2.2 Інститути спільного інвестування як основний вид інституційних інвесторів на фондовому ринку

Найбільшими інституційними інвесторами на фондовому ринку є інвестиційні фонди та інвестиційні компанії.

Інвестиційний фонд – це суб’єкт фондового ринку, діяльність якого пов’язана із залученням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів. Така діяльність називається діяльністю із спільного інвестування і є виключною для інвестиційного фонду.

Інвестиційна компанія – юридична особа, частіше некредитна організація, що має ліцензію на проведення як мінімум брокерських і/або дилерських операцій. Якщо така юридична особа одночасно є ще і кредитною організацією, тобто має відповідні ліцензії, то вона відноситься до інвестиційних банків.

Пайовий інвестиційний фонд (ПІФ) – це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності (паїв), перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. ПІФ створюються компанією з управління активами шляхом продажу інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів фонду.

Корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) – це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Управління фондом здійснює КУА на підставі договору. Не менше 70% середньорічної вартості активів корпоративний інвестиційний фонд повинен інвестувати у цінні папери. КІФ може залучати кредити обсяг яких не перевищує 10% від вартості активів фонду і лише для викупу розміщених акцій фонду.

До інститутів спільного інвестування пред’являються особливі вимоги щодо вартості чистих активів.

Вартість чистих активів ІСІ – це величина, що визначається як різниця між сумою активів ІСІ з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань інституту.

Активи ІСІ – сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Залежно від порядку здійснення діяльності інвестиційні фонди поділяються на три типи:

1. відкриті – це інвестиційні фонди, цінні папери яких продаються та купуються інвесторами в будь-який час;

2. інтервальні – це інвестиційні фонди, цінні папери яких можуть бути продані в будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора впродовж обумовленого в проспекті договору емісії терміну;

3. закриті – це інвестиційні фонди, цінні папери яких розміщаються у терміни визначені проспектом емісії і вільно обертаються на фондовому ринку. Викупити цінні папери такого фонду можна тільки після закінчення терміну дії (фонд зобов’язаний викупити цінні папери власної емісії після закінчення терміну дії фонду).

ІСІ можуть бути строковими або безстроковими. Строкові створюються на певний строк, після закінчення якого ІСІ припиняють свою діяльність.

Закриті ІСІ можуть бути лише строкові, решта ІСІ – безстрокові.

Всі ІСІ поділяються на 2 види:

1. диверсифіковані – інвестиційні фонди, активи яких можна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів відповідно до встановлених законодавством нормативів

2. недиверсифіковані – інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів, вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості

Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути лише диверсифіковані.

Існують специфічні форми ІСІ – це, зокрема, венчурні інвестиційні фонди – інвестиційні фонди, активи яких більше ніж на 50% можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Вони здійснюють виключно приватне розміщення і проводять досить ризикову інвестиційну стратегію зокрема в інноваційні проекти.

Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних інвестиційних фондів, а також недиверсифікованих пайових інвестиційних фондів.