- •1. Ф., її предмет й передумови виникнення
- •2. Філософське розуміння світу.
- •3.Умови існування людини та її суспільно-історична сутність
- •4. Філософія – світоглядне значення. Типи структура та основні функції світогляду.
- •5.. Основні форми буття.
- •6.Види діяльності, їх характеристика.Діяльнісна сутність людини
- •7. Філософія в системі духовної культури.
- •8.Проблема субстанції в філософії
- •9.Антропосоціогенез. Природне і соціальне в людині.
- •10. Матеріалізм, його історичні типи.
- •11. Науково-філософське розуміння матерії.
- •12. Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини (Камю „Миф о Сизифе”)
- •13. Ідеалізм, його істоичні типи.
- •14. Рух як атрибут буття. Основні характеристики та форми руху.
- •15. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •16. Філософія Давньої Індії. (проблема людини).
- •17. Простір і час як атрибути буття.Субстанціональна і релятивістська концепції.
- •18. Свідомість як предмет філософського дослідження.
- •19. Філософія Давнього Китаю (проблема людини і суспільства і держави).
- •20. Людина: теорії походження і сутність. Тейяр де Шарден п. Феномен человека. Проблема походження та сутності людини.
- •21. Духовне життя суспільсьтва: сутність і структура.
- •22. Антична філософія, її відмінність від філософії країн Сходу. (космоцентризм).
- •23. Свідомість, її виникнення і структура.
- •24. Діалектика суспільного буття і суспільної свідомості.
- •25. Філософське вчення Платона («Тімей»).
- •26. Роль і місце звязків у розвитку матеріального і духовного світу.
- •27. Суспільна свідомість: поняття і структура.
- •28. Філософія Аристотеля («Метафізика»).
- •29. Діалектика і метафізика, їх історичні форми і функції.
- •30. Форми суспільної свідомості (Монтескє «о духе законов»)
- •31.Філософія Лукреція Кара.(„Про природу речей”).
- •32.Діалектика як вчення про розвиток і як метод пізнання.
- •33.Буття людини в соціокультурному середовищі. Відчуження та шляхи його подолання.
- •34.Філософія Середньовіччя.(апологетика, патристика, схоластика).
- •35.Категоріальність філософського мислення. Основні категорії філософії.
- •36.Особа і суспільство. Унікальність і самоцінність особи.
- •37.Західноєвропейська філософія епохи Відродження.
- •38.Закон єдності і боротьби протилежностей (Ленін „Філософські зошити”)
- •39.Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особистість, особа.
- •40.Західноєвропейська філософія Нового часу („Новий органон” ф.Бекона)
- •41.Закон заперечення заперечення
- •42.Суспільство як об’єкт соціальної філософії. (Маркс „До критики політичної економії. Передмова”.)
- •43.Французький матеріалізм 18ст.
- •44.Практика, як основа життєдіяльності людини. Структура, види практики та її функції.
- •45.Джерела та рушійні сили суспільного розвитку. Специфіка суспільної детермінації.
- •46.Філософія і. Канта („Критика чистого розуму”)
- •47.Своєрідність філософського усвідомлення дійсності та особливості результатів філософствування.
- •48.Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія.
- •49.Філософська система і метод г. Гегеля
- •50.Соціальна спрямованість філософського знання.
- •51. Матеріальне і духовне вир-во.
- •52. Матеріалізм і атеїзм л. Фейєрбаха («Основні положення філософії майбутнього»)
- •53. Теорія пізнання в системі філософського аналізу.
- •54. Походження та сутність держави. Енгельс Походження сімї , приватної власності, держави.
- •55. Осн.Зміст філ-ї марксизму(праця Енгельса «л.Фейєрбах і кінець нім.Клас.Філ-ї»)
- •56. Проблема пізнання. Основні гносеологічні концепції.
- •57. Сучасний науково-технічний прогрес, його концепції.
- •59. Агностицизм, його соціальні та гносеологічні корені.
- •60. Інформаційний (формаційний) та цивілізаційний підходи до періодизації всесвітньої історії (Поппер к. "Відкрите суспільство та його вороги").
- •61. Фрейдизм і неофрейдизм
- •62. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •63. Мислення, воля і почуття в духовному світі людини. Шопенгауер а. «Мир как воля и представление»
- •64. Неопозитивізм про предмет і завдання філософії
- •65. Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження
- •66. Необхідність і свобода в людській діяльності Бердяєв н.А. «Философия свободы»
- •67.Російська філософія XX ст.
- •68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки
- •69. Поняття цінності. Типи ціннісних орієнтацій
- •70. Еволюція релігійної філософії у XX столітті (неотомізм, тейярдизм)
- •71. Основні форми наукового пізнання
- •72. Сучасні системи цінностей.
- •73. Філософська думка Киівської Русі
- •74. Проблема наукового методу, методології і методики. (Декарт «Рассуждение о методе»)
- •75. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв'язання
- •76. Філософія Киево-могилянської академії (і.Гизель, г. Конинський, ф.Прокопович, с.Яворський та ін. )
- •77.Основні засоби і процедури наукового пізнання.Засоби:
- •78. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •79. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди (Сковорода «Разговор п’яти путников»)
- •80. Філософські і загальнонаукові проблеми пізнаня
- •81. Проблема перспектив людства.
- •82. Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, Лесі Українки.
- •83. Творчість як філософська проблема
- •84. Соціальне передбачення і прогнозування майбутнього. Методи і типи прогнозів.
- •85. Українська філософія радянської доби.
- •87. Т. Гоббс. «Левіафан, або матерія»
- •88. Філософія незалежної України.
- •89. Поняття істини. Процесуальність істини.
- •90. Бекон ф. Новий органон
67.Російська філософія XX ст.
Особливості: інтерес до проблем людини, місця її в космосі, специфічні риси людини як особистості істоти вільної, творчої і моральної, як носія духовного начала. Такий напрям творчих пошуків російських філософів привів їх до заперечення філософії матеріалізму і ствердження релігії. Характерним був космізм. Представники: 1й президент АН Укр. В.І.Вернадський, рос. мислитель К.Е.Шолковський, ОЛ.Чижевський, укр. ботанік М.Г.Холодний. Головна проблема їх космізму - космос і людина; «людські» виміри космосу і космічні виміри людини. Основні ідеї космізму такі: - людство є явищем не тільки планетарного, але й космічного походження; - космічні фактори впливають на земні процеси, на живу природу, біосферу, на людину, на її нервово-психічні реакції (дослідження О.Д. Чижевського); - людство у своїй діяльності не обмежене масштабами нашої планети, а виступає як чинник, який змінює не тільки земну, а й космічну природу, як космоформуючий фактор. Іншим напрямом цього періоду була релігійно-ідеалістична філософія, (В.С.Соловйов, М.О.Бердяєв, С.М.Булгаков, С.Л.Франк, Е.М. та С.М.Трубецькі, І.О.Ільїн, П.О.Флоренський). В.С.Соловйов – ідея позитивної всеєдності, в якій зберігається відносна самостійність частин; перепліталися містичні ідеї з поняттям прогресивної світової еволюції, в якій особлива роль належить людству. В цьому - зіткнення його філософії з російським космізмом; виділяє 3 сфери знання, які повинні становити гармонійну єдність: емпіричне знання, яке дає «матеріаьну істину»; філософія («формальна істина»); теологію, яка шляхом містичного споглядання дає знання про абсолютну реальність; переконаний, що і кожна людина, і кожен народ, і людство загалом повинні прагнути здійснити високий моральний ідеал любові, що гідність кожного народу полягає в тому, наскільки він служить загальнолюдському ідеалу; був противником антисемітизму — зневажливого ставлення до євреїв. М.О.Бердяєв- неприйнятна ідея первинності матерії. Дух для Бердяєва - самостійне начало, сутністю якого є свобода, що проявляється як активність, здатність самовизначення і творчості; свобода первинна, хоча й не має основи, і все ж є джерелом буття; переконаний, що соціальні проблеми не можуть знайти розв'язання при ігноруванні духовної сторони людського життя. Таким чином, особливостями російської філософії 20 ст були переважний інтерес до проблем людини, місця її в космосі, специфічні риси людини як особистості, істоти вільної, творчої і моральної, як носія духовного начала.
68.Поняття науки. Основні пізнавальні та соціальні функції науки
Наука (Н.) як сукупність теоретичних знань про навколишній світ є процесом пізнання, що здійснюється в особливій, специфічній сфері суспільної діяльності. Це особливий вид духовної діяльності - вироблення об'єктивно-істинного за змістом систематизованого знання. Н. - це не лише самі знання, котрі є соціальною цінністю людей й зберігаються суспільством, а й важка творча праця наукових співтовариств, колективів, спрямована на досягнення все нових і нових знань. Наукові знання-це теоретичні системи, в яких відображаються об'єктивні зв'язки, закони; знання слугують людині й суспільству, пояснюючи різноманітні події сьогодення, завбачуючи хід розвитку в майбутньому.
Сучасна наук – це сукупність сотень наук, які досліджують різні сфери діяльності. Ті, які вивчають природу виділили в сферу природничих наук, а ті, що суспільство – називають суспільними. На сучасному етапі науці притаманні інтеграційні процеси і на цій основі виникнення нових галузей знання, які синтезують декілька конкретних дисциплін (фізична хімія, генна інженерія).
Наука виникає із практичних потреб і розвивається на їх основі. Наука виникла у класовому суспільстві, у процесі поділу праці, зокрема відділення духовно-практичної діяльності від предметно-практичної (розумової від фізичної). Вперше філософський аналіз науки здійснив Аристотель. Для нього наука була особливою формою знання (знання заради самого знання), у її досягненні він вбачав людську, суспільну значимість і мету. В епоху Середньовіччя наука могла розвиватися лише в рамках релігійно-церковної догматики. З епохи Середньовіччя починається звільнення науки.
Наукові знання й наукова діяльність є соціально значущими і мають суспільний характер. Діяльність на теренах Н., розподіл праці науковців, обмін науковою інформацією мають не лише велику соціальну, а й практичну користь. Сучасне суспільство не може ні існувати, ні функціонувати, ні розвиватися без науки. Воно ставить перед наукою все нові завдання: пошук ефективних форм її організації та діяльності, інтенсифікації циклу «наук-техніка(технології)- виробництво». Виклики, з якими зіштовхується людство, заставляють людину по-новому ставитись до науки, рішуче повертаючи її до потреб виробництва, а виробництва – до неї. З цією метою створюються науково-технічні комплекси, центри та інститути ри виробничих корпораціях та концернах.
Сьогодні очевидно, що розбудова правової держави, громадянського суспільства, в кінцевому рахунку, формування духовно-багатої особистості, немислимі без глибоких суспільних і гуманітарних теорій та підходів.
