6.4. Репрезентація завжди потребує інтерпретації.

Між різними типами репрезентації дійсності відбувається конкуренція. Проходить вона на текстуальних рівнях і може характеризуватися великою гостротою, протистоянням та боротьбою аж до взаємної нейтралізації. Це легко зрозуміти на прикладі марксистської репрезентації реальності, що спочатку розгорталася в текстах, а невдовзі була взята на озброєння політиками. Маємо незаперечний факт того, що марксистська репрезентація лягла в основу не тільки комуністичного руху, але й буквально була втілена в дійсність, зокрема, Радянського Союзу. Тобто комуністична дійсність виявилася чистим ментальним конструктом, а радянське суспільство стало його втіленням. Так за парадоксальною логікою, пошук чисто матеріального характеру репрезентації реальності обернувся в суто ментальний підхід до дійсності, заснований на уявленні конкретної інтелектуальної еліти. На цьому прикладі можемо спостерігати як репрезентація реальності перетворюється й редукується до стану уявлення про неї. Ймовірно, що не другорядну роль у втіленні комуністичного уявлення про дійсність відіграло саме те його вербально-лінгвістичне й, відповідно, культурне представлення, у контексті якого сенси марксистського тексту переінтерпретовані на метафізичні смисли соціально-політичного облаштування в першій комуністичній країні.

Альтернативою до марксистської текстуальної репрезентації була репрезентація, що оформилася у філософії громадянського суспільства й існувала у багатьох розрізнених текстах, проте поєднаних спільною ідеєю визнання свободи людини, як засадничої умови формування соціального життя.

6.5. Репрезентація за означенням є неминуче селективною, вона виносить одні речі, явища, події на передній план, тоді як інші речі, явища й події відсуває на задній план, а ще інші – й зовсім приховує чи усуває. Будь-яка репрезентація має моменти мотивованості, довільності й історичної випадковості й непередбачуваності.

Матеріалісти (реалісти) наголошують на тому, що репрезентація повинна кореспондувати з «об’єктивною реальністю» через поняття «точності», «істини», «спотворення». Конструктивісти ж прагнуть з’ясувати чия дійсність репрезентується, а чия заперечується. Думаю, це надто актуально для України, дійсність якої ось уже століттями заперечується, а нині вишукані особливо підступні репрезентаційні медіуми, які буквально спотворюють і підміняють українську репрезентаційну дійсність. Не випадково М. Фуко вважав, що «історія – це дискурс влади».

У філософії структуралізму, постструктуралізму і постмодернізму «реальність» та «істина» розглядаються як продукти окремих систем репрезентації.

Таким чином, робимо висновок, що будь-яка форма репрезентації реальності – це завжди більше, аніж її просто відображувальне зображення.

Навіть фотографія не передає реальності безпосередньо. Коли ж маємо справу з особливостями наукової репрезентації, то маємо зауважити, що превалювання в ній позначуваного над позначувальником свідчить не стільки про референцію до конкретної речі чи предмета, як про референцію до концепту під яким міркуємо про річ. Подібним чином у випадку з картиною Магріта про малюнок люльки, маємо справу не з конкретною люлькою, а лише з її концептом.

6.6. Репрезентація – це конвенційна конструкція, що є відносно незалежною і від того, що в ній репрезентується, і від того, хто є автором репрезентації. Проте, якщо у 17 столітті розуміння знаків пролягало в напрямку дослідження «нейтральності», «об’єктивності» й «істини», то в недавні часи вчені почали визнавати, що «не існує репрезентації поза інтенцією та інтерпретацією» (Olson 1994, 197).

Багато постмодерністів постулюють повний розрив між позначувальником і позначуваним. Такий погляд веде до ствердження, що невизначені чи плаваючі відносно позначуваного позначувальники вказують на різні речі для різних людей: тобто позначувальник може стояти для багатьох чи навіть будь-яких позначувань; вони можуть означати те, що іхній інтерпретатор хоче, щоб вони означали. Ця ситуація постмодернізму широко застосовується в сучасних інформаційних війнах, зокрема тут в Україні. Ось і напередодні 9 травня, записаного в нас Днем Перемоги (у Європі – це 8 травня) проходить компанія «георгіївська стрічка».