Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0825744_EF66C_filosofiya_shpori_kand_min.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
596 Кб
Скачать
☆

67.Російська філософія XX ст.

Особливості: інтерес до проблем людини, місця її в космосі, специфічні риси людини як особистості істоти вільної, творчої і моральної, як носія духовного начала. Такий напрям творчих пошуків російських філософів привів їх до заперечення філософії матеріалізму і ствердження релігії. Характерним був космізм. Представники: 1й президент АН Укр. В.І.Вернадський, рос. мислитель К.Е.Шолковський, ОЛ.Чижевський, укр. ботанік М.Г.Холодний. Головна проблема їх космізму - космос і людина; «людські» виміри космосу і космічні виміри людини. Основні ідеї космізму такі: - людство є явищем не тільки планетарного, але й космічного походження; - космічні фактори впливають на земні процеси, на живу природу, біосферу, на людину, на її нервово-психічні реакції (дослідження О.Д. Чижевського); - людство у своїй діяльності не обмежене масштабами нашої планети, а виступає як чинник, який змінює не тільки земну, а й космічну природу, як космоформуючий фактор. Іншим напрямом цього періоду була релігійно-ідеалістична філософія, (В.С.Соловйов, М.О.Бердяєв, С.М.Булгаков, С.Л.Франк, Е.М. та С.М.Трубецькі, І.О.Ільїн, П.О.Флоренський). В.С.Соловйов – ідея позитивної всеєдності, в якій зберігається відносна самостійність частин; перепліталися містичні ідеї з поняттям прогресивної світової еволюції, в якій особлива роль належить людству. В цьому - зіткнення його філософії з російським космізмом; виділяє 3 сфери знання, які повинні становити гармонійну єдність: емпіричне знання, яке дає «матеріаьну істину»; філософія («формальна істина»); теологію, яка шляхом містичного споглядання дає знання про абсолютну реальність; переконаний, що і кожна людина, і кожен народ, і людство загалом повинні прагнути здійснити високий моральний ідеал любові, що гідність кожного народу полягає в тому, наскільки він служить загальнолюдському ідеалу; був противником антисемітизму — зневажливого ставлення до євреїв. М.О.Бердяєв- неприйнятна ідея первинності матерії. Дух для Бердяєва - самостійне начало, сутністю якого є свобода, що проявляється як активність, здатність самовизначення і творчості; свобода первинна, хоча й не має основи, і все ж є джерелом буття; переконаний, що соціальні проблеми не можуть знайти розв'язання при ігноруванні духовної сторони людського життя. Таким чином, особливостями російської філософії 20 ст були переважний інтерес до проблем людини, місця її в космосі, специфічні риси людини як особистості, істоти вільної, творчої і моральної, як носія духовного начала.

68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки

Наука (Н.) як сукупність теоретичних знань про навколишній світ є процесом пізнання, що здійснюється в особливій, специфічній сфері суспільної діяльності. Це особливий вид духовної діяльності - вироблення об'єктивно-істинного за змістом систематизованого знання. Н. - це не лише самі знання, котрі є соціальною цінністю людей й зберігаються суспільством, а й важка творча праця наукових співтовариств, колективів, спрямована на досягнення все нових і нових знань. Наукові знання-це теоретичні системи, в яких відображаються об'єктивні зв'язки, закони; знання слугують людині й суспільству, пояснюючи різноманітні події сьогодення, завбачуючи хід розвитку в майбутньому.

Сучасна наук – це сукупність сотень наук, які досліджують різні сфери діяльності. Ті, які вивчають природу виділили в сферу природничих наук, а ті, що суспільство – називають суспільними. На сучасному етапі науці притаманні інтеграційні процеси і на цій основі виникнення нових галузей знання, які синтезують декілька конкретних дисциплін (фізична хімія, генна інженерія).

Наука виникає із практичних потреб і розвивається на їх основі. Наука виникла у класовому суспільстві, у процесі поділу праці, зокрема відділення духовно-практичної діяльності від предметно-практичної (розумової від фізичної). Вперше філософський аналіз науки здійснив Аристотель. Для нього наука була особливою формою знання (знання заради самого знання), у її досягненні він вбачав людську, суспільну значимість і мету. В епоху Середньовіччя наука могла розвиватися лише в рамках релігійно-церковної догматики. З епохи Середньовіччя починається звільнення науки.

Наукові знання й наукова діяльність є соціально значущими і мають суспільний характер. Діяльність на теренах Н., розподіл праці науковців, обмін науковою інформацією мають не лише велику соціальну, а й практичну користь. Сучасне суспільство не може ні існувати, ні функціонувати, ні розвиватися без науки. Воно ставить перед наукою все нові завдання: пошук ефективних форм її організації та діяльності, інтенсифікації циклу «наук-техніка(технології)- виробництво». Виклики, з якими зіштовхується людство, заставляють людину по-новому ставитись до науки, рішуче повертаючи її до потреб виробництва, а виробництва – до неї. З цією метою створюються науково-технічні комплекси, центри та інститути ри виробничих корпораціях та концернах.

Сьогодні очевидно, що розбудова правової держави, громадянського суспільства, в кінцевому рахунку, формування духовно-багатої особистості, немислимі без глибоких суспільних і гуманітарних теорій та підходів.