1. Наукові тексти та їх класифікація.

2. Лінгвістичний аналіз художнього тексту.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту:

Коли минало три з половиною тижні Великого посту, кожна господиня замішувала прісне або учинене тісто, по можливості з пшеничного борошна, і випікала хлібчики у формі хрестів. А оскільки це відбувалося в середу в середині посту, то цей день називали „середохресна середа”. Такі хре­сти, за повір’ям, мали магічне значення. Їх клали в засіки з посівним зерном, і коли господарі їхали сіяти, то брали із собою. Декілька закопували на розі ниви, щоб земля добре родила, а інші з’їдали. Не забували і про волів, яким від­ламували по шматочку, щоб були дужі та здорові. Так у народній свідомості перепліталися дохристиянські уявлен­ня (жертва матері-землі) і християнські символи (хрест і середопістя) (За А. Тучапською).

ВАРІАН № 4

1. Текст як об’єкт дослідження.

2. Лексичний рівень аналізу художнього тексту.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту:

Рідна хата

Прадавня українська оселя, як правило, була однокамерною і опалювалась «по-чорному». Дим з печі виходив безпосередньо в помешкання і піднімався до стелі. Це зумовлювалося кількома причинами: в такий спосіб краще зберігалося тепло, проводилася своєрідна дезінфекція помешкання. Приміщення час од часу провітрювали. Невеличкий отвір, що пізніше перетворився на вікна, регулювався засувною дощечкою. При потребі її можна було відкрити, щоб надходило свіже повітря й світло.

Житлові умови в давніх однокамерних житлах були, м'яко кажучи, не з кращих. Люди нерідко хворіли на легені, запалення очей тощо. Тому з часом мусили з’явитися вивідні димоходи в сіни, а згодом і комини. Та, проте, основний тип житла довгий час залишався традиційним. У цьому можуть переконатися численні відвідувачі музеїв народної архітектури та побуту в Києві, Переяславі-Хмельницькому, Львові та Ужгороді (В. Скуратівський).

ВАРІАН № 5

1. Завершеність тексту.

2. Функції заголовку тексту.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту:

Про займенник «ви»

Як відомо, займенник «ви» вживається у нашій мові при звертанні до кількох осіб – це його пряме значення. Але він може бути вжитий і для словесного вираження пошани при звертанні до одного співрозмовника. Це – так звана пошана множина. При користуванні пошаною множиною часом виникають сумніви: як сказати: «Ви принесли» чи «в Ви принесла»? Адже тут дію виконує одна особа, хоча звертаються до неї в множині. «Ви принесла» – неправильно. Звичайно присудок узгоджується з підметом у числі, тому й повинен тут стояти у множині. Правильно буде: «Вчора Ви обіцяли принести мені книжку».

Якщо присудок виражений не дієсловом, а прикметником, то він може стояти як у множині, так і в однині. Отже, може бути і «Ви щасливий» і «Ви щасливі». Проте висловлення буде більш стриманим і ввічливим, якщо присудок стоятиме у множині.

Пошана множина в українській мові найчастіше виражається другою особою. Пишеться вона тільки з великої букви (А.Коваль).

ВАРІАН № 6

1. Контекст і підтекст.

2. Синоніми у мові ЗМІ.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту:

Що значить бути вихованим?

Багато років тому відомий англійський філософ Джон Локк (1632—1704), говорячи про почуття міри, прищеплене ще з дитинства, твердив, що в погано вихованої людини сміливість обертається грубістю, простота – неотесаністю, добродушність – улесливістю. Вихованість допомагає людині на кожному кроці її життя. Десь допоможе не бути аж надто балакучим, а десь – не мовчати весь вечір у товаристві. Вона підкаже не турбувати інших через дрібниці, а ще – не скупитися на подяку чи похвалу.

Невихована людина вважає, наприклад, що той, хто її обслуговує, перебуває в залежному становищі, а тому з ним можна не рахуватися, звернутися на ти, наговорити грубощів.

Добре вихована людина буде поводити себе так, наче це вона залежить від того, хто її обслуговує. Насправді так воно й є: приймаючи чиїсь послуги, чиєсь піклування про себе, вихована людина платить ввічливістю і люб’яз­ністю, виявляючи так свою повагу до цього працівника. І ще одне: якщо ви вважаєте себе вихованою людиною, пригадайте: чи завжди ви такі, коли йдеться про найближ­чу і найдорожчу людину – про матір? (А. Коваль).

ВАРІАН № 7