- •3. Сучасна українська ділова мова, її писемна та усна форми.
- •9.Художній та розмовний стиль.
- •10. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Жанри офіційно-ділового стилю. Документ і його функції. Вимоги до оформлення документів.
- •11. Вимоги до тексту документа. Оформлювання сторінки.
- •12. Класифікація документів. Національний стандарт України.
- •13. Поняття ділового спілкування. Лексичні засоби української мови.
- •14. Багатозначні слова й омоніми у професійному спілкуванні.
- •15. Пароніми у професійному спілкуванні. Синоніми в різних стилях української мови.
- •16. Лексика іншомовного походження в українській мові. Запозичені слова в різних стилях мови.
- •17. Типи словників. Роль словників в підвищенні мовленнєвої культури.
- •18. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи створення термінів.
- •19. Професійна лексика. Професіоналізми в різних сферах спілкування.
- •20. Бланки документів.
- •22. Мова і культура мовлення. Мовний етикет службовця
- •23. Телефонний етикет
- •26. Основні правила спілкування в інтернеті:
- •29. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення
- •37. Особливості наукового тексту
- •38 Науковий стиль складається з трьох підстилів:
- •39Основні вимоги до написання курсової роботи:
- •41. Розрізняють такі форми перекладу:
- •44.Бібліографічний опис складається на мові документа.
- •Доручення
- •56. Службові листи
- •61. Витяг з протоколу
- •7.1. Договір поставки
- •70. Спрощення в групах приголосних
- •71. Подвоєння та подовження приголосних
- •72. Правопис префіксів з-,без-,роз-,пре-,прі-,при-.
- •73. Закінчення іменників чоловічого роду у формі родового відмінку однини.
- •74. Кличний відмінок
- •75. Правопис слів іншомовного походження, відмінювання слів іншомовного походження.
- •76. Відмінювання прикметників
- •77. Правопис складних займенників
- •78. Правопис числівників
- •1. Пишуться разом:
- •2. Пишуться через дефіс;
- •79. Відмінювання числівників
- •80. Правопис складних прислівників
- •81.Правопис службових частин мови
- •82. Правопис власних назв. Номенклатурні назви. Складноскорочені слова.
- •83. Велика літера у власних назвах і абревіатурах
- •84. Прості ускладнені речення
- •85.Пряма непряма мова. Цитати
- •86. Вставні і вставлені конструкції в реченні
81.Правопис службових частин мови
Правопис прийменників
Разом пишуться складні прийменники, утворені поєднанням одного чи кількох непохідних прийменників із самостійною частиною мови або поєднанням двох непохідних прийменників: довкола, назустріч, поблизу, наприкінці, попід, посеред, напередодні, задля, заради.
Окремо із самостійними частинами мови пишуться прийменники, що входять до складу прийменникових сполук: згідно з, незалежно від, відповідно до, у розріз із, з огляду на, стосовно до, у відповідь на, у напрямку до, в результаті (але внаслідок).
Через дефіс пишуться складні прийменники, які починаються на з, із: з-за, із-за, з-понад, з-попід, з-над, з-під, з-проміж, з-посеред.
Правопис сполучників
Разом пишуться усі складні сполучники: притому, причому, аніж, начеб, начебто, тобто, зате, затим.
Окремо пишуться складені сполучники, які мають при собі частки та сполучникові звороти: адже ж, або ж, хоч би, хоча б, але ж, бо ж, все ж, замість того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як.
Через дефіс пишуться складні сполучники, які мають при собі підсилювальні частки: тільки-но, тим-то, тому-то, якби-то, отож-бо, тож-то
Правопис часток
Разом пишуться частки як, що, чим, аби, де, ані, же(ж), би(б), то, чи, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами, частки ся (сь) у зворотних дієсловах та частка сь у складі займенників і прислівників: абихто, анітрішечки, чимдужче, щосили, дедалі, мовби, ніби, начеб, аякже, чималенький, дивиться, піднявсь, якийсь, хтось, десь, кудись.
Окремо пишуться частки, які надають різних емоційних та смислових відтінків висловлюваному: навіть, тільки, невже, ну, лиш, хоч.
Окремо пишеться частка що у сполученнях із прислівниковим значенням: поки що, хіба що, тільки що.
Також окремо пишуться частки хай, нехай, що вживаються для творення форми наказового способу дієслова (хай зробить, нехай прийде) та частки би (б), що вживаються для творення форми умовного способу дієслова (зробив би, піднявся б).
Через дефіс пишуться частки -бо, -но, -от, -то, -таки, які підсилюють значення слова (прийшов-таки, тому-то, сідай-бо, давай-но).
Також через дефіс пишуться частки будь-, казна-, хтозна-, які виконують функцію префіксів та частка -небудь, що виконує функцію суфікса або постфікса, якщо вони входять до складу прислівників і займенників (будь-хто, казна-де, хтозна-чого, що-небудь, який-небудь).
82. Правопис власних назв. Номенклатурні назви. Складноскорочені слова.
Правопис власних назв
Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису.
Російський звук е, польські ie, болгарський і сербський е, чеські e, ě після приголосних передаються літерою е.
Російська літера ё передається сполученям ьо або йо.
И (І) передається через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Величков, Живков, Ягич; але через ї після голосного: Раїч.
Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису
Номенклатурні назви.
Сукупність прийнятих для наукового вжитку назв, термінів, що застосовуються в тій чи іншій галузі знання.
Складноскорочені слова, різновид складних слів ; слова, що виникли на основі складених найменувань і термінів шляхом скорочення всіх або частини слів, їх складових. Основні типи С. с.: 1) утворені з початкових звуків або назв початкових букв слів (звукові абревіатури — вуз, МХАТ; буквені абревіатури — ЦК (це-но); буквено-звукові абревіатури — ЦДСА (це-де-са), ЦДРІ (це-дрі); 2) утворені з початкових частин слів — місцевком, продмаг; 3) змішаний тип, що поєднує елементи перших два, — міськвно (міський відділ народної освіти), ІМЛІ (Інститут світової літератури); 4) утворені поєднанням початку першого слова з початком і кінцем (або лише кінцем) другого — мопед (мотоцикл-велосипед), есмінець (ескадрений міноносець); 5) утворені поєднанням початковій частині слова (або слів) з цілим словом — запчастини, пологовий будинок, комроти. У С. с. можуть бути представлені не всі слова, складові повне найменування, причому порядок їх дотримання може бути змінений — Держплан (Державний плановий комітет), кожіміт (імітація шкіри).
