиться тільки символ кінця рядка. Одновимірний масив. Одновимірний масив інакше ще називають лінійним масивом або вектором. Кожному його елементу ставиться у відповідність один: Методи заповнення одновимірного масиву з клавіатури: for і:=1 to n do begin write('Введіть М[',i,']: '); readln(М[i]); end; Методи виведення елементів одновимірного масиву на екран 1) виведення у стовпчик: for і:=1 to n do writeln(М[i]); 2) виведення у рядок: for і:=1 to n do write(М[i]:5); При виведенні елементів масиву у рядок бажано зазначити формат виведення, наприклад, write(М[і]:10:3) - для дійсних чисел або write (M[i]:5) - для цілих.