19. Неоінституціоналізм: основні положення та особливості.

Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія отримала визнання у 80—90-х pp. XX ст. Неоінституціоналізм — один із сучасних напрямів економічної думки, що об'єднує процеси розвитку людства у єдине ціле. Аналіз економічних процесів неоінституціоналісти, наголошуючи на перевагах міждисциплінарного підходу, тісно пов'язують з аналізом соціальних, політичних, правових, організаційних, психологічних та інших суспільних відносин. Неоінституціоналісти розглядають суспільство як систему, що постійно розвивається і оновлюється. Прихильники цього напряму закликають до детальних кількісних досліджень, прагнуть зрозуміти процес суспільної еволюції та спро-гнозувати деякі особливості майбутнього суспільства.Інституційний напрям економічної думки сформувався у перші десятиліття XX ст. Термін "нова інституційна економічна теорія" запровадив О. Вільямсон для того, щоб відокремити цю течію від старого інституціоналізму. Основою неоінституціоналізму став синтез деяких концепцій неокласичної мікроекономіка інституціоналізму та теорії організації.Неоінституціоналізм має свої методологічні особливості, які обумовлюються вихідними теоретичними джерелами: традиційним інституціоналізмом та неокласикою. На відміну від старого американського інституціоналізму, неоінституціоналізм не тільки не протистоїть неокласиці, але сам є результатом об'єднання інституціональних та неокласичних методологічних підходів. Зокрема, активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки: -раціональний вибір та прагматизм; - методологічний індивідуалізм; - концепція "економічної людини"; - максимізація корисності тощо.

20. Функції міжнародного менеджменту.

Головною функцією міжнародного менеджменту є стратегічне планування, потреба якого випливає з величезних масштабів усуспільнення виробництва. По своїй суті процес стратегічного планування є основою функціонування всіх управлінських функцій, тому що забезпечує чіткий спосіб оцінки мети корпорації й основу для управління членами організації.У сучасних умовах ця функція доповнюється функцією маркетингу, що дозволяє значно розширити обрії планування. Ефективність стратегічного планування можлива лише при обліку внутрішніх сильних і слабких сторін організації. Реалізація і контроль стратегічного плану здійснюється за допомогою організаційної функції. Успішна реалізація плану вимагає довгострокових і короткострокових програм, політики, процедур і правил. Реалізація задач корпорації здійснюється за допомогою діяльності людей. Однак в умовах спеціалізації і поділу праці, особливо міжнародних, необхідно чітко визначати і координувати відносини між людьми і підрозділами міжнародної компанії, інакше ефективність спеціалізації буде загублена. Цю «місію» бере на себе третя функція міжнародного менеджменту - функція координації. Делегування повноважень є основним процесом, за допомогою якого керівники корпорації установлюють формальні взаємини людей в організації. Продуктивне виконання прийнятих рішень і отриманих робіт безпосередньо зв'язано з реалізацією потенційних можливостей працівників, діяльність яких повинна бути мотивована. Функція мотивації - це процес стимулювання когось до діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації. Функції міжнародного менеджменту виявляються більш повно в умовах комплексного підходу до організації діяльності міжнародної компанії, застосування цільового управління і створення програмно-цільових структур, за допомогою яких виконуються поставлені перед компанією задачі. Тому в процесі реалізації зазначених вище функцій важливу роль грає ланка управління, тобто бізнес-одиниць (виробничих відділень і дочірніх компаній), що в підсумку і забезпечує ефективну діяльність міжнародної компанії в сучасних умовах.