6. Механізм розвитку інфекційного процесу в рані:

А) Поява клінічних ознак запалення в рані свідчить про її інфікування.

Б) В запальному ексудаті, тканинах, що оточують вогнище пошкодження, накопичується велика кількість лейкоцитів, які виконують бар’єрну функцію (лейкоцитарний вал).

В) У подальшому, внаслідок розмноження клітин сполучної тканини, утворюється грануляцій­ний вал, який ще більше відокремлює вогнище інфекційного запалення від тканин, що оточу­ють його.

Г) В тканинах, що оточують патологічне вогнище, виникає розширення периферичних судин, підвищується їх проникність, уповільнюється кровообіг і спостерігається внутрішньосудинне формування конгломератів із склеєних еритроцитів.

Д) Поліморфноядерні лейкоцити мігрують у вогнище запалення, в якому загибель клітин, порушення мікроциркуляції супроводжуються збільшенням концентрації калію, водню, вугільної та молочної кислот з одночасним зменшенням кількості кальцію, в результаті цих процесів розвивається ацидоз, ступінь якого тим більша, чим інтенсивніший перебіг запального процесу.

Е) Зростаючий набряк тканин призводить до стиснення венозних, лімфатичних судин, зростає стаз крові, тромбоз судин, аноксія тканин і, як наслідок, формуються вторинні вогнища некрозу.

Є) З 5-6 доби починається розростання грануляційної тканини, яка поступово заповнює рановий дефект:

а) при купіруванні запального процесу в рані, грануляційна тканина має вологу поверхню, дзеркальний вигляд, малиново-червоний колір, ніжну, м’якоеластичну консистенцію;

б) якщо інфекційний процес подовжується, грануляції стають "в’ялими", блідо-рожевими, іноді сіруватими, в значній кількості сецернують ексудат.

Ж) Поступово грануляційна тканина перетворюється в рубцеву, цей процес призводить до стягування країв рани, епітелізації і повного закриття дефекту.

Мікробіологічна діагностика ранової інфекції

1. Визначення: Мікробіологічна діагностика ранової інфекції - це виявлення у клінічному матеріалі мікроорганізмів - збудників інфекційного процесу.

Для проведення ефективної мікробіологічної діагностики і цілеспрямованого пошуку мікроба- збудника лікар-бактеріолог повинен мати чітку інформацію про клінічний діагноз і джерело отри­мання матеріалу для дослідження. Результат дослідження в значній мірі залежить від чіткого дотримання методики забору матеріалу, його транспортування і збереження.

2. Закономірності зміни ранової мікрофлори: динаміка мікробного забруднення рани має три періоди:

- перший (догоспітальний) період - з часу поранення до проведення первинної хірургічної обробки рани, він характеризується наявністю в рані "первинної", "випадкової" мікрофлори, якісний склад якої різноманітний;

- другий (перехідний) період - перші три доби після первинної хірургічної обробки рани, характеризується появою в рані представників вторинної "госпітальної" інфекції на тлі неповної елімінації первинної мікрофлори;

- третій (госпітальний) період - починаючи з четвертої доби після хірургічної обробки рани, характеризується домінуванням у рані так званих "проблемних" збудників ("госпітальної" інфекції).

3. Термінологічні аспекти мікробної діагностики ранової інфекції (при виділенні із клінічного мате­ріалу одного або кількох штамів мікроорганізмів постає проблема інтерпретації результатів):

А) Якщо при дослідженні виявлена наявність облігатного патогенного мікроба, то діагностичну значимість має наявність навіть поодиноких мікробів у будь-якому джерелі дослідження.

Б) В разі виділення умовно-патогенних мікроорганізмів, їх необхідно віднести до однієї з наведених нижче категорій:

- мікроорганізм - дійсний збудник інфекції, якщо його виділено із первинно стерильного локуса організму людини або при виділенні із незвичного для нього локуса в великій кількості;

- мікроорганізм - компонент нормальної мікрофлори локуса, з якого було отримано мате­ріал для дослідження (наприклад, S. еpidermidis при виділенні його із шкірних покривів);

- мікроорганізм - колонізуючий локус, із якого було отримано матеріал для дослідження (до цієї категорії відносять малопатогенні штами мікроорганізмів в разі виділення їх у помірній кількості із нехарактерних для них локусів);

- мікроорганізм, який контамінував клінічний матеріал, до цієї категорії відносять по­одинокі колонії малопатогенних мікробів (представників шкірної або повітряної мікрофлори). Контамінація можлива на етапах забору матеріалу і в процесі дослідження.

N.B.! Зазначений підхід до інтерпретації результатів дослідження має суттєве практичне значення, тому що об’єктом терапії повинен бути тільки дійсний збудник інфекції.

В) Cкладною в практичному значенні є проблема змішаних інфекцій, оскільки в більшості випадків із зразка матеріалу виділяють два і більше збудників.