92. Єдність кількісних і якісних змін у розвитку науки.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін показує внутрішній механізм руху і розвитку речей, з чого починається їх зміна і в що виливається. Цей закон розкриває характер процесу розвитку, шляхи і форми переходу від старого до нового через категорії "якість", "кількість", "міра". Тому щоб з'ясувати суть закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, його прояви й діяння, необхід­но розкрити зміст таких категорій, як якість, кількість, властивість, міра, стрибок.

Кожен предмет має свою специфіку, особливості, відрізняється від інших предметів. Ці відмінності можуть бути або кількісними, або якісними.

Що таке якість? Це сукупність властивостей, ознак, які належать речам, явищам, висловлюють відносну стійкість предмету, його відмінність від інших предметів. Це те, що робить річ саме даної річчю. Якості відмежовують одну річ від іншої, один клас речей від інших. Розрізняють якість як безпосередню визначеність, що сприймається органа­ми чуття, і якість як сукупність суттєвих властивостей речі, що сприймається опосередковано через мислення, абстрагування. Гегель визначив якість як внутрішню визначеність речі, тотожну свого буття.

Якості об'єктивні, тобто існують незалежно від нашої свідомості, вони об'єктивно притаманні предметам і явищам.

Властивість як категорія визначає одну із сторін речі. Якість речі визначається виключно через її властивості. Між властивістю і якістю існує діалектичний взаємозв'язок. Поняття якості у буденному і філософському розумінні не збігаються. Отже, є така якість, яка сприймається відчуттям і якість як філософська категорія, котра означає сукупність суттєвих властивостей предмета, із втратою яких предмет неодмінно втрачає свою визначеність. Суттєві властивості речі не сприймаються на рівні відчуттів, бо є результатом теоретичного узагальнення. Гегель стверджував, що якість — це "сутнісна визначеність".

Протилежна якості категорія кількість. Кількість - визначеність речі, байдужа до свого буття, зовнішня визначеність, як казав Гегель, "визначеність у межах даної якості". Це означає, що кількісні характеристики, змінюючись до певних меж, не змінюють буття речі. Дійсно, вода залишається рідиною від 50 до 1ОО ⁰С , зберігаючи свою якісну визначеність як води, на відміну від льоду або пари. Відмінності тут виступають у вигляді кількісних.

Кількість як вираження однорідності речей, їх схожості характеризує величину, ступінь розвитку даної якості. Кількість виражається числом, об'ємом, величиною, відображає інтенсивність протікання процесу і т. д.

Кількість є важливою характеристикою предметів і явищ, що особливо яскраво видно з Періодичної системи хімічних елементів Менделєєва, де кількісна характеристика хімічних елементів (число протонів в атомному ядрі) є найважливішою у визначенні місця елемента в системі і його ключових характеристик.

Якість і кількість діалектично пов'язані між собою як дві протилежні сторони предмету. Як будь-які діалектичні протилежності, вони одночасно взаємно виключають і обумовлюють одна одну. Якісна визначеність речі не існує без кількісної і навпаки. Ця єдність знайшла своє відображення в понятті міри, яке ввів Гегель. Він прийшов до висновку, що безперервні кількісні зміни, досягаючи певної межі, тобто границі міри, викликають розрив, стрибок, в результаті якого існуючий до цього предмет зникає і виникає новий, на зміну якості приходить нова.

Таким чином, міра - це єдність якості та кількості, той кількісний інтервал, усередині якого зберігається ця риса.

Міра — це межа кількісних змін, в рамках якої предмет залишається тим, чим він є, не змінюючи своєї якості як сукупності корінних його властивостей.

Важливість відкриття Гегелем даного взаємозв'язку добре видно, зокрема, при аналізі атомних перетворень. Так, радій 226 при кімнатній температурі - сріблясто-білий метал, в якому безперервно відбуваються кількісні зміни: він безперервно випускає альфа-промені, ядра гелію, в результаті чого його атомна вага знижується. Коли ця вага досягає величини 222, відбувається порушення міри, якісна зміна, і радій перетворюється у газоподібний радон, фізичні і хімічні властивості якого інші, ніж у радію. Так само йде справа і з перетвореннями інших радіоактивних елементів.

Моменти переходу від одного виду міри до іншого Гегель назвав вузловими точками міри, а весь процес розвитку - вузловою лінією міри.

Розглянемо докладніше, як же відбувається розвиток з точки зору цього закону. Процес розвитку предмета здійснюється у вигляді кількісних та якісних змін; кількісні зміни, досягнувши межі міри, порушують її, викликаючи корінні, якісні зміни. Стара якість зникає, і на зміну їй приходить новий предмет зі своїми особливостями, якісно та кількісно визначений.

Закон цей носить загальний характер, діючи в природі, суспільстві і мисленні.

У живій природі прикладом може служити еволюційна теорія Дарвіна про походження видів шляхом природного відбору. У суспільному житті - зміна формацій в результаті зростання продуктивних сил і зміни виробничих відносин.

Закону підкоряється і розвиток людської думки. Так, з історії розвитку фізики відомо, що коли прогрес фізики впритул підвів до необхідності створення теорії відносності, до цього відкриття незалежно один від одного наближалися кілька вчених: Анрі Пуанкаре, Поль Ланжевен і сам А. Ейнштейн. Якби її не відкрив А. Ейнштейн, який раніше за інших зрозумів необхідність перегляду традиційних фізичних теорій, то її б створили інші вчені, можливо, пізніше і в іншій формі. Це визнавав і сам Ейнштейн, бо ідея вже витала в повітрі.

Перехід кількісних змін у якісні супроводжується і зворотним процесом: нова якість породжує нові кількісні зміни. Тому ми говоримо про взаємний перехід кількісних змін і змін якісних.

Сам перехід від старої якості до нової, на відміну від кількісних змін (безперервності), здійснюється завжди у вигляді стрибка, розриву поступовості.

Стрибок - це форма переходу до нової якості, перерва лінії кількісних змін. Він готується всім попереднім ходом розвитку і являє собою закономірну і загальну форму перетворення однієї якості в іншу. Наприклад, перехід від однієї форми руху до іншої; появу життя на Землі, становлення людини і т. д.

При всьому різноманітті стрибків, як правило, виділяють два їх види. Перший вид - це різкі, бурхливі скачки, при яких відбувається перетворення старої якості в нову практично миттєво, відразу. Так протікають хімічні реакції, перетворення елементарних частинок і т. д. Другий вид стрибка - стрибки у формі поступового якісного переходу окремих сторін предмета в новий стан. До них можна віднести, наприклад, виникнення життя на Землі, утворення геологічних порід, зміна клітини. Так, стрибок, в результаті якого виникло все живе з неживого, займав у ході еволюції Землі близько одного млрд. років.

27