- •“Медична генетика”
- •Херсон – 2001
- •1. Розділи сучасної генетики
- •Класична генетика.
- •Біохімічна генетика.
- •Імуногенетика.
- •Цитогенетика.
- •Молекулярна генетика.
- •Генетика розвитку.
- •2. Історія розвитку понять про природу спадковості
- •3. Молекулярні основи спадковості
- •4. Цитологічні основи спадковості
- •5. Спадковість і середовище. Мінливість
- •6. Закономірності успадковування ознак
- •7. Основи популяційної генетики
- •Фактори динаміки популяцій
- •8. Каріотип людини
- •9. Дизморфічні ознаки людини
- •1.5. Аномалії будови носогубної області та рота:
- •1.6. Аномалії вушних раковин.
- •1.7. Аномалії шиї.
- •2. При огляді тулуба:
- •3. При огляді кінцівок.
- •4. При огляді шкіри та її придатків:
- •10. Спадковість і патологія форми спадкової патології
- •Спадкові захворювання.
- •2. Захворювання зі спадковою схильністю (мультифакторіальні, полігенні).
- •3. Захворювання, в походженні яких спадковість не має значення.
- •11. Методи медичної генетики
- •Аутосомно-домінантний
- •Аутосомно-рецесивний
- •Мультифакторіальні хвороби
- •Формування виборки.
- •3. Співставлення досліджуваних груп.
- •12. Діагностика спадкової патології
- •Біохімічні експрес-методи.
- •Мікробіологічні експрес-методи.
- •Цитологічні експрес-методи.
- •Ультразвукове дослідження (ехографія, сонографія).
- •Фетоскопія (амніоскопія).
- •Амніоцентез.
- •13. Лікування та профілактика спадкових захворювань
- •Замісна терапія.
- •Вітамінотерапія.
- •Застосування індукторів або інгібіторів метаболізму.
- •Хірургічне лікування.
- •Дієтотерапія, регулювання вживання ліків.
- •14. Медико-генетичне консультування
- •Уточнення діагнозу.
- •2. Визначення ризику народження хворої дитини в даній родині.
- •3. Висновок при ризик виникнення захворювання у дітей подружжя, що консультується, і складання рекомендацій.
- •4. Заключний етап - порада лікаря-генетика батькам.
- •15. Спадкові порушення слуху
- •1. Домінантна природжена різко виражена нейросенсорна глухота.
- •2. Домінантна прогресуюча рано виявлювана нейросенсорна глухота.
- •8. Рецесивна природжена різко виражена нейросенсорна глухота.
- •9. Рецесивна рано виявлювана нейросенсорна глухота.
- •1. Вухо-піднебінно-пальцевий синдром (ото-палато-дигітальний іі синдром opd-синдром).
- •2. Рото-лице-пальцевий синдром (оро-фаціо-дигітальний іі синдром, ofd-іі-синдром, синдром Мора).
- •3. Домінантна краніометафізарна дисплазія.
- •4. Рецесивна краніометафізарна дисплазія.
- •5. Склеростеоз.
- •6. Ектродактилія, ектодермальна дисплазія, розщеплення губи-піднебіння та змішана глухота (еес-синдром).
- •7. Черепно-лицевий дизостоз (синдром Крузона).
- •8. Синдром Апера (Аперта).
- •9. Недосконалий остеогенез.
- •10. Природжена спонділо-епіфізарна дисплазія та нейросенсорна глухота.
- •11. Щелепно-лицевий дизостоз (синдром Тречер Коллінза, синдром Франческетті-Клейна).
- •1. Пігментний ретиніт та природжена нейросенсорна глухота (синдром Ушера).
- •2. Дегенерація сітківки, цукровий діабет і нейросенсорна глухота (синдром Альстрема).
- •3. Синдром Кокейна.
- •16. Спадкові форми оро-фаціальних розщілин
- •17. Спадкові порушення зору
- •Аномалії рефракції
- •Ураження зорового нерва
- •Глаукома
- •1. Альбінізм, тип 1 (повний альбінізм, очно-шкірний тирозиназонегативний альбінізм).
- •2. Альбінізм, тип 2 (очно-шкірний тирозиназопозитивний альбінізм).
- •3. Синдром Марфана.
- •4. Окуло-церебро-ренальний синдром (синдром Лоу).
- •5. Синдром Рігера.
- •6. Порушення зору при внутрішньоклітинних ліпідозах.
- •18. Генетика розумової відсталості
- •Олігофренії при хромосомних захворюваннях аномалії статевих хромосом
- •1. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •2. Синдром трисомії (полісомії) х-хромосоми.
- •3. Синдром Клайнфельтера.
- •4. Синдром дисомії по у-хромосомі.
- •Особливості психіки. Знижений інтелект, підвищена агресивність, психічні порушення.
- •Аутосомні хромосомні хвороби
- •1. Синдром Дауна.
- •Залежність ризику народження дитини з синдромом Дауна від віку матері
- •Ризик повторного народження дитини з синдромом Дауна (проста трисомія), %
- •2. Синдром Вольфа-Хіршхорна (синдром 4р-).
- •4. Синдром кільцевої х-хромосоми.
- •5. Синдром ізохромосоми 18р.
- •6. Синдром ламкої х-хромосоми.
- •1. Фенілкетонурія (фенілпіровиноградна олігофренія, хвороба Фелінга).
- •3. Гомоцистинурія.
- •1. Синдром Гурлер (мукополісахаридоз, тип і).
- •2. Синдром Хантера, або Гунтера (мукополісахаридоз, тип іі).
- •3. Синдром Санфіліпо (мукополісахаридоз, тип ііі).
- •2. Гістидинемія.
- •4. Синдром Моркіо (мукополісахаридоз, тип іv).
- •5. Синдром Шейє (мукополісахаридоз, тип V).
- •6. Синдром Марото-Ламі (мукополісахаридоз, тип vі).
- •1. Мікроцефалія.
- •2. Гідроцефалія.
- •3. Синдром Вільямса (ідіопатична інфантильна гіперкальціемія, синдром “обличчя ельфа”).
- •4. Синдром Корнелії де Ланге.
- •5. Факоматози.
- •6. Порушення кератизації.
- •7. Гіпотиреоз.
- •Імовірність народження дитини олігофрена, %
- •19. Генетичні аспекти психічних захворювань
- •20. Спадкові захворювання нервово-м’язового апарату
- •1. Міопатія Дюшена (псевдогіпертрофічна дитяча м’язова дистрофія).
- •2. Міопатія Ерба-Рота (тазово-лопаткова).
- •1. Спинальні аміотрофії.
- •2. Невральні аміотрофії.
- •1. Природжена міотонія Томсена.
- •2. Атрофічна міотонія (хвороба Баттена та Штейнера-Куршмана).
- •1. Спастична параплегія (хвороба Штрюмпеля).
- •2. Спинальна атаксія Фрідрейха.
- •1. Деформуюча м’язова торсійна дистонія.
- •2. Гепатолентикулярна дегенерація (гепатоцеребральна дистрофія, хвороба Вільсона-Коновалова).
- •21. Соціально-етичні та психологічні проблеми медичної генетики
- •Список рекомендованої літератури
20. Спадкові захворювання нервово-м’язового апарату
Спадкова патологія нервово-м’язового апарату дуже різноманітна. Можна виділити наступні групи захворювань: міопатії (первинні та вторинні), міотонії, міастенія, хвороби з переважним ураженням пірамідної та координатної систем, хвороби з переважним ураженням екстрапірамідної системи.
ПЕРВИННІ МІОПАТІЇ, АБО ПРОГРЕСУЮЧІ М’ЯЗОВІ ДИСТРОФІЇ
Патогенез первинних міопатій до кінця не з’ясований. Найбільш визнаною є гіпотеза “дефектних мембран” м’язових клітин і органел. Проникність мембрани підвищена, відбувається вихід через неї деяких ферментів, амінокислот, глікогену. Внаслідок цього м’язові волокна гинуть. У гетерозиготних носіїв можуть бути: вкорочення черевця литкового м’язу, подовження ахіллового сухожилку, зниження або відсутність колінного або ахіллового рефлексів. зниження тонусу м’язів і міцності зв’язок (надто гнучкі пальці, сплощена стопа, викривлений хребет), підвищений вміст деяких ферментів у крові.
1. Міопатія Дюшена (псевдогіпертрофічна дитяча м’язова дистрофія).
Найчастіша з усіх міопатій, має найтяжче протікання. Характеризується слабкістю м’язів, особливо проксимальних груп.
Клінічні дані. Захворювання починається звичайно в перші 3 роки життя з невпевненої ходи. Поступово дитина починає ходити з широко розставленими стопами. відведеними назад плечима та піднятим підборіддям. Часто взагалі затримується початок ходіння. Але інколи до 3-7 років ходіння нормальне.
Поступово розвивається слабкість м’язів плечового поясу, підняття рук до горизонтального рівня утруднене. Виникають псевдогіпертрофія м’язів гомілки (м’язові волокна заміщуються сполучною та жировою тканиною), згинальні контрактури кінцівок. Хворій дитині важко піднятися з підлоги.
Атрофія м’язів приводить до деформації скелету (викривлення довгих кісток, хребта, остеопороз). Часто формується поперековий лордоз.
Рано знижуються глибокі сухожилкові рефлекси. Є тенденція до деякого зниження розумових здібностей, хоча багато хворих дітей мають інтелект нормальний або навіть вище середнього.
Успадковування. Х-зчеплене рецесивне.
Прогноз. Захворювання невпинно прогресує, діти стають прикутими до ліжка з 10-11 років. Тривалість життя – 20-35 років. Причина загибелі – легеневі інфекції або серцева недостатність.
2. Міопатія Ерба-Рота (тазово-лопаткова).
Клінічні ознаки. Клінічні прояви менш тяжкі, ніж при міопатії Дюшена. Уражуються м’язи не тільки кінцівок, але й тулуба. Слабкість м’язів тазового поясу не дозволяє стрибати. Дитина встає важко, допомагаючи собі руками. Лордоз, крилоподібні лопатки. Симптом “вільних плечей” – плечі можуть бути підняті дуже високо. На животі сильніше уражуються прямі м’язи, поперечні зберігаються довше, тому формується “осина талія”.
Є три варіанти даного захворювання:
типовий (юнацький) – симптоми розвиваються на другому десятиріччі життя;
ранній – на першому десятиріччі;
пізній – наприкінці другого – на початку третього десятиріччя.
Чим раніше починається захворювання, тим тяжче воно протікає.
Успадковування. Аутосомно-рецесивне.
ВТОРИННІ МІОПАТИЧНІ СИНДРОМИ (АМІОТРОФІЇ)
При вторинних міопатіях прогресуюча слабкість м’язів має трофічну природу і обумовлена порушеннями в нервовій системі.
