- •“Медична генетика”
- •Херсон – 2001
- •1. Розділи сучасної генетики
- •Класична генетика.
- •Біохімічна генетика.
- •Імуногенетика.
- •Цитогенетика.
- •Молекулярна генетика.
- •Генетика розвитку.
- •2. Історія розвитку понять про природу спадковості
- •3. Молекулярні основи спадковості
- •4. Цитологічні основи спадковості
- •5. Спадковість і середовище. Мінливість
- •6. Закономірності успадковування ознак
- •7. Основи популяційної генетики
- •Фактори динаміки популяцій
- •8. Каріотип людини
- •9. Дизморфічні ознаки людини
- •1.5. Аномалії будови носогубної області та рота:
- •1.6. Аномалії вушних раковин.
- •1.7. Аномалії шиї.
- •2. При огляді тулуба:
- •3. При огляді кінцівок.
- •4. При огляді шкіри та її придатків:
- •10. Спадковість і патологія форми спадкової патології
- •Спадкові захворювання.
- •2. Захворювання зі спадковою схильністю (мультифакторіальні, полігенні).
- •3. Захворювання, в походженні яких спадковість не має значення.
- •11. Методи медичної генетики
- •Аутосомно-домінантний
- •Аутосомно-рецесивний
- •Мультифакторіальні хвороби
- •Формування виборки.
- •3. Співставлення досліджуваних груп.
- •12. Діагностика спадкової патології
- •Біохімічні експрес-методи.
- •Мікробіологічні експрес-методи.
- •Цитологічні експрес-методи.
- •Ультразвукове дослідження (ехографія, сонографія).
- •Фетоскопія (амніоскопія).
- •Амніоцентез.
- •13. Лікування та профілактика спадкових захворювань
- •Замісна терапія.
- •Вітамінотерапія.
- •Застосування індукторів або інгібіторів метаболізму.
- •Хірургічне лікування.
- •Дієтотерапія, регулювання вживання ліків.
- •14. Медико-генетичне консультування
- •Уточнення діагнозу.
- •2. Визначення ризику народження хворої дитини в даній родині.
- •3. Висновок при ризик виникнення захворювання у дітей подружжя, що консультується, і складання рекомендацій.
- •4. Заключний етап - порада лікаря-генетика батькам.
- •15. Спадкові порушення слуху
- •1. Домінантна природжена різко виражена нейросенсорна глухота.
- •2. Домінантна прогресуюча рано виявлювана нейросенсорна глухота.
- •8. Рецесивна природжена різко виражена нейросенсорна глухота.
- •9. Рецесивна рано виявлювана нейросенсорна глухота.
- •1. Вухо-піднебінно-пальцевий синдром (ото-палато-дигітальний іі синдром opd-синдром).
- •2. Рото-лице-пальцевий синдром (оро-фаціо-дигітальний іі синдром, ofd-іі-синдром, синдром Мора).
- •3. Домінантна краніометафізарна дисплазія.
- •4. Рецесивна краніометафізарна дисплазія.
- •5. Склеростеоз.
- •6. Ектродактилія, ектодермальна дисплазія, розщеплення губи-піднебіння та змішана глухота (еес-синдром).
- •7. Черепно-лицевий дизостоз (синдром Крузона).
- •8. Синдром Апера (Аперта).
- •9. Недосконалий остеогенез.
- •10. Природжена спонділо-епіфізарна дисплазія та нейросенсорна глухота.
- •11. Щелепно-лицевий дизостоз (синдром Тречер Коллінза, синдром Франческетті-Клейна).
- •1. Пігментний ретиніт та природжена нейросенсорна глухота (синдром Ушера).
- •2. Дегенерація сітківки, цукровий діабет і нейросенсорна глухота (синдром Альстрема).
- •3. Синдром Кокейна.
- •16. Спадкові форми оро-фаціальних розщілин
- •17. Спадкові порушення зору
- •Аномалії рефракції
- •Ураження зорового нерва
- •Глаукома
- •1. Альбінізм, тип 1 (повний альбінізм, очно-шкірний тирозиназонегативний альбінізм).
- •2. Альбінізм, тип 2 (очно-шкірний тирозиназопозитивний альбінізм).
- •3. Синдром Марфана.
- •4. Окуло-церебро-ренальний синдром (синдром Лоу).
- •5. Синдром Рігера.
- •6. Порушення зору при внутрішньоклітинних ліпідозах.
- •18. Генетика розумової відсталості
- •Олігофренії при хромосомних захворюваннях аномалії статевих хромосом
- •1. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •2. Синдром трисомії (полісомії) х-хромосоми.
- •3. Синдром Клайнфельтера.
- •4. Синдром дисомії по у-хромосомі.
- •Особливості психіки. Знижений інтелект, підвищена агресивність, психічні порушення.
- •Аутосомні хромосомні хвороби
- •1. Синдром Дауна.
- •Залежність ризику народження дитини з синдромом Дауна від віку матері
- •Ризик повторного народження дитини з синдромом Дауна (проста трисомія), %
- •2. Синдром Вольфа-Хіршхорна (синдром 4р-).
- •4. Синдром кільцевої х-хромосоми.
- •5. Синдром ізохромосоми 18р.
- •6. Синдром ламкої х-хромосоми.
- •1. Фенілкетонурія (фенілпіровиноградна олігофренія, хвороба Фелінга).
- •3. Гомоцистинурія.
- •1. Синдром Гурлер (мукополісахаридоз, тип і).
- •2. Синдром Хантера, або Гунтера (мукополісахаридоз, тип іі).
- •3. Синдром Санфіліпо (мукополісахаридоз, тип ііі).
- •2. Гістидинемія.
- •4. Синдром Моркіо (мукополісахаридоз, тип іv).
- •5. Синдром Шейє (мукополісахаридоз, тип V).
- •6. Синдром Марото-Ламі (мукополісахаридоз, тип vі).
- •1. Мікроцефалія.
- •2. Гідроцефалія.
- •3. Синдром Вільямса (ідіопатична інфантильна гіперкальціемія, синдром “обличчя ельфа”).
- •4. Синдром Корнелії де Ланге.
- •5. Факоматози.
- •6. Порушення кератизації.
- •7. Гіпотиреоз.
- •Імовірність народження дитини олігофрена, %
- •19. Генетичні аспекти психічних захворювань
- •20. Спадкові захворювання нервово-м’язового апарату
- •1. Міопатія Дюшена (псевдогіпертрофічна дитяча м’язова дистрофія).
- •2. Міопатія Ерба-Рота (тазово-лопаткова).
- •1. Спинальні аміотрофії.
- •2. Невральні аміотрофії.
- •1. Природжена міотонія Томсена.
- •2. Атрофічна міотонія (хвороба Баттена та Штейнера-Куршмана).
- •1. Спастична параплегія (хвороба Штрюмпеля).
- •2. Спинальна атаксія Фрідрейха.
- •1. Деформуюча м’язова торсійна дистонія.
- •2. Гепатолентикулярна дегенерація (гепатоцеребральна дистрофія, хвороба Вільсона-Коновалова).
- •21. Соціально-етичні та психологічні проблеми медичної генетики
- •Список рекомендованої літератури
6. Синдром ламкої х-хромосоми.
Клінічні ознаки. Маса та довжина тіла при народженні нормальні або вище норми, окружність голови збільшена. Характерні великі виступаючі вушні раковини. У старших дітей обличчя прямокутне з високим виступаючим лобом, тонким довгим носом і гіперплазією нижньої щелепи. Бувають підслизові розщеплення піднебіння або язичка. Часті запалення середнього вуха. Кисті широкі. У деяких хворих – ожиріння, гінекомастія, м’яка, розтяжна шкіра, слабкість зв’язок суглобів ніг.
Характерне відставання в розумовому та мовному розвитку. Інколи – судоми, аномалії електроенцефалограми, м’язова гіпотонія, аутизм, гіперреактивність. При наявності мови характерні персеверації, прискорений темп, задовільна емоційність.
На поведінку хворих позитивно впливають великі дози фолієвої кислоти.
Поширення. Хворіють тільки чоловіки. Частота 1:2000 хлопчиків.
РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ ПРИ ГЕННИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ
З відомих моногенних захворювань біля 200 супроводжуються вираженою патологією центральної нервової системи: психічним недорозвитком, недоумством, судомними, гіперкінетичними або паралітичними синдромами, нервово-м’язовими дистрофіями. Більшість з них має аутосомно-рецесивний тип успадковування, поширеність від 1:5000 до 1:100000.
Переважна більшість генних захворювань, пов’язаних з розумовою відсталістю, - це ензимопатії. Особливістю їх протікання є те, що патологічний процес розвивається поступово, при чому можуть бути різні форми – від злоякісних, що проявляються вже в грудному віці і завершуються загибеллю в перші роки життя, до повільно протікаючих. У деяких випадках розроблена система лікування, що дозволяє запобігти тяжкому протіканню захворювання.
ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ АМІНОКИСЛОТ
До цієї групи відносяться фенілкетонурія, гістидинемія, аргінінемія, гомоцистинурія, лейциноз та ін.
1. Фенілкетонурія (фенілпіровиноградна олігофренія, хвороба Фелінга).
Клінічні дані. Проявляється з 3-6 місяців посвітлінням волосся, райдужки, специфічним запахом сечі та поту, часто – повнотою, ексудативним діатезом. Припинення або різке уповільнення моторного та психічного розвитку, синдром дитячих згинальних судом (найчастіше – серії кивків). Без спеціального лікування розумова відсталість досягає ступеня ідіотії або глибокої імбецильності. Після 3-4 років стан стабілізується. При лікуванні, початому з перших місяців життя, і доведеному до 5-8 років, недоумство не розвивається.
Успадковування. Аутосомно-рецесивне.
Поширення. Популяційна частота 1:10000, серед олігофренів – 1:100.
Лікування. Дієта – на основі постійного контролю вмісту фенілаланіну в крові. Виключаються: м’ясо, ковбаса, риба, бульйони, яйця, сир, мучні вироби, каші, горох, гриби, горіхи, шоколад. Не містять фенілаланіну цукор, льодяники, олія, топлене вершкове масло, смалець. Меню складають з фруктових та овочевих блюд з включенням жирів і вуглеводів на 15-20% вище потреби в них здорової дитини. На основі даних про склад продуктів забезпечують надходження фенілаланіну в допустимих межах (275-350 мг за добу, цифра уточнюється для кожного хворого).
При лікуванні обов’язково застосовуються білкові гідролізати: суміші амінокислот без фенілаланіну, вітаміни, багаті на мінеральні речовини гранати, солодкий перець та ін.
