Запитання для самоперевірки

1. Назвіть особливості маркування килимів і килимових виробів.

2. Які вимоги до пакування килимів ручного і машинного виробництва?

3. Охарактеризуйте умови зберігання килимів і килимових виробів.

4. Які нормативні документи регламентують умови маркування, пакування та зберігання килимів?

Тема 2.5. Швейні вироби

Вивчення даної теми слід розпочинати із загального ознайомлення з відомостями про швейні товари, їх асортимент і призначення. Далі потрібно вивчити фактори, що формують споживні властивості, ознайомитися з діючою нормативною документацією, звернувши увагу на вимоги та особливості маркування, пакування, транспортування, зберігання і догляду за швейними виробами.

Питання

1. Фактори, що формують споживні властивості швейних виробів.

2. Пакування, маркування, транспортування, зберігання та догляд за швейними виробами.

Питання 1. Фактори, що формують споживні еластичне ті швейних виробів

Література: 5, с. 118 - 160; 8, с. 95 - 98.

Споживні властивості швейних виробів формуються в процесі проектування, виготовлення, додаткової обробки та оздоблення, На формування споживних властивостей швейних

Виробів суттєво впливають також матеріали, що використовуються для пошиття одягу.

Проектування одягу складається із двох етапів - моделювання і конструювання. Моделювання - це процес розробки нової моделі, за якою виготовлятимуть швейні вироби,

Моделювання здійснюється з урахуванням призначення, властивостей матеріалу і вимог моди.

При моделюванні розробляють:

• Форму;

• Силует;

• Покрій.

Розрізняють три основні форми одягу:

• Класичну;

• Спортивну;

• «фантазі».

Одяг класичної форми характеризується підкресленою строгістю ..м. ліній, мінімумом деталей та відсутністю декоративного оздоблення.

Одяг спортивної форми забезпечує свободу дій людини і підкреслює стрункість її фігури.

Одяг форми "фантазі" відрізняється складним кроєм і 11111 нд11 и м оздобленням.

Силует - це плоскінне зображення контурів виробу. Силует характеризує ступінь прилягання виробу до фігури людини по лінії талії.

Розрізняють чотири основні силуети швейних виробів:

• прилягаючий - виріб щільно прилягає до фігури людини;

• напівприлягаючий - виріб має деяку свободу по талії;

• прямий - виріб має однакову ширину по лінії грудей, талії та низу;

• вільний або трапецієподібний - виріб розширений до низу.

Конструювання одягу - це процес розробки за зразком моделі графічних рисунків для всіх деталей виробу і виготовлення за ними лекал (викройок).

Конструювання одягу для дорослих здійснюється за типовими фігурами людей середніх розмірів і зростів та їхніми повнотами, а для дітей - за віковими групами.

Конструювання одягу здійснюють трьома способами:

• розрахунково-графічним – використовуються спеціальні формули та абсолютні дані про розмірні ознаки типових фігур, взятих із галузевих стандартів;

• муляжним - розміри та форму деталей визначають, прикладаючи тканину або папір до манекена (моделі) й окреслюючи його контури відповідно до рисунка моделі;

• інженерним - базується на розв'язанні геометричних задач щодо обтягування кривих поверхонь плоскими матеріалами.

Виготовлення одягу складається із двох основних процесів:

• розкрою матеріалів;

• пошиву виробів.

Розкрійний процес складається із підготовчих і основних операцій.

До підготовчих належать:

• приймання матеріалів;

• сортування прийнятих матеріалів у настили;

• розрахунок відрізів;

• підготовка трафаретів;

• підготовка обмеловок (тканина або папір із зображенням розміщення лекал). Основні операції - це розкрій настилу, контроль якості та Відбір деталей у комплект.

Основною метою пошивного процесу є:

• пошивка виробу із деталей;

• надання виробу об'ємної форми;

• падання виробу товарного виду. І [одданий процес складається:

• з обробки окремих вузлів і деталей;

• з'єднання деталей виробу;

• із волого-теплової обробки;

• із кінцевої обробки (заключно - оздоблювальних операцій)

Для з’єднання деталей одягу використовують ручні та машинні стібки, строчки і шви

У процесі волого-теплової обробки швейним виробам надають. необхідну об'ємну форму, розпрямляють зім'яті ділянки тканини, розпрасовують і запрасовують шви, окремі деталі одягу з'єднуються термопластичними клеями тощо.

Основними операціями волого-теплової обробки є:

• пропарювання;

• розпрасування та запрасування;

• припрасування та спрасування; .

• відтягування;

• пресування;

• відпарювання;

• декатирування;

• фальцювання тощо.

Додаткова обробка одягу здійснюється з метою підвищення рівня естетичних властивостей одягу.

Залежно від особливостей виконання додаткову обробку одягу поділяють на:

• конструктивно-технологічну - конструктивний елемент одягу (складки, гофре, плісе, буфи, рюші, волани, жабо та ін.);

• декоративну - не пов'язана з конструкцією виробу і виконується з метою прикрашання одягу (вишивка, аплікація, оздоблення країв тощо).

На формування споживних властивостей швейних виробів суттєво впливають матеріали, що використовують для їх пошиття.

Усі матеріали, що використовуються для пошиття швейних виробів поділяються на сім груп:

• основні матеріали - використовуються для виготовлення деталей верху одягу (тканини, трикотажні полотна, шкіра, штучне хутро тощо);

• підкладкові матеріали - використовуються тканини, трикотажні полотна і штучне хутро;

• докладні матеріали - використовуються для надання окремим деталям швейних виробів форми, а також зміцнення окремих деталей та зменшення розтяжності при носінні (лляні та напівлляні бортівки, бавовняні бортівки із вмістом вовняних і хімічних волокон);

• теплозахисні матеріали - застосовуються для виготовлення утеплювальних прокладок зимового одягу та головних уборів;

• матеріали для скріплення деталей швейних виробів (нитки, клей);

• одягова фурнітура - ґудзики, пряжки, кнопки, застібки, блискавки, гачки та петлі;

• оздоблювальні матеріали - стрічка, тасьма, мереживо, шнури, хутро, ґудзики, бісер тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть фактори, що впливають на споживні власники швейних виробів.

2. З яких етапів складається процес виготовлення одягу?

[назвіть і охарактеризуйте основні форми одягу.

•І. 11 |,о означає поняття "силует"?

З Якими способами здійснюють конструювання одягу?

4 Яка мета пошивного процесу?

Питання 2. Пакування,маркування, транспортування, зберігання та догляд за швейними виробами.

Література: 5; 8;, с. 115-118; 22.

Швейні вироби упаковують у первинну і вторинну упаковують

Первинна упаковка - швейні вироби упаковують у карними коробки з товстого паперу, поліетиленові пакети та пакети і пакувального паперу. У первинну упаковку упаковують чоловічі сорочки, блузи і чоловічі та жіночі костюми, сукні та жіночі іти, сарафани, пальта, напівпальта тощо. Головні убори упаковують у картонні коробки з перегородками. У первинну упаковку упаковують швейні вироби одного сорту, розміру, виду, моделі та ін.

Вторинна упаковка - це упакування коробок, пакетів або виробів без первинної упаковки (пальто, напівпальто та інше) в ящики, тюки та контейнери. Усередині ящики застеляють папером або поліетиленовою плівкою.

Швейні вироби маркують, прикріпляючи ярлики із товстого паперу, картону, тканини або стрічки чи наносячи зі зворотного боку виробу тавро фарбою, що не змивається. Тавро здебільшого ставлять на головні убори та спецодяг.

На ярликах указують такі відомості:

• назву і місцезнаходження підприємства-виробника;

• товарний знак;

• найменування виробу;

• номер моделі;

• назву й артикул тканини, з якої виготовлено швейні вироби;

• розмір, зріст і повноту;

• сорт;

• назву і номер нормативного документа;

• дату виготовлення.

На зворотному боці ярлика ставлять тавро з номером контролера якості та сорт виробу.

Крім ярлика, до верхнього одягу, шовкової білизни, верхніх чоловічих сорочок і піжам прикріплюють зсередини виробу стрічку із реквізитами:

• зображення товарного знака підприємства-виробника;

• хімічний склад тканини, з якої виготовлено виріб;

• символи умовного позначення способів догляду за швейними виробами.

Усі інші вироби маркують із допомогою пришивного ярлика з тканини, на якому вказують ті самі відомості, що й на картонному ярлику.

На коробки та пачки, в які упаковують швейні вироби, навішують картонні ярлики з реквізитами маркування, аналогічними до тих, що й на картонних ярликах і ярликах із тканини. Крім того, на таких ярликах ставиться позначка про кількість упакованих у пачці або пакеті швейних виробів.

Швейні вироби перевозять у критих машинах, контейнерах і вагонах. При місцевих перевезеннях верхній швейний одяг перевозять у спеціальних машинах на кронштейнах, а при перевезеннях швейних виробів на далекі відстані (іногородні перевезення) автотранспортом, залізницею або водним транспортом пікейні вироби обов'язково упаковують у вторинну упаковку

Швейні вироби зберігають у спеціально відведених критих сухих, чистих і добре провітрюваних приміщеннях, із постійною нормальною вологістю повітря та температурою 10 - 18 °С. Верхні швейні вироби (пальта, напівпальта, костюми,

Верхні вироби зберігають у розвішеному вигляді на обладнанні (вішалках).

Швейні вироби розмішують у складських приміщеннях на відстані не менше ніж 0,2 м від стіни та підлоги, 0,5 м від електроламп і 2м від опалювальних приладів.

Під час зберігання швейних виробів у складських приміщеннях їх необхідно захищати від пилу, гризунів і молі, та сонячного проміння.