Маршрутний технологічний процес виготовлення деталі

№ опе-рац.	Найменування і короткий зміст операцій	Тип і модель верстата	Пристрої, різальний інструмент	Норма часу на одну деталь, хв.	Примітка

За допомогою маршрутної карти дається оцінка досконалості технологічного процесу, відповідності його базовому варіанту обробки однотипних деталей, здійснюється вибір баз, виявляються вузькі місця, де можливо провести технологічні заходи.

Проектування технологічного процесу обробки деталей відбувається в наступній послідовності [1]:

аналізують технологічність деталей для механічної обробки з урахуванням масштабу виробництва та типу виробництва;

розробляють технологічний маршрут механічної обробки деталей, тобто послідовність операцій з попереднім підбором устаткування;

обґрунтовують можливість застосування існуючого способу одержання заготовок або вибирають нові способи;

визначають припуски на обробку розрахунково-аналітичним способом для 1 – 2 поверхонь деталей;

установлюють зміст кожної операції при розчленуванні її на установки, переходи;

для кожної операції вибирають устаткування по каталогам;

для кожного переходу операції вибирають ріжучий і вимірювальний інструмент;

за нормативами вибирають і розраховують режими обробки поверхонь;

визначають розрахунково-технічні норми часу на кожну операцію, а також норми виробітку.

У випадку введення в діючий технологічний процес нових операцій або істотної зміни вже наявних операцій у технологічній частині проекту розкриваються наступні питання:

указують порядковий номер операції, її мету, призначення;

зазначають найменування операції та короткий її зміст;

указують поверхні деталі, що є в даній операції технологічними базами, їхню характеристику відповідно до прийнятої класифікації цих баз;

зазначають структуру операції, тобто кількість установ, позицій, переходів, їхній зміст;

обґрунтовують необхідні верстати для даної операції;

вибирають і обґрунтовують верстатні пристрої для зазначеної операції;

вибирають різальні інструменти для даної операції;

вибирають засоби операційного контролю;

визначають режими різання;

установлюють норми часу на даній операції;

визначають розряд роботи, що може бути використаний для встановлення розцінок.

Слід зазначити, що найменування операції визначається за довідниками технолога. Від правильного вибору технологічної бази залежить якість обробки деталей. При виборі прагнуть до поєднання баз, сталості баз.

Структура операції залежить від типу виробництва, точності розмірів і шорсткості поверхонь, кількості оброблюваних поверхонь, режимів різання, прийнятого устаткування, пристроїв та різального інструмента.

На кожну удосконалену операцію складають операційну карту обробки поверхонь деталей [1]. Такі карти створюються і для інших операцій. Операційні карти обробки є основним технологічним документом. На карті зображують операційний ескіз із вказівкою оброблюваних поверхонь. Положення заготовки на ескізі повинне відповідати її положенню на верстаті з боку оператора (робочого місця). На ескізі відзначають технологічні бази та місця затисків робочих елементів пристроїв.

Кожна операція записується в графах детально за кожною установою, позицією, переходом. Зміст переходу включає інформацію про спосіб обробки, найменування й умовний номер оброблюваної поверхні. Вказується кількість одночасно оброблюваних деталей і одночасність виконання переходів (при сполученні переходів у часі). У відповідних графах наводяться також дані про розміри оброблюваних поверхонь, розрахунки довжини обробки, зведення про верстат та інше технологічне оснащення, режими різання, норми часу, що розташовуються далі у відповідних графах [1]. Операційні карти підписуються дипломником. На основі даних операційних карт уточнюються маршрутні карти обробки деталей [1].