- •1. Ф., її предмет й передумови виникнення
- •2. Філософське розуміння світу.
- •3.Умови існування людини та її суспільно-історична сутність
- •4. Філософія – світоглядне значення. Типи структура та основні функції світогляду.
- •5.. Основні форми буття.
- •6.Види діяльності, їх характеристика.Діяльнісна сутність людини
- •7. Філософія в системі духовної культури.
- •8.Проблема субстанції в філософії
- •9.Антропосоціогенез. Природне і соціальне в людині.
- •10. Матеріалізм, його історичні типи.
- •11. Науково-філософське розуміння матерії.
- •12. Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини (Камю „Миф о Сизифе”)
- •13. Ідеалізм, його істоичні типи.
- •14. Рух як атрибут буття. Основні характеристики та форми руху.
- •15. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •16. Філософія Давньої Індії. (проблема людини).
- •17. Простір і час як атрибути буття.Субстанціональна і релятивістська концепції.
- •18. Свідомість як предмет філософського дослідження.
- •19. Філософія Давнього Китаю (проблема людини і суспільства і держави).
- •20. Людина: теорії походження і сутність. Тейяр де Шарден п. Феномен человека. Проблема походження та сутності людини.
- •21. Духовне життя суспільсьтва: сутність і структура.
- •22. Антична філософія, її відмінність від філософії країн Сходу. (космоцентризм).
- •23. Свідомість, її виникнення і структура.
- •24. Діалектика суспільного буття і суспільної свідомості.
- •25. Філософське вчення Платона («Тімей»).
- •26. Роль і місце звязків у розвитку матеріального і духовного світу.
- •27. Суспільна свідомість: поняття і структура.
- •28. Філософія Аристотеля («Метафізика»).
- •29. Діалектика і метафізика, їх історичні форми і функції.
- •30. Форми суспільної свідомості (Монтескє «о духе законов»)
- •31.Філософія Лукреція Кара.(„Про природу речей”).
- •32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.
- •33.Буття людини в соціокультурному середовищі. Відчуження та шляхи його подолання.
- •34.Філософія Середньовіччя.(апологетика, патристика, схоластика).
- •35.Категоріальність філософського мислення. Основні категорії філософії.
- •36.Особа і суспільство. Унікальність і самоцінність особи.
- •37.Західноєвропейська філософія епохи Відродження.
- •38.Закон єдності і боротьби протилежностей (Ленін „Філософські зошити”)
- •39.Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особистість, особа.
- •40.Західноєвропейська філософія Нового часу („Новий органон” ф.Бекона)
- •41.Закон заперечення заперечення
- •42.Суспільство як об’єкт соціальної філософії. (Маркс „До критики політичної економії. Передмова”.)
- •43.Французький матеріалізм 18ст.
- •44.Практика, як основа життєдіяльності людини. Структура, види практики та її функції.
- •45.Джерела та рушійні сили суспільного розвитку. Специфіка суспільної детермінації.
- •46.Філософія і. Канта („Критика чистого розуму”)
- •47.Своєрідність філософського усвідомлення дійсності та особливості результатів філософствування.
- •48.Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія.
- •49.Філософська система і метод г. Гегеля
- •50.Соціальна спрямованість філософського знання.
- •51. Матеріальне і духовне вир-во.
- •52. Матеріалізм і атеїзм л. Фейєрбаха («Основні положення філософії майбутнього»)
- •53. Теорія пізнання в системі філософського аналізу.
- •54. Походження та сутність держави. Енгельс Походження сімї , приватної власності, держави.
- •55. Осн.Зміст філ-ї марксизму(праця Енгельса «л.Фейєрбах і кінець нім.Клас.Філ-ї»)
- •56. Проблема пізнання. Основні гносеологічні концепції.
- •57. Сучасний науково-технічний прогрес, його концепції.
- •59. Агностицизм, його соціальні та гносеологічні корені.
- •60. Інформаційний (формаційний) та цивілізаційний підходи до періодизації всесвітньої історії (Поппер к. "Відкрите суспільство та його вороги").
- •61. Фрейдизм і неофрейдизм
- •62. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •63. Мислення, воля і почуття в духовному світі людини. Шопенгауер а. «Мир как воля и представление»
- •64. Неопозитивізм про предмет і завдання філософії
- •65. Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження
- •66. Необхідність і свобода в людській діяльності Бердяєв н.А. «Философия свободы»
- •67.Російська філософія XX ст.
- •68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки
- •69. Поняття цінності. Типи ціннісних орієнтацій
- •70. Еволюція релігійної філософії у XX столітті (неотомізм, тейярдизм)
- •71. Основні форми наукового пізнання
- •72. Сучасні системи цінностей.
- •73. Філософська думка Киівської Русі
- •74. Проблема наукового методу, методології і методики. (Декарт «Рассуждение о методе»)
- •75. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв'язання
- •76. Філософія Киево-могилянської академії (і.Гизель, г. Конинський, ф.Прокопович, с.Яворський та ін. )
- •77.Основні засоби і процедури наукового пізнання.Засоби:
- •78. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •79. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди (Сковорода «Разговор п’яти путников»)
- •80. Філософські і загальнонаукові проблеми пізнаня
- •81. Проблема перспектив людства.
- •82. Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, Лесі Українки.
- •83. Творчість як філософська проблема
- •84. Соціальне передбачення і прогнозування майбутнього. Методи і типи прогнозів.
- •85. Українська філософія радянської доби.
- •87. Т. Гоббс. «Левіафан, або матерія»
- •88. Філософія незалежної України.
- •89. Поняття істини. Процесуальність істини.
- •90. Бекон ф. Новий органон
14. Рух як атрибут буття. Основні характеристики та форми руху.
Рух це невід’ємні атрибути матерії (М), спосіб її існування. Тобро М існує лише у русі (Р). Перш за все під Р розуміють механічне переміщення, просторовий перехід тіла з місця на місце.Ф.Енгельс визначив його як зміну взагалі, що включають і більш складні форми: біологічний розвиток, мислення…
Виділено основні форми Р – механічний, фізичний, біологічний і суспільний.
Найнижчим рівнем є механічний Р – просте переміщення тіл у просторі. Його перехід до більш високих рівнів заключається у протиріччні природи Р. Мех..Р (переміщення мат.об’єктів у просторі) включений як момент в усі ін. форми Р.
Фізична ф.Р. – процеси, які відбуваються всередині атома, його ядра, рух елементарних частинок.
Біологічна ф.Р. – здійснюється на молекулярному рівні (процеси, які відуваються в живому організмі).
Найвища ф.Р суспільна – всі процеси, які виникають і відбуваються в суп. житті.
Діалектичний матеріалізм стверджує нерозривності М і Р, з цього витікає діалектико-матеріалістичне положення, що Р абсолютний, а його протилежність – спокій, має відносний характер. Тіла знаходяться у спокою лише відносно якоїсь системи, що прийнята в якості нерухомої. У класичній фізиці допускається стан абсолютного спокою.
15. Поняття природи. Природа і суспільство.
Відношення суспільства і природи є складною і багатоаспектною проблемою. Адже і суспільство, і природа є об'єктами дослідження багатьох наук.
Поняття "природа" в науковій літературі вживається у двох значеннях. У широкому розумінні слово природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів, тобто є синонімом Всесвіту. У вузькому розумінні природа — це частина світу, яка, умовно кажучи, протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Саме під таким кутом зору у даному розділі розглядається проблема взаємодії суспільства і природи.
Поняття "суспільство" багатогранне: це сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалася, а також система, яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним і з природою.
Природа первинна. Ми з'явилися в природі зовсім недавно і є наймолодшими жителями її, якщо порівнювати з іншими видами і формами життя.
Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві, одночасно вона є і середовищем існування суспільства. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва.
Визначаючи взаємозв'язок людини, суспільства і природи, відзначимо, що вони є не тотожними, а специфічними частинами матеріального світу. Так, Ф.Енгельс зазначав у "Діалектиці природи", що зовнішній світ є або природа, або суспільство.
Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і суспільство утворюють систему "суспільство — природа", яка функціонує відтоді, відколи з'явилася людина з властивим ї й практичним способом ставлення до природи. Система "суспільство — природа" передбачає пізнання людиною природи, її використання і перетворення. Свою цілісність ця система могла зберегти при одночасному цілеспрямованому розвитку обох елементів — природи і суспільства.
