12.Відносні та абсолютні зв’язки у

формулах Excel.

В Excel розрізняють два типи адресації: абсолютну та відносну. Обидва типи можна застосовувати в одному посиланні та створити, таким чином, змішане посилання. Тип адресації аргументу, що застосовується у формулі, грає істотну роль при копіюванні або переміщенні формули. Наявність вказаних типів адресації створює прості та зручні можливості виконання “однотипних” (схожих) обчислень над різноманітними областями даних. Наприклад, для того щоб застосувати однотипну обробку для рядків (або стовпчиків) деякої таблиці, достатньо усього лише один раз, побудувавши потрібну формулу, поширити її шляхом копіювання на відповідні стовпчики (або рядки) таблиці. При цьому, звичайно, користувачу потрібно, щоб деякі аргументи, що задаються посиланнями, змінювалися, “підстроючись” під місце розташування скопійованої формули, а інші посилання, що вказують, наприклад, на деякі “постійні” коефіцієнти або константи зберігали адреси без змін. Відносні посилання використовуються Excel за умовчанням при завданні посилання на клітинку або діапазон методом вказування. Відносне посилання сприймається програмою як вказівка маршруту (напрямки руху та відстані) до адресованої клітинки від клітинки, що містить формулу. При копіюванні або переміщенні формули відносні посилання будуть автоматично змінені з урахуванням напрямку копіювання таким чином, що маршрут (напрямок руху та відстань) збережуться. При цьому адресуватися у формулі буде вже інша клітинка або діапазон клітинок. Абсолютне посилання задає абсолютні координати клітинки у робочому листі (щодо лівого верхнього кута таблиці). Можна наказати Excel інтерпретувати номери рядка та (або ) стовпчика як абсолютні шляхом указання символу долара ($) перед іменами рядка та (або) стовпчика. Наприклад, $A$7. При переміщенні або копіюванні формули абсолютне посилання на клітинку (або діапазон клітинок) змінене не буде, і на новому місці скопійована формула буде посилатися на ту ж саме клітинку (діапазон клітинок).

13.Використання стандартних функції при побудові формул у Excel. Функції суми, добутку та середнього.

Excel пропонує користувачеві групу функцій «Работа с базой данных», призначених для обробки списків. Більшість з цих функцій мають “аналоги” у групі функцій «Статистические». Загальні правила звертання до функцій баз даних наступні: Перший аргумент задає весь список, а не окремий стовпчик. Другий аргумент задає поле (стовпчик), елементи якого необхідно опрацювати. Другий аргумент може бути іменем поля (заголовком стовпчика) у вигляді текстової константи або порядковим номером поля (стовпчика) у списку. Третій аргумент задає діапазон критеріїв. Зазначені функції дозволяють об'єднати виконання обчислень та відбір даних, не вимагаючи попередньої фільтрації та копіювання потрібних даних. Функції даної групи дозволяють обчислювати суму та добуток, знаходити мінімальні та максимальні значення, визначати середнє значення, підраховувати кількість записів, оцінювати дисперсію та стандартне відхилення, вибирати окреме значення зі списку. Функціями в Microsoft Excel називають об'єднання декількох обчислювальних операцій для розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси вічок. Наприклад: =СУММ(А5:А9) – сума вічок А5, А6, А7, А8, А9; =СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє значення вічок G4, G5, G6. Функції можуть входити одна в іншу, наприклад:

=СУММ(F1:F20)ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(H4:H8);2); Середнє. Становить собою середнє арифметичне, яке обчислюється додаванням групи чисел і діленням отриманої суми на кількість доданих чисел. Наприклад, для групи чисел: 2, 3, 3, 5, 7 і 10 – середнє дорівнює 5 (сума цих чисел – 30 – поділена на їхню кількість – 6).