37. Особливості наукового тексту

Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція – інформативна, завдання – передання інформації. Загальні ознаки наукового стилю – поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість.

Особливості наукового тексту:

- відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези,орієнтує на нове знання;

- має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів;

- текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

- його призначення обґрунтувати, довести істину.

Науково-технічні тексти функціонують переважно у сфері наукової комунікації. Під науковою комунікацією у роботі розуміємо процес створення, передавання і сприйняття повідомлення, в основу якого покладено наукове пізнання світу . У науковій комунікації окремий фрагмент об'єктивної дійсності стає референтним простором повідомлення. Референтний простір наукового тексту відбиває об'єктивну, а не вигадану реальність, на відміну від художнього тексту, у якому референтний простір є продуктом свідомості автора .Діяльність автора у науковій комунікації полягає у точному доборі і поясненні фактів об'єктивної дійсності.

38 Науковий стиль складається з трьох підстилів:

1)власне науковий, який реалізується в таких жанрах: стаття, монографія, дисертація, тези, доповідь, виступ, па-тент,енциклопедія, терміно-логічний словник, довідник, технічне завдання тощо;

2) навчально-науковий, що має такі жанри: лекція, бе-сіда, семінар, лабораторна робота, курсовий проект, бака-лаврський проект, дипломна робота, пояснювальна запис-ка, анотація, план, конспект, тези, реферат тощо.

3) науково-популярний, яким викладається наукова ін-формація для нефахівців на сторінках звичайних книжок і журналів.

Стаття - 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті; 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику.

Необхідними елементами мають бути:

o постановка проблеми у загальному вигляді, її зв'язок з науковими чи практичними завданнями;

o аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;

o виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

o формулювання мети статті (постановка завдання);

o виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуваннямотриманих наукових результатів;

o висновки цього дослідження;

o накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку.