1. Морфологічні ознаки наукового стилю.

2. Напрями і проблемні питання лінгвістики тексту.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту: Дружнє ставлення

Пліч-о-пліч з усмішкою йде дружнє ставлення до людей. У чому ж воно полягає? Уявіть собі закоханих: їхні усмішки, радість, що знову бачать одне одного, особливий тон розмови. Якщо абстрагуватися від еротичного забарвлення їхніх стосунків, то це буде дружнє ставлення людей одне до одного.

Хто любить людей, того й люди люблять. Людина, характерною рисою якої є дружнє ставлення до інших, не чекатиме усмішки чи привітання. Вона першою привітається й посміхнеться. На її обличчі з’являться радість від зустрічі. Вона починає розмову з питань про здоров’я, сім’ю, службові й особисті справи, інтерес тощо. І лише після такого своєрідного вступу переходить до суті справи, якщо їй потрібно було вирішити якесь питання. Зрозуміло, що вся дальша розмова ведеться в такому ж дружньому тоні. І нарешті ще одне важливе зауваження. Дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире. Якщо хтось лише робить вигляд, що по-дружньому ставиться до іншого, а сам при цьому переслідує корисливі цілі, то таке „дружнє ставлення” заслуговує якнайсуворішого засудження. Добре, що люди дуже швидко розгадують таку людину.

Приязність у більшості випадків впливає на людей так само, як і усмішка. Людям дуже важко ставитися нечемно до того, хто ставиться до них приємно. Через те привітність і ввічливість – найкращі засоби боротьби проти нечемності. Якщо ви стримаєте себе, коли хтось лютує й лається, ви обеззброїте його своєю витриманістю й схилите до спілкування на належному рівні (І.Томан).

ВАРІАН № 15

1. Зв’язність тексту.

2. Фразеологія у мові сучасних ЗМІ.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту:

Я, Симоненко Василь Андрійович, народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Полтавської області Лубенського району в сім’ї колгоспника.

Батько мій – Симоненко Андрій Леонтович; мати – Щербань Ганна Федорівна.

У період тимчасової окупації я разом з матір’ю жив на окупованій території. Ніхто з рідних з окупаційною вла­дою не співробітничав.

У 1942 році поступив до 1-го класу Біївської початко­вої школи.

У 1947 році поступив у 6-й клас Тарандинцівської се­редньої школи, де й закінчив 10 класів весною 1952 року. У цьому ж році поступив на перший курс факультету жур­налістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, де й навчаюся до цього часу.

Зараз мати працює в колгоспі. Про батька точних ві­домостей не маю. Знаю тільки, що в перші післявоєнні роки він був військовослужбовцем.

Член ВЛКСМ із 1950 року.

9.11.1957. Вас. Симоненко

ВАРІАН № 16

1. Комунікативно-мовленнєви форми тексту.

2. Алітерація й асонанс у художньому тексті.

3. Виконайте комплексний лінгвістичний аналіз поданого тексту:

Людина стає великою тоді, коли вона ліпше за інших розуміє потреби свого часу. Поки вона спрямовує всі суспільні сили на здійснення цих потреб, за нею всі йдуть, охоче пропонують свої послуги, помагають діяти для загального добра. Але часто такий чоловік на цьому не зупиняється й починає здійснювати вже свої власні плани. Вони, цілком можливо, видаються йому і мудрими, і грандіозними, але, на превеликий жаль, не базуються на справжньому стані речей. Скажімо, хто стане заперечувати, що кукурудза – прекрасний злак? Або що горох – надзвичайно корисна рослина? Але спробуйте засіяти кукурудзою й горохом усю країну – що матимете?

Завжди знаходяться люди, готові підскакувати при кожній нагоді: ах, як це прекрасно! Ах, як грандіозно! Ах, яка мудрість! Але народ ніколи довго не може жити в розлуці з істиною. Він нікому не дозволить зловживати його терпінням. Неминучі зміни, цей закономірний наслідок зусиль цілого народу, усувають з дороги все (П. Загребельний).

ВАРІАН № 17