- •Питання до заліку
- •Поняття фінансового посередництва
- •Функції фінансового посередництва
- •Тема 1. Теоретичні основи фінансового посередництва
- •1. Поняття фінансового посередництва
- •2. Функції фінансового посередництва
- •Банківські установи на кредитному ринку
- •Кредитні спілки як установи парабанківської системи
- •Ломбардна діяльність на кредитному ринку
- •Пенсійні фонди
- •Фінансові компанії
- •Юридичні особи публічного права та інші суб’єкти кредитного ринку
- •3.1 Загальна характеристика та класифікація учасників фондового ринку
- •3.2 Інвестори на фондовому ринку
- •2.2 Інститути спільного інвестування як основний вид інституційних інвесторів на фондовому ринку
- •3. 3 Брокери на фондовому ринку
- •3.4 Дилери на фондовому ринку
- •3.5 Андеррайтери
- •3.5 Компанії з управління активами
- •Тема 4. Інфраструктурні учасники фондового ринку
- •4.1 Зберігачі цінних паперів
- •4.2 Реєстратори на фондовому ринку
- •4.3 Депозитарії цінних паперів
- •4.4Національний депозитарій України
- •20. Лізингові компанії
- •21. Компанії з управління операціями факторингу
- •22. Організації з управління операціями франчайзингу
- •23. Управління іншими сучасними формами залучення активів
- •25. Сутність маржинальної торгівлі і розрахунок прибутку трейдера
- •27. Робота на ринку Forex за допомогою сучасних технічних засобів (Інтернет, мобільного зв’язку, тощо)
- •28,29. Організація процесу купівлі-продажу цінних паперів та Визначення розміру заявки на продаж цінних паперів ( більш-менш по питанню )
- •III. Порядок оформлення аукціонних документів та проведення розрахунків за цінними паперами, на які звернено стягнення
- •35. Характеристика суб'єктів біржового посередництва
- •36. Роль, значення та функції брокерської служби на біржі
- •37.Організаційна структура брокерських фірм (контор)
- •38. Взаємовідносини біржових посередників з клієнтами
- •39. Торгово-економічні стратегії брокерських фірм та брокерів
- •40. Винагороди за брокерську діяльність та ефективність її здійснення
- •41. Види і порядок укладання угод на валютній і фондовій біржах
4.4Національний депозитарій України
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку в Україні створено Національний депозитарій, який виконує роль центрального депозитарію, на який покладено функції забезпечення формування й розвитку національної депозитарної системи України, функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, інтеграцію Національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних установ, що забезпечують функціонування світових ринків капіталів.
Основне призначення центрального депозитарію – унеможливити існування подвійних реєстрів. При цьому депозитарій не впливає на обіг акцій, його функції обмежуються стосунками із зберігачами, і реєстр, таким чином, захищений від втручання.
Національний депозитарій України (НДУ) створено у 1998 р. відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР) НДУ – це акціонерне товариство, 86% акцій якого належать державі, 14% акцій належать більш, ніж 20 учасникам фондового ринку України. Управління часткою держави здійснює НКЦПФР. Статутний капітал НДУ становить 30 млн.
Як й будь-який депозитарій НДУ здійснює операції щодо зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Крім того, НДУ здійснює ряд операцій, які відносяться до його виключної компетенції:
стандартизація депозитарного обліку та документообігу щодо операцій з цінними паперами;
нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;
встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших держав, укладання двосторонніх та багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших держав.
20. Лізингові компанії
Лізингові компанії – організації, які купують предмети довгострокового кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надають їх у довгострокову оренду (на 5 – 8 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна. Актуальність розвитку лізингу в Україні обумовлена насамперед потребою величезної кількості підприємств у оновленні обладнання і насамперед через значний рівень зносу основних фондів (80%). Лізинг відносно дешевий та доступний інструмент, застосування якого стимулює інновації на виробництві та підвищує конкурентоспроможність. Порівнюючи, наприклад, із довгостроковим кредитуванням, лізинг набагато доступніший хоча б тому, що непотрібна застава. Як інвестиційний інструмент лізинг багато в чому визначає макроекономічні показники провідних економічно розвинених країн [26]. За кордоном частка витрат на лізингові операції у загальних капіталовкладеннях у машини й устаткування досить висока (від 30% у США до 8-10% в Данії, Норвегії, Австрії) [26]. В обсязі інвестицій частка лізингових операцій перевищує 30%, тоді як у Європі вона коливається від 14% до 36% , у Росії 1-2%. Економічна ефективність лізингу, як свідчить практика лізингової діяльності, становить від 7 до 15% у порівнянні з кредитом. В Україні налічується десь близько 45 активних лізингових компаній, але біля 70% усіх договорів виконують сім найбільших операторів лізингового ринку, біля 80% яких знаходяться в м. Києві, 9% - у Львові, 12%- у Донецьку та Одесі. За даними міжнародної фінансової корпорації в 2005 р. портфель лізингових договорів в Україні збільшився на 62,3% и склав 339 млн дол. Найбільшу частку в цьому портфелі займають: літаки – 29%, легкові машини – 28,3%, транспорт для грузоперевозів – 21%, виробниче устаткування – 3,78%, устаткування для промислової переробки – 1,75%, медичне обладнання – 0,17%. Для порівняння, обсяг лізингових операцій в Польші складає 2,0 млрд дол., Венгрії – 1,2 млрд дол., Росії – 1,9 млрд дол. До основних переваг лізингу слід віднести: високу оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань за рахунок тимчасового використання найсучаснішої техніки.