64. Неопозитивізм про предмет і завдання філософії

Неопозитивізм (із сер 20х рр20с.) - Шлік, Карнап, Нейтрат, Вітгенштейн, Б.Рассел. Неопозитивісти – це філософи, які аналізували філософські проблеми науки, це субєктивно-ідеалістична школа. Неопозитивісти заявляють, що і основне питання філософії і взагалі проблеми, що вважалися раніше філософськими, - це мнимі проблеми, їх потрібно відкинути як позбавлених наукового змісту.

Етапи неопозитивізму:

1.«логічний позитивізм»- «очищення» мови науки від понять і термінів, які не мають наукового смислу, поняття «сутність» розумілося як «метафізичне». Цінність наукових концепцій полягає нібито не втому, що вони адекватно відображають об'єктивну реальність, а в їх здатності робити прогнози, які б підтверджувалися досвідом. Є процедура верифікації-перевірки наукових положень через їх зіставлення з фактами, які піддаються спостереженню. Якщо таке зіставлення неможливе, то з верифікованого положення робляться логічні висновки аж поки не будуть одержані ті, які можна перевірити в такий спосіб. Усі можливі положення поділ. на:1) безглузді; 2) осмислені, але неспівставні з чуттєвим досвідом-«метафізичні» («існує Бог», «душа безсмертна»), які теж не можуть бути верифіковані; 3) висловлювання, які можна, верифікувати. Таке розуміння верифікації грунтувалося на припущенні, ніби науково-теоретичні положення можуть бути зведені до емпіричних, доступних для спостереження фактів. Проте жоден загальний. закон науки такому зведенню на піддаються. К.Поппер протиставив процедурі верифікації принцип фальсифікаціонізму: для розвитку теорії треба намагатися її фальсифікувати-шукати факти, здатні її спростувати. Поппер став одним із засновників і представників «критичного раціоналізму».

2.Семантичний аналіз- це процедура встановлення значення висловлювань у формальному розумінні.

3. Лінгвістичний аналіз, засновник Л.Вітгенштейн. Предмет дослідження-не наукова, а повсякденна мова, завдання «очищення» мови від таких слів і виразів, які, маючи «метафізичний» зміст і призводять до перекрученого сприйняття явищ. Досить усунути деякі вирази, щоб зникли самі явища, які ними позначаються, і проблеми, що викликають суперечки. Неопозитивізм займався аналізом «готового» знання (такого, що вже склалося) і робив своїм предметом мовний вираз цього знання, то в концепціях, які прийшли йому на зміну, ставляться питання: як розвивається наука? Які чинники впливають на цей розвиток? На зміну Неопозитивізму іде прогматизм: «Істиними є ті поняття, які приносять користь».

65. Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження

На емпіричному рівні здійснюється спостереження об'єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюється співвідношення, зв'язки, закономірності між окремими явищами. На теоретичному - формуються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формуються закони в їх системній єдності та цілісності. На емпіричному рівні об'єкт відображається з боку його зовнішніх зв'язків і проявів, які доступні переважно живому спогляданню. Формою вираження знання емпіричного рівня є сукупність суджень. На їх базі формулюються закони, що відображають взаємозв'язки, взаємодії явищ навколишньої дійсності та безпосередньої діяльності. Знання, одержані на емпіричному рівні є початковим для побудови теоретичного знання. На теоретичному рівні об'єкт відображається з боку його внутрішніх зв'язків, які осягаються шляхом раціональної обробки даних емпіричного пізнання, а суб'єкт за допомогою мислення виходить за межі того, що дається у безпосередньому досвіді й здійснює перехід до нового знання. Емпіричний та теоретичний рівні відрізняються: 1)гносеологічною спрямованістю досліджень. На емпір. рівні пізнання орієнтується на вивчення явищ та поверхових зв'язків між ними, без заглиблення в сутнісні зв'язки. На теор. рівні головними гносеологічними завданнями є розкриття сутнісних причин та зв'язків між явищами. 2)пізнавальними функціями (головною на емпіричному рівні є описова характеристика явищ., а на теоретичному - пояснення їх). 3)характером і типом одержуваних наукових результатів. Результатами емпіричного рівня є факти, знання, сукупність узагальнень, взаємозв'язки між окремими явищами. На теоретичному рівні знання фіксуються у формі законів, теорій, теоретичних систем. 4)методами одержання знань (основними методами емпіричного рівня є.- спостереження, опис, вимірювання, експеримент; теоретичного .- ідеалізація, єдність логічного та історичного, сходження від абстрактного до конкретного). 5)співвідношенням чуттєво-сенситивного та раціонального компонентів (на теоретичному рівні домінує раціональний компонент, на емпіричному - чуттєво-сенситивний). Незважаючи на відмінності, емпір. і теор. рівні взаємопов'язані й взаємозумовлюють один одного. Вони характеризуються лише відносною самостійністю, межа між ними досить умовна. Емпіричне переходить у теоретичне, а те, що колись було теоретичним на іншому, вищому етапі розвитку стає емпірично доступним.