1.4 Тваринні ресурси

Тваринний світ Дунайського біосферного заповідника нині налічує більше 5 тис. видів, серед яких чисельно переважають комахи (до 4,5 тис. видів). З них 36 видів занесено в Червону книгу України. Комахи утворюють наступні головні ентомологічні комплекси: солончаковий, лісовий, заплавний, чагарниковий, та ін. Їх вивчення дозволило розробити рекомендації по збереженню комах і виявити 7 нових для науки видів.

До Червоної книги України внесено 61 вид фауни а в міжнародні червоні списки – 15 видів.

Склад фауни ссавців гирлової області Дунаю небагатий – близько 40 видів. Здебільшого тут репрезентовані тварини, які, тим чи іншим чином, у своїй життєдіяльності пов`язані з водою.

Види ссавців регіону, які перебувають під особливою охороною:

Норка європейська – це дрібний хижак масою до 700 г. Норки мешкають біля води, чудово плавають і пірнають, активні, переважно, у сутінках. Живляться рибою, жабами, комахами, гризунами, птахами. А ось нори риють неохоче, всупереч своїй назві. Вони їх влаштовують у прикореневих порожнинах, дуплах дерев, старих норах. В Україні норка поширена майже повсюдно, але чисельність Ії дуже низька (десь 1200 особин). Причинами цього є осушення боліт, висихання плавнів, зникнення заплавних лісів. До цього долучається також витіснення її сильнішим видом – норкою американською, яку було успішно акліматизовано в Європі. Вид добре розмножується у неволі і розводиться на звірофермах.

Видра річкова – красивий звір з видовженим обтічним тілом, короткими міцними лапами з голими підошвами та плавальними перетинками поміж пальцями. Короткі вуха під час пірнання закриваються спеціальними клапанами. Хвіст довгий, дещо стиснутий з боків. Загальна довжина тіла з хвостом до 120 см, маса до 10 кг. Видра провадить напівводяний спосіб життя, активна, переважно, уночі. Понад усе любить рибу. В Україні річкова видра трапляється на Поліссі, в Карпатах, лісостепу. Скорочення її чисельності пов`язане зі зменшенням рибних запасів, руйнуванням місць поселення, браконьєрством.

В плавнях та серед чагарників у пониззі Дунаю можна натрапити на кота лісового (родина Котячи). Розмірами та забарвленням він дуже схожий на великого звичайного домашнього кота, іржаво-сірого забарвлення з темними поперечними смугами. Характерною ознакою є хвіст рівномірної товщини по всій довжині, що має тупий кінчик, у той час як у свійського кота хвіст до кінця потоншується. Живиться, переважно, мишами та птахами, рідше – земноводними та плазунами. Провадить поодинокий прихований спосіб життя, активний у сутінках та вночі. Це спритна, зла та кмітлива тварина. Можуть утворювати гібриди з домашніми котами. Чисельність цього виду в Україні дуже низька. Протягом останніх десятиліть в український частині пониззя Дунаю було лише двічі знайдено кота лісового. Інтенсивне освоєння плавнів призвело до майже цілковитого зникнення виду. Відомі випадки розмноження кота у зоопарках, але це винятки.

У пониззі Дунаю досить звичайні лисиця та завезений з Далекого Сходу єнотовидний собака, зрідка трапляється вовк, мешкають кабан дикий, заєць сірий, ондатра, яка була завезена з Північної Америки, їжак звичайний та козуля європейська.

Різноманітність як природних, так і антропогенного походження водно-болотних та навколоводних біотопів, м'який клімат, особливості географічного положення створюють на території ДБЗ сприятливі умови для масового відтворення, тривалих зупинок і сезонних концентрацій, насамперед водоплавних та навколоводних мисливських птахів. За умови належного рівня організації мисливського господарства і передусім забезпечення відповідного режиму охорони угідь та контролю процесу полювання, наявні ресурси птахів, практично без збитків для відтворення їх популяцій, можуть бути успішно використані як об'єкти спортивного полювання та мисливського туризму.

Птахи представляють більше половини видового складу орнітофауни України. Тут спостерігаються великі зграї рожевих пеліканів (до тисячі особин), а в літній період їх збирається в п'ять разів більше. Зимовий період тут проводять близько 115 тис. гусаків белолобих (десята частина в Чорноморсько-середземноморському басейні). У окремі роки на території заповідника зимує до 7 тис. казарок, що складає 7% їх світової чисельності. 43 види птиць заповідника (більше 70% рідкісних птахів державного реєстру України), занесено в Червону книгу України і Європейський червоний список. Для певної їх частини дунайська дельта, у тому числі Дунайський біосферний заповідник, є основним містом існування всієї популяції.

Серед 264 видів птахів, відмічених для території ДБЗ, 43 види занесені до Червоної книги України та 10 видів занесені до Європейського Червоного списку. Найбільша їх кількість трапляється у вторинній дельті Кілійського рукава Дунаю - 35 видів. Дещо менше - 30 - відомі для СЖП, 28 - для Жебриянського пасма, 25 - о-ва Єрмаків [10].

Таблиця 1.2. - Узагальнена характеристика природоохоронного статусу птахів Дунайського біосферного заповідника, по матеріалах 1983-2007 рр.

Показник	Загалом	Червона книга України	Європейський Червоний список	Br	Bn	W	Bi
Абс., Видів	264	44	10	170	104	19	101
%	100,0	16,6	3,8	64,4	39,4	7,2	38,3

*Примітка: Br. - Бернська конвенція; Bn. - Бонська конвенція; W -Вашингтонська конвенція (1973); Ві - Європейська директива 79/409 від 1979 р.

Гніздові птахи ДБЗ, які перебувають під особливою охороною:

В пониззі Дунаю дуже рідко, але ще можна натрапити на дивовижного птаха – пелікана кучерявого (родина Пеліканові). Це великий птах, маса сягає 9-13 кг, а розмах крил – понад 2 м. Оперення біле, кінчики крил – темні, ноги - сірі. На потилиці й шиї є видовжені кучеряві пір`їни, які утворюють чуб та гриву. Пелікани мають дуже цікавий утвір, який використовують для рибальства та годування пташенят. Червоно-жовтогарячий мішок, розташований під дзьобом, - справжній сачок для риби. У ньому може поміститися до 1,5-2,0 кг риби. Часто пелікани ловлять рибу групами. Вони бьють крилами по воді, виганяють рибу на мілину, де і виловлюють ії. Гніздиться птах у плавнях невеликими колоніями. У гирловій області Дунаю цей вид трапляється під час міграції та літування. Головні причини скорочення чисельності цього птаха – інтенсивне освоєння водно-болотних угідь, порушення їхнього гідрологічного режиму, посилення фактору турбування.

У Дунайській гирловій області мешкає також пелікан рожевий – так само рідкісний птах.

Баклан малий (родина Бакланові) – птах, значно менший за розмірами: довжина його крила – 20 см, а маса – до 1 кг. Загалом чорного кольору, з буруватим відтінком та зеленкуватим металевим полиском. Це кочовий птах. Головною причиною зменшення чисельності є деградація біотопів, придатних для гніздування, а також відстріл у рибницьких господарствах.

Косаря (родина Ібісові) легко впізнати за довгим чорним сплюснутим дзьобом, кінець якого розширений і жовтий. Весь птах сніжно-білий, знизу шиї є вохриста пляма, а на голові – блідно-жовтий чуб. Ноги довгі, чорні. Косар у пошуках їжі водить дзьобом у воді в різні боки. Ці його рухи подібні до рухів косарів, що й позначилося на назві птаха. У минулому у регіоні косар був звичайним птахом. Зараз його чисельність до 200-300 пар. Головна причина зміни чисельності – деградація гніздових біотопів, посилення фактору неспокою.

Орлан-білохвіст (родина Яструбові) – великий хижак масивної будови. Розмах його крил сягає понад 2 м. Дорослий птах бурий з білим хвостом, голова та шия значно світліші. У дуже старих птахів іноді з`являються на плечах великі білі плями. Донедавна орлан-білохвіст гніздився по всій Україні. Сучасна чисельність цього птаха в пониззі Дунаю – 1-2 пари. Головні причини зменшення чисельності: вирубування заплавних лісів, освоєння заплав річок.

З великої видової різноманітності птахів ДБЗ за значущістю для мисливського господарства можна виділити три основні групи: дозволені до відстрілу мисливські птахи; заборонені до відстрілу мисливські птахи; немисливські птахи, що відносно регулярно здобуваються мисливцями.

Земноводних, представлених багаточисельними популяціями, в межах Дунайського біосферного зоповідника водиться 10 видів. Серед них жаби озерна, їстівна і ставкова, яких в окремих місцях налічується до 10-20 тис. особин на гектар. Менш багаточисельні популяції квакші звичайної, ковганки звичайної, тритона звичайного і дунайського. Плазунів в заповіднику лише 5 видів – вуж звичайний, черепаха болотна і три види ящірок.

Особливе значення акваторія заповідника має для 103 видів риб. Тут зустрічаються всі види риб, занесені на території України в Європейський червоний список (шип, осетер атлантичний, лосось чорноморський і дунайський і ін.). З 32 видів риб, занесених в Червону книгу України, у пониззі Дунаю мешкає 16 видів риб, що перебувають під особливою охороною держави.

Однією з найбільших прісноводних риб земної кулі є білуга чорноморська (ряд Осетрові). Найкрупніші представники цього виду сягають довжини 4-5 м за маси понад 1 т, віку 60-70 років (граничний вік до 100 років). Середні розміри дорослих риб становлять близько 2,5 м, маса – 200-300 кг. Прохідна риба: нагулюється у морі, на нерест заходить до Дунаю, Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Кубані, Дону. Молодь живиться донними безхребетними та дрібною рибою, дорослі - рибою (хамса, бички, ставрида, оселедці тощо). Статевозрілими самці стають у віці 12-15 років, самиці – 16-18. Довжина тіла у цей час досягає 140-150 см. Мігрує у річки навесні (яра форма) або восени (озима форма, що зимує у річці). Нереститься білуга у квітні-червні за температури води 8-170 С на ділянках з піщано-гальковим дном і швидкою течією. Плодючість становить 7-8 млн. ікринок, ікра донна, клейка. Після нересту плідники та молодь скочуються до моря. На думку фахівців, для збереження дунайської популяції необхідне створення спеціального рибного заводу.

Шип – у першій половині ХХ ст. у пониззі Дунаю траплялися поодинокі екземпляри шипа, з 60-х років його не виловлювали. Основними причинами зниження чисельності дунайської популяції виду є забруднення води та надмірний вилов. Можливе розмноження шипа у неволі. Біотехнологія розведення випробувалась на Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі. На думку фахівців, для збереження шипа у фауні України необхідна реакліматизація (повторне вселення).

Стерлядь - це єдиний з осетрів, який усе життя проводить у річках (ту водна риба). Тут вона живе на глибоких ділянках з чистою проточною водою. Останнім часом стерлядь у водоймах України нечисленна і зникла у Сіверському Дінці, П. Бузі, на більшості ділянок басейнів Дніпра і Дністра. Основними причинами зниження чисельності дунайської популяції, як і інших, є забруднення води, зміни гідрологічного режиму. Біотехнологія штучного розведення випробовувалась на Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.

Осетер атлантичний – досягає довжини 3,5 м (пересічно 1,4-1,8 м), за маси понад 200 кг, живе до 45 років, живиться безхребетними, дрібною рибою, молюсками. Статевозрілим стає у віці: самці у 7-9 років, самиці у 8-14. Це прохідна риба, у Дунай заходить для розмноження. Атлантичний осетер поширений у басейні Атлантичного океану поблизу берегів Європи та Північної Америки. У першій половині ХХ ст. у пониззі Дунаю траплялися поодинокі екземпляри виду, з 60-х років його тут не спостерігали. Основними причинами зниження чисельності дунайської популяції є забруднення води, надмірний вилов. Можливе розмноження у неволі, біотехнологію розведення випробували на річці Ріоні (Грузія).

Під особливою охороною у регіоні перебуває і представник ряду Лососевих – лосось чорноморський. Прохідна риба: живе у морі, де тримається поодинці або невеликими групами, на нерест заходить до Дунаю. Чорноморський лосось – ендемік басейну Чорного і Азовського морів. Нині у пониззі Дунаю трапляються поодинокі екземпляри цього виду. Основні причини зниження чисельності дунайської популяції – забруднення води, надмірний вилов та зміни гідрологічного режиму. Можливе його розмноження у неволі, штучне розведення провадили на Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.

Ендеміком Дунаю є чоп малий (представник Окуневих). Інша географічна раса цього виду мешкає у річці Вардар (басейн Егейського моря). Чисельність цього виду у пониззі Дунаю невелика. Головні причини ії скорочення – порушення природних біотопів унаслідок зміни гідрологічного режиму, забруднення води.