Тема 1.4. Металеві побутові товари

Під час вивчення даної теми слід звернути увагу на напрями розвитку асортименту металевих побутових товарів, вивчити асортимент, засвоїти особливості маркування, упакування та догляду за виробами із металів.

Питання

1. Напрями розвитку асортименту металевих побутових товарів і фактори, що формують їх споживні властивості.

2. Нагрівальні та освітлювальні прилади.

3. Маркування, пакування та догляд за металевими виробами.

Питання 1. Напрями розвитку асортименту металевих побутових товарів і фактори, що формують їх споживні властивості

Література: 19, с. 250 - 252.

До металевих побутових товарів належить велика кілкість виробів: приладдя для вікон і дверей, замки, посуд, кухонне приладдя, інструменти тощо. Більшість із таких товарів щоденно використовується у побуті.

Наша країна приділяє велику увагу виробництву металів та їх сплавів.

Метали та їх сплави є вихідним матеріалом для виготовлення предметів побутового призначення.

Метали необхідні для виробництва машин, засобів транспорту і зв'язку, а також для оборони держави.

Вони також необхідні для виготовлення предметів побутового призначення.

Виробництву металів та їх сплавів і розвитку металообробної промисловості приділяється велика увага.

Асортимент металевих побутових товарів постійно оновлюється, покращується їх оздоблення, розробляються нові форми виробів і сучасні покриття, з'являються нові сплави металів, нешкідливі для здоров'я людини. У виробництві металевих побутових товарів використовують сплави чорних і кольорових металів, оскільки чисті метали не мають необхідних споживних властивостей.

Основне місце у виробництві металевих побутових товарів посідають сірий чавун і сталь.

До складу сірого чавуну входить нерозщеплений вуглець у вигляді графіту, а тому з нього можна виливати вироби та механічно обробляти їх.

Сталь - це сплав заліза і вуглецю. Завдяки такому складу сталь пластичніша за чавун і стійкіша до ударів. Для виготовлення побутових виробів використовують сталь різного складу і з різними властивостями, а саме

■ вуглецеву;

• інструментальну;

• нержавіючу;

• інструментальну леговану.

Із кольорових металів використовують сплави алюмінію, міді та титану.

Дня металевих покриттів застосовують цинк, цинк у суміші з оловом і алюмінієм, сріблясто-білі метали (олово, нікель і хром).

У виготовленні побутових металевих товарів широке застосування одержали неметалеві покриття.

До них належать:

• лакування;

• фарбування;

• покриття емалями;

• полімерні плівки (проти підгоряння на сковорідках і в каструлях).

Асортимент металевих побутових товарів досить широкий і поділяється на такі групи, як:

• посуд;приладдя для вікон і дверей;

• ножові товари й столові прибори;

• засоби для обробки харчових продуктів;

• нагрівальні та освітлювальні прилади;

• інструменти.

Асортимент металевих побутових товарів постійно оновлюється та розширяється.

Технологічні операції, пов'язані з виготовленням металевих виробів, поділяють на три групи:

а) формування виробів;

б) обробка:

в) покриття поверхні.

Формування виробів здійснюється такими способами:

• литтям;

• прокаткою;

• ковкою;

• волочінням;

• листовим штампуванням.

При виготовленні металевих виробів литтям - розплавлений метал заливають у форму. Залитий у форму метал заповнює порожнини. Так утворюється виріб. Залишки металу видаляють під час обробки виробів.

Литтям в земляні форми отримують посуд нескладної форми, плити, конфорки та колосники. Литтям у металеві форми виготовляють вироби з точними розмірами, відцентровим литтям - труби, з'єднувальні деталі до них, кільця та ін., а литтям в металеві форми - вироби із алюмінієвих сплавів та інших кольорових металів.

Під час лиття на виробах можуть виникати різні дефекти, а саме:

• тріщини - наскрізні або ненаскрізні розриви на відливках. У готових металевих виробах тріщини не допускаються;

• мушлі - закриті та відкриті порожнини в стінках виробів, що погіршують механічні властивості виробів та їх зовнішній вигляд;

• недоливи - отвори у виробах при недостатньому заповненні заливкою форми;

• заливки - виступи на виробах, не передбачені кресленнями;

• сліди литника - необроблені виступи на дні або корпусі виробів, що погіршують зовнішній вигляд виробів ускладнюють їх використання.

Прокатка - пропускання нагрітого або холодного металу між валками прокатних станів, що постійно обертаються в протилежному напрямку. Валки мають рівну гладку поверхню або відповідні виїмки. Прокаткою виготовляють листову сталь, сортову сталь із різним поперечним розміром, дріт-катанку товщиною більше за 5 мм тощо.

Можливі дефекти такого способу виготовлення металевих виробів:

• тріщини;

• волосовини;

• тріска;

• недокат;

• неправильна форма листів;

• розшарування тощо.

Кування - нагрівання металу для підвищення пластичності та надання необхідної форми виробу ударами молота (вільне кування) або затискання його між штампами, в яких є виїмки певної форми (гаряча об'ємна штамповка). Куванням виготовляють ножі, ножиці, частину приладь для вікон і дверей, деталі замків, багато видів інструментів та ін.

Можливі дефекти кування:

• неправильна форма виробів або деталей;

• тріщини на виробах;

• забоїни;

• вм'ятини та ін.

Волочіння - протягування товстого дроту послідовно через отвори конічної форми, зроблені у волочильних верстатах. У результаті діаметр дроту зменшується, а довжина збільшується. Волочінням виготовляють тонкий дріт, прутики і труби невеликого діаметра.

При волочінні можуть виникати такі дефекти:

• тріщини;

• розшарування;

• неправильна форма поперечного розрізу тощо.

Способом листової штамповки виготовляють вироби із листового металу на пресах із допомогою пуансона (сердечника) і матриці (гнізда). Пуансон вдавлює лист металу в матрицю та формує потрібні вироби. Так виготовляють каструлі, ковші, миски, тарілки тощо.

Під час штамповки виробів можуть виникати такі дефекти:

• неправильний зріз краю виробу;

• подряпини;

• зморшки;

• облойти.

Обробку виробів та їх деталей здійснюють після формування. Обробку металевих виробів здійснюють із метою покращення зовнішнього вигляду.

Її здійснюють трьома способами:

• різанням;

• термічною обробкою;

• хіміко-термічною обробкою.

Процес різання складається із таких операцій:

• точіння - обробка внутрішніх і зовнішніх поверхонь круглих виробів на токарних верстатах;

• свердління - отримання отворів циліндричної форми та одностороннє розширення отвору під головки шурупів і гвинтів;

• нарізування різьби - здійснення її на зовнішніх і внутрішніх поверхнях виробів різьбонарізними інструментами;

• фрезування - обробка багаторізцьовими фрезами для отримання канавок, нарізання спеціальної різьби, доопрацювання фасонних профілів тощо;

• стругання - обробка різцями пласких поверхонь;

• обрубка - видалення лишків металу (литників);

• розрізування - здійснення його із допомогою ножівок або ножиць;

• шабрування - знімання тонкого шару металу з поверхні заготовок із допомогою шаберів;

• шліфування - обробка поверхні інструментів абразивними матеріалами;

• полірування - більш тонка, ніж шліфування, обробка поверхні.

Термічну обробку металевих виробів застосовують для зміни властивостей металу по всій товщині виробу або на його поверхні.

Розрізняють три основні види термічної обробки: відпал, що полягає в нагріванні сталі вище за певну температуру, витримці при цій температурі та поступовому охолодженні в печах;

• гартування, що здійснюють із метою надання сталі твердості та міцності. Вироби нагрівають до температури вище за 750 °С, витримують певний час і різко охолоджують із різною швидкістю у воді, мінеральному маслі, потоком холодного повітря та ін.

• відпуск, що проводиться після гартування з метою зниження крихкості загартованої сталі, підвищення її пластичності і стійкості виробів до ударів та інших механічних дій.

Хіміко-термічна обробка металевих виробів здійснюється, якщо стальні вироби повинні мати дуже тверду зносостійку поверхню, але в'язку серцевину. При цьому поверхневі шари виробів при високих температурах насичують вуглецем, азотом, алюмінієм або іншими елементами, атоми яких дифундують у вироби із зовнішнього середовища. У результаті зіткнення змінюються хімічний склад, структура і механічні властивості поверхневого шару.

Оздоблення металевих виробів здійснюють шляхом покриття їх поверхонь. Усі покриття поділяють на металеві та неметалеві.

Металеві покриття наносять на очищені та підготовлені поверхні виробів кількома способами, а саме:

• гарячим;

• гальванічним;

• металізаційним;

• термохімічним;

• дифузійним.

Гарячі покриття наносять загруженням виробів на відповідний строк у розплавлений метал. Таким способом одержують оцинковані вироби (листова покрівельна сталь, господарський посуд та інші вироби) і лужені (латунний та стальний посуд, м'ясорубки, біла жерсть та ін.).

До гальванічних покриттів належать:

• нікелювання (прибори, посуд, ножі, приладдя для вікон і дверей, металева галантерея тощо. Нікелеве покриття має жовтуватий колір);

• хромування (деталі інструментів, побутових машин, годинників тощо. Утворюється міцна поверхнева плівка синювато-білого кольору).

До неметалевих покриттів відносять захисні плівки, а саме:

• окисні (оксидування);

• фосфатні (фосфатування);

• емалеві (покриття емалями);

• лакофарбові;

• полімерні тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Які вироби належать до металевих побутових товарів?

2. Які матеріали посідають основне місце у виробництві металевих побутових товарів?

3. Назвіть способи формування металевих виробів.

4. Який зі способів формування металевих виробів застосовують частіше за інші та чому?

5. Які вироби виготовляють способом штамповки?

6. Як впливає процес формування на споживні властивості металевих виробів?

7. Коли здійснюють обробку металевих виробів?

8. З якою метою здійснюють термічну і хіміко-термічну обробку металевих виробів?

9. Які способи оздоблення металевих виробів?

10. В яких випадках і на які вироби наносять металеві покриття?

11. Які неметалеві покриття застосовують при виробництві металевих виробів?

12. Який вплив здійснюють металеві і неметалеві покриття на споживні властивості готових виробів?

Питання 2. Нагрівальні та освітлювальні прилади

Література: 16, с. 130 - 146; 19, т. З, с. 213 - 217; 22.

Нагрівальні прилади відносять до товарів складного асортименту.

Їх асортимент групують за:

• призначенням - для приготування їжі та підтримання температури, смаження, тушкування, випікання й варіння їжі та приготування напоїв;

• формою - у вигляді чотирикутної тумби, валізи, циліндричні, складної конфігурації;

• кількістю горілок - з однією, двома і більшою кількістю горілок або конфорок;

• матеріалом - стальні, алюмінієві, латунні або комбіновані із різних металів і неметалів;

• оздобленням — оксидовані, вкриті жаростійким лаком або емаллю, емальовані тощо;

• розмірами - висотою, шириною, глибиною, а виробів циліндричної форми - найбільшим діаметром і висотою.

Залежно від використання палива нагрівальні прилади поділяють певним чином (див. схему).

До приладів для приготуванні їжі загального призначення:

• керосини;

• керогази;

• примуси;

• газові плити та плитки;

• електроплити;

• переносні електроплитки та ін.

Нагрівальні прилади для приготування їжі такі:

• марміти;

• термостати;

• підігрівачі дитячого харчування.

Характерною особливістю цих приладів є мала потужність і невисока температура нагрівання робочої поверхні (від 70 до 100 °С).

Прилади для смаження, тушіння та випікання.

Їх асортимент дуже різноманітний. До них належать:

• мангали - для смаження шашликів на горизонтальних шампурах;

• шашличниці з вертикальними та горизонтальними шампурами, що обертаються із допомогою електродвигуна;

• жаровні, що мають закриту прямокутну форму із циліндричною жарочною трубою в центрі. Шампури розміщено вертикально. Жаровні призначені для приготування печеної риби, картоплі та шашликів. Вони працюють на твердому паливі;

• жарочні шафи, що мають прямокутну форму і від двох до чотирьох дек. Їх потужність від 1 до 4 кВт;

• печі "Чудо", що мають нагрівальний елемент, розміщений у кришці або в кришці та дні печі. Їх використовують для приготування рибних, м'ясних, овочевих і борошняних страв;

• вафельниці, що мають дві шарнірно з'єднані частини, виготовлені із рифленого литого алюмінію, із двома нагрівальними елементами. Вони призначені для випікання кондитерських виробів;

• тостери застосовують для підсмажування шматків хліба;

• ростери призначені для підсмажування бутербродів;

• грилі за формою нагадують шашличниці, але з одним вертелом для смаження птиці або м'яса на інфрачервоному нагрівачі при температурі 700 °С;

• електросковороди вищі за звичайні сковороди та мають вмонтований у дно нагрівальний елемент.

До приладів для варіння їжі та приготування напоїв відносять самовари, чайники, кавоварки та ін.

До освітлювальних приладів належать гасові лампи та ліхтарі.

Гасові лампи складаються із резервуара, горілки та пристосування для підвішування або встановлення лампи. Лампи виготовляють із круглим і плоским днотом.

Залежно від конструкції пристосувань для встановлення ламп їх поділяють на:

• настільні;

• настінні;

• підвісні;

• ручні.

Гасові ліхтарі складаються із резервуара з повітряною камерою зверху, горілки з плоским ґнотом, опорної сітки із важільним підніманням скла, трубок, ковпака і дротяної ручки.

Повітря до горілок підводиться за трубками через повітряну камеру, що захищає полум'я від вітру.

Найбільш розповсюджені ліхтарі - "летюча миша".

Запитання для самоперевірки

1. За якими ознаками групують асортимент нагрівальних приладів?

2. Чим відрізняються примуси від керосинок?

3. Назвіть відмітні особливості керогазів.

4. Яка особливість характерна для приладів із підігріву і підтримання температури їжі?

5. Чим розрізняються шашличниці, мангали та жаровні?

6. Яке застосування мають печі "чудо" і вафельниці? Які їх відмітні особливості?

7. Чим розрізняються тостери та ростери?

8. Яке призначення самоварів, чайників і каструль?

9. Чим розрізняються лампи та гасові ліхтарі? 10. Який принцип дії гасових ліхтарів?

Питання 3. Маркування, пакування та догляд за металевими виробами

Література: 7, с. 65-71; 16, с. 130 - 146; 20, с. 90 - 91.

Маркування виробів із металу здійснюють на зовнішньому боці методом таврування або штампуванням.

Металевий посуд маркують на дні. Методом таврування наносять показник ємності та товарний знак підприємства-виробника.

Вироби із металів виготовляють із певних марок металів або їх сплавів, а тому на таких виробах обов'язково вказують марку металу.

Для литого посуду марку виливають разом із виробом, на ножові вироби, крім того, наносять товарний знак підприємства-виробника.

На виробах із нержавіючої сталі, мельхіору і нейзильберу відповідно ставлять тавро "нерж", "мельх", "МНЦ".

Інструментальні товари маркують на неробочих поверхнях нанесенням товарного знака підприємства-виробника.

На деяких інструментальних товарах ще вказують марку легованої сталі та розмірні характеристики.

Повні відомості, що використовують при маркуванні, наносять на тару шляхом прикріплення ярликів або безпосереднім нанесенням реквізитів маркування на тару із допомогою штампа.

Металеві вироби зберігають і транспортують загорнутими в пакувальний папір, складеними в спеціальних картонних коробках, пластикових сумках тощо.

Вид паперу і тари для пакування металовиробів регламентується стандартами. Пакувальний папір має бути водонепроникним, не містити вільних кислот та їх солей.

Вироби із металу перед зберіганням і транспортуванням змащують спеціальними мастилами.

Для пакування використовують також інгібований папір, що дає змогу зберігати металовироби без мастил.

Вироби, що мають позолочену, посріблену або анодовану поверхні, попередньо загортають у пакувальний папір, а потім складають у коробки. Кількість, маса і спосіб пакування регламентуються стандартами та діючою нормативною документацією.

Пластмасові деталі додатково загортають пакувальним папером.

У виробах, що мають кришку, пакувальний папір прокладають між виробом і кришкою.

Вироби в індивідуальній первинній упаковці пакують у зовнішню тару. Зовнішньою тарою звичайно служать дерев'яні та картонні ящики й дерев'яні обрешітки.

Картонні ящики виготовляють із гофрованого картону.

На тару, в яку запаковані металовироби, оздоблені силікатною емаллю, ставлять попереджувальний знак "Обережно, емаль".

Вироби із металу зберігають у закритих сухих складських приміщеннях.

Інструментальні вироби та ножові товари змащують спеціальними мастилами.

Металевий посуд зберігають на стелажах.

Товари, запаковані в зовнішню тару, з масою одного місця більше ніж 50 кг, зберігають на піддонах.

Запитання для самоперевірки

1. Які особливості маркування виробів із металу?

2. Які вимоги ставляться до пакувального матеріалу для виробів із металу?

3. Які особливості зберігання виробів із металу?