Запитання для самоперевірки

1. Назвіть галузі застосування натуральної пряжі та ниток.

2. Для виготовлення яких матеріалів доцільніше використовувати синтетичну пряжу і нитки?

3. Назвіть та охарактеризуйте найважливіші характеристики пряжі та ниток.

4. Який вплив здійснює товщина ниток на споживні властивості матеріалів, виготовлених із них?

5. Як текстильна пряжа та нитки поділяються залежно від їх природи?

6. Як природа волокон впливає на властивості матеріалів?

7. Як оздоблення пряжі впливає на різні властивості матеріалів?

Тема 2.2. Тканини

При вивченні даної теми слід усвідомити суть поставлених питань, ознайомитися із загальними поняттями про тканини, засвоїти ознаки класифікації тканин, вивчити фактори, що формують споживні властивості тканин та особливості маркування, пакування, транспортування, зберігання й догляду за тканинами. Для цього потрібно скористатися рекомендованою літературою, діючою нормативною документацією, періодичною пресою та статистичною звітністю, а також додатковою літературою, в якій ширше висвітлені поставлені питання.

Питання

1. Споживні властивості тканин і фактори, що їх формують.

2. Маркування, пакування, транспортування, зберігання та догляд за тканинами.

Питання 1. Споживні властивості тканин і фактори, що їх формують

Література: 1, с. 136 - 152, 238 - 276; 19, с. 98 - 115; 22.

Основні властивості тканин формуються на різних стадіях їх виробництва. Вирішальне значення мають базові технологічні процеси виробництва тканин - ткацьке виробництво (підготовка основи, підготовка піткання, виготовлення тканин на ткацькому верстаті, ткацькі переплетення, обробка).

Процес підготовки основи складається з таких етапів:

• перемотування - здійснюється на мотальних машинах;

• снування - одночасно перемотується певна кількість ниток із малих упаковок на снувальний валик;

• шліхтування - нитки основи проклеюються спеціальним багатокомпонентним апретом або шліхтою;

• заправка верстата, прив'язка або присукування ниток основи.

Шліхтування здійснюється з метою підвищення міцності мі і розриву, стійкості до витирання та зменшення ворсистості.

Перемотування здійснюється з метою отримання пакують однакової форми та довжини ниток, вилучення дефектів і усунення розривів за їх наявності.

На стадії підготовки піткання нитки піткання перемотуються для вилучення можливих дефектів та отримання Починків у вигляді цівок потрібної форми. Для надання пітканню еластичності, м'якості та з метою виключення Можливості утворення на нитках сук рутин і спадання кількох ціпочків ниток одночасно в процесі ткацтва проводять положення шляхом запарювання ниток або їх витримки в спеціальних приміщеннях із підвищеною вологістю повітря або замість зволоження обробку емульсіями деяких видів ниток.

Тканини отримують на ткацьких верстатах за рахунок таємного переплетення ниток основи та піткання. Складність будови тканини залежить від порядку переплетення ниток ОСНОВИ та піткання.

Переплетення тканини є головним параметром її будови і;і визначальним фактором багатьох властивостей.

Переплетення, крім його видової назви, характеризується що й кількісними показниками, а саме:

• рапортом - закінчений ткацький малюнок, оцінений кістю ниток окремо по основі й утоку;

• довжина перекриття - ступінь або частота переплетень ниток окремо по основі та пітканню. її оцінюють за кількістю ниток протилежної системи, що перекривають нитки піткання або відповідної основи;

зсув оцінюють кількістю ниток основи, у його результаті на схемі ткацького переплетення повторюється малюнок наступної пітканої нитки (може бути на одну, дві або три нитки та ін.)

Існує безліч видів переплетень.

Із навчальною метою їх об'єднують у п'ять основних груп:

• головні (базові);

• похідні від головних;

• комбіновані та дрібновізерункові;

• складні;

• великовізерункові (жакардові).

До головних (базових) переплетень відносять:

• полотняне;

• саржеве;

• сатинове;

• атласне.

На основі головних переплетень проектують безліч похідних, а саме:

• від полотняного - репсові та рогожеві;

• від саржевих - зворотні, ламані, складні та діагональ;

• від сатинових і атласних - підсилені сатинові й атласні та тіньові сатиново-атласні переплетення.

Комбіновані та дрібновізерункові переплетення отримують внаслідок об'єднання в одному переплетенні двох чи більшої кількості базових або похідних переплетень та їх подальшою розробкою, зокрема:

• зміною рапортів;

• зміною довжини перекриттів;

• підсиленням;

• ускладненням проділів та ін.

На відміну від головних, похідних, комбінованих і дрібновізерункових переплетень - складні переплетення використовують для виробництва тканин, що мають три і більше системи

ниток (дві основи та одне піткання або два піткання й одна основа).

До складних переплетень відносять:

• двошарові;

• півторашарові;

• тришарові;

• піке;

• ворсові;

• махрові;

• перевивочні.

Великовізерункові (жакардові) переплетення виділені в окрему групу і поділяються за двома ознаками:

• особливостями ткання;

• розміром рапорту.

Під час обробки завершується процес формування споживних властивостей тканин. У процесі обробки тканини очищують, надають відповідний колір і рисунок та інші властивості. Тобто насамперед надають тканині естетичні властивості.

Процес обробки поділяється на:

• попередню обробку;

• колористичну обробку;

• заключну обробку;

• спеціальну обробку.

Мета попередньої обробки тканин - їх очищення, вибілювання та надання деяких нових властивостей.

Колористична обробка тканин полягає у пофарбуванні Тканини в один колір або кілька чи наданні тканині певного відтінка.

У процесі заключної обробки тканин здійснюється вині виправлення порушень будови тканин, що виникають у процесі їх обробки, надання їм рівної поверхні та покращання деяких їхніх властивостей.

Заключна обробка тканин включає низку операцій:

• спиртування;

• апретування;

• каландрування;

• вирівнювання ширини тощо.

Спеціальну обробку тканин здійснюють із метою ліквідації дефектів і надання тканинам спеціальних властивостей.

Усі спеціальні види обробки тканин умовно поділяються на три групи:

• обробка, що змінює гігієнічні властивості;

• обробка, що впливає на естетичні властивості;

• обробка, що здійснює вплив на довговічність тканини.

Обробка, що змінює гігієнічні властивості тканин включає водонепроникну, водовідштовхувальну, брудозахисну й антистатичну.

Обробка для надання тканині нових естетичних властивостей направлена на зміну фактури тканини, надання блиску, імітацію лід дорогі тканини тощо (гофрування, металізація, лаке, матове вибілення, глянцева і срібно-шовковиста обробка та ін.).

Обробка, що впливає на довговічність тканин, включає такі види:

• формостійкість;

• стійкість до дії біологічних факторів;

• підвищення стабільності розмірів.

• До такої обробки входять:

• обробка проти зминання;

• обробка "пери-носи";

• обробка - незмивний апрет;

• молестійка обробка;

• антимікробна обробка та ін.

• Властивості тканин об'єднують у групи:

• геометричні - довжина, ширина і товщина;

• відносна маса виробів - об'ємна маса, маса 1 м² (поверхнева густина), маса 1 погонного метра (лінійна густина), кондиційна маса (кондиційна поверхнева густина);

• механічні властивості характеризують стійкість текстильних виробів до дії зовнішніх сил (розтягування, стискання, згинання, скручування тощо).

Механічні властивості вважають найважливішими, оскільки з ними пов'язані призначення, зносостійкість, строк експлуатації та можливість використання текстильних матеріалів чия виготовлення готових виробів.

Формостійкість виробів характеризується властивістю тканини змінювати форму і лінійні розміри в процесі мокрої обробки (зокрема прання).

Властивість текстильного матеріалу зменшувати лінійні розміри називається збігання.

До фізичних властивостей текстильних матеріалів відносять:

• гігроскопічні властивості - гігроскопічність, вологовіддача, водо вбирання, швидкість висихання, водотривкість і капілярність;

• повітропроникність; паропроникність;

• теплові та електричні властивості.

До естетичних властивостей відносять комплекс власні костей текстильних матеріалів, які формують їх красу, привабливість і витонченість. Це колір, блиск, прозорість, драпірування, туше, фактура і художньо-колористичне оздоблення.

Під терміном "технологічні властивості" розуміють характер і особливості поведінки полотна в процесі його переробки в готовий виріб (швейний, трикотажний тощо).

Згідно з чинними нормативними документами до групи технологічних властивостей відносять:

пластичність;

• прорубування;

• розсувальність;

• обсипальність.

Зносостійкість - це здатність матеріалів протистояти дії світла, тепла, витирання, багаторазового згинання, розтягування та ін.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні фактори, що впливають на формування властивостей тканин.

2. З яких етапів складається ткацьке виробництво?

3. З якою метою проводять зволоження в процесі ткацтва?

4. Яке значення має переплетення тканини для формування споживних властивостей?

5. На якому етапі ткацтва закінчується процес формування споживних властивостей тканин?

6. У чому полягає колористична обробка тканин?

7. З якою метою здійснюють спеціальну обробку тканин?

8. В які групи об'єднують властивості тканин?

9. Яку групу властивостей тканин вважають найважливішою?

10. Які властивості формують красу і привабливість тканин?

Питання 2. Маркування, пакування, транспортування, зберігання та догляд за тканинами

Література: 7, с. 158 - 162; 16, с. 30 - 45; 22.

Маркують тканини тавром з обох кінців відрізу, до кожного сувою прикріплюють ярлик із картону з даними про якість, кількість відрізів, назву підприємства-виробника, його місцезнаходження, відповідність документам, що регулюють якість, номінальну ширину, склад волокон у відсотковому відношенні, номер і вид малюнка, стан пофарбування.

Тавро наноситься фарбою, що не змивається, зі зворотного боку тканини, де вказується назва підприємства, номер контролера і довжина тканини в сувої. У процесі виготовлення тканини формуються в сувої. Кількість відрізів тканин у сувоях обмежена.

У сувої комплектуються відрізи тканини одного артикула, сорту, кольору, відтінків і малюнка.

Сувої упаковують у тверду, напівтверду, м'яку і поліетиленову тару.

У тверду тару (ящики дерев'яні та фанерні) упаковують крепові, ворсові та махрові тканини, що не повинні спресовуватися. У напівтверду тару (кіпи) упаковують більшість тканин. У такій тарі тканина знаходиться в спресованому стані.

Всередині кіпи кожний сувій обгортається папером. Кіпа Обтягується металевим дротом або металевою стрічкою. Кіпи можуть бути з тканини або поліетилену.

М'яка тара - це м'які кіпи (без планок) або тюки, рулони. найчастіше м'яка тара застосовується для пакування поштучних виробів із тканини.

Тканини в твердій, напівтвердій та м'якій тарі транспортуються будь-якими видами транспорту, а тканини і поштучні вироби з них без додаткової упаковки транспортуються в закритому транспорті або контейнерах.

Тканини зберігають у сухих критих складських приміщеннях при температурі 15 - 18 °С і відносній вологості повітря 50 65 %. Вовняні тканини слід оберігати від молі, використовуючи для цього спеціальні препарати.

Не слід допускати попадання прямого сонячного проміння, оскільки воно змінює колір фарби.

Упаковані в кіпи, ящики та коробки тканини зберігаються Окремо від не упакованих. Кіпи, ящики та коробки розміщують пі табелями на піддонах у 4-5 рядів, але не вище за 2 м.

Тканини на стелажах складають за групами, артикулами її малюнками. Для попередження попадання прямого сонячного проміння та пилу стелажі слід закривати занавісками.

Тканини слід розміщувати у складському приміщенні на відстані 1 м від нагрівальних приладів і опалювальних систем,

від стін і підлоги - на 20 см, а від електричних приладів – на 50 см.

У складському приміщенні на видному місці мають бути вивішені інструкції щодо зберігання тканин, яких повинні дотримуватися складські працівники.

У процесі експлуатації текстильні вироби, виготовлені з різної сировини, підлягають пранню, хімічному чищенню, відбілюванню та прасуванню.