- •Поняття кримінології.
- •Предмет кримінології.
- •8. Кримінологічні методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •9. Вплив поглядів філософів-просвітителів на розвиток кримінологічної думки (ж.-ж.
- •10. Раціоналістично-гуманістичний світогляд і зародження основ кримінологічного
- •11. Кримінологічні вчення у працях представників німецької класичної школи і. Канта, г.У.Ф. Гегеля, л. Фейєрбаха та ін.
- •12. Антропологічний (біологічний) напрям у кримінології. Туринська школа. Праця ч.
- •13. Позитивний напрям науки про злочин. “Кримінологія” р. Гарофало. Її зміст та
- •14. Соціологічний напрям у кримінології.
- •15. Концепція “соціальної фізики” л.А. Кетле.
- •16. Розвиток теорії множинності факторів злочинності у працях і. Фойницького, г. Тарда, ф. Ліста та ін.
- •17. Теорія аномії е. Дюркгейма.
- •18. Сучасний період в історії кримінології і основні напрями її розвитку.
- •19. Неокласична школа кримінології.
- •20. Багатофакторний підхід.
- •21. Марксистська теорія злочинності.
- •22. Кримінально-соціологічні теорії злочинності: соціальна дезорганізація р. Мертона,
- •23. Соціально-психологічні теорії злочинності. Загальна характеристика.
- •24. Теорія навчання г.-ю. Айзенка.
- •25. Теорія диференціальної асоціації е. Сатерленда.
- •26. Теорія контролю а. Рейса та м. Гоулда.
- •27. Теорія соціального зв’язку е. Хірша.
- •28. Теорія інтеракції – теорія стигматизації р. Куінна.
- •29. Поняття злочинності, її характерні особливості.
- •30. Ознаки злочинності.
- •31. Кримінологічна характеристика злочинності.
- •32. Кількісні показники злочинності.
- •33. Якісні показники злочинності.
- •35. Види латентної злочинності.
- •36. Причини латентності злочинності.
- •37. Методи дослідження латентної злочинності.
- •38. Стан та тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •39. Поняття особи злочинця.
- •40. Структура особи злочинця.
- •41. Особливості ґенези особи злочинця.
- •42. Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.
- •43. Характеристика особи сучасних злочинців.
- •44. Класифікація злочинців.
- •45. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
- •46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної
- •53. Класифікація жертв злочинів.
- •54. Індивідуальна та масова віктимність.
- •55. Віктимологічна профілактика злочинів.
- •56. Поняття причин та умов (детермінант) злочинності.
- •57. Види детермінації.
- •58. Класифікація причин та умов злочинності.
- •59. Концепції причин злочинності.
- •60. Співвідношення причин злочинності та причин конкретних злочинів.
- •61. Поняття та значення попередження злочинності.
- •62. Суб'єкти попередження вчинення злочинів.
- •63. Класифікація заходів попередження злочинності та основні вимоги, що ставляться до них.
- •64. Поняття та значення прогнозування злочинності.
- •65. Види прогнозування злочинності.
- •66. Основні напрями прогнозування злочинності.
- •67. Планування боротьби зі злочинністю.
- •68. Загально-соціальні і спеціальні програми з попередження злочинності. Їх зміст і
- •69. Поняття “злочинність неповнолітніх”, її особливості та місце в системі злочинності.
- •70. Кількісні та якісні показники злочинності неповнолітніх.
- •71. Кримінологічна характеристика неповнолітніх осіб, що вчиняють злочини.
- •72. Причини та умови злочинності неповнолітніх в Україні. Заросинський ю. , Заросинський о., Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення.
- •73. Основні напрямки попередження вчинення злочинів неповнолітніми.
- •74. Поняття “насильницька злочинність” її особливості та місце в системі злочинності.
- •79. Основні напрямки попередження вчинення насильницьких злочинів.
- •80. Поняття економічної злочинності.
- •81. Кримінологічна характеристика злочинів в сфері економіки.
- •82. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють злочини в сфері економіки.
- •83. Причини та умови економічних злочинів.
- •84. Попередження злочинів у сфері економіки.
- •85. Поняття організованої злочинності та її ознаки.
- •86. Ознаки організованої злочинності.
- •87. Злочинні об’єднання та їх види.
- •88. Причини та умови, що детермінують появу та зміну організованої злочинності.
- •89. Правова характеристика особи учасника злочинного об'єднання.
- •90. Корупційна злочинність.
- •91. Заходи попередження організованої злочинності.
- •92. Кримінологічна характеристика та види злочинів, що вчиняються з необережності.
- •93. Кількісні та якісні показники злочинів, що вчиняються з необережності.
- •94. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини з необережності.
- •95. Причини та умови вчинення злочинів з необережності.
- •96. Попередження вчинення злочинів з необережності.
85. Поняття організованої злочинності та її ознаки.
організована злочинність - це системно пов'язана сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархізованих, тих, що діють планомірно, злочинних структур (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо чи опосередковано взаємно підтримується та узгоджується, будучи спрямованою на отримання максимального прибутку зі злочинного бізнесу на визначеній території або у визначеній сфері, що взята під її контроль.
організована злочинність - сукупність злочинів, які вчиняються у зв'язку зі створенням і діяльністю організованих злочинних угруповань (ЗУ «про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).
86. Ознаки організованої злочинності.
виражена організаційно-управлінською структурою, чітка ієрархією, наявність єдиних для всіх членів групи норм поведінки, санкцій і заохочень;
плановим і законспірованим характером злочинної діяльності, загальною метою, орієнтуванням на отримання значних матеріальних ресурсів у результаті приватизації державної власності та прибутків від тіньового обігу капіталів за мінімального ризику;
системою заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального контролю з використанням розвідки та контррозвідки: виявленням планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкупом їх співробітників, проникненням на посади до державних структур;
наявністю великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальної, для отримання надприбутків, контролем в своїх інтересах відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальною підтримкою членів групи та їх родичів, оплатою послуг адвокатів тощо;
розмежуванням сфер впливу — кооперація організованих злочинних угруповань у різних галузях господарства, створенням "чорного ринку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків, зброї, порнобізнес, проституція);
активним поширенням членами організованої злочинності кримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління.
87. Злочинні об’єднання та їх види.
Злочинні об'єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспільства та ін., можна розділити на такі види.
► проста організована група — це відносно проста форма об'єднання злочинців чисельністю 2—4 чоловіки. У такі групи об' еднуються розкрадачі, шахраї, квартирні злодії, грабіжники. В них немає складної структури, суворої підпорядкованості, чітко вираженого лідера.
► структурна організована група. Порівняно з простою організованою групою вона відрізняється більшою стійкістю, ієрархіч-ністю, дотриманням принципу єдиноначальності. Чисельність таких груп — 5—10 і більше осіб. Злочинна діяльність носить постійний характер, частіше це вчинення майнових злочинів або діянь, пов'язаних з насиллям, але метою яких є одержання прибутків. Лідер такої групи визначає напрямок її дій, планує та готує злочини, розподіляє між учасниками ролі. Для забезпечення своєї діяльності структурна організована група взаємодіє з іншими кримінальними елементами, зокрема з особами, які займаються підробкою документів, скупкою краденого тощо. Такі групи вчиняють крадіжки з квартир, автомобілів, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання, займаються контрабандою. Корумпованих зв'язків у них, як правило, немає.
► організоване злочинне угруповання — це вже багато-численне об'єднання, до якого входять десятки, а то й сотні осіб, котрі активно займаються злочинною діяльністю. Рівень організованості у загальній масі таких угруповань нижчий, ніж в бандах і мафіозних об'єднаннях, хоча наявність дисципліни, ієрархії, підпорядкованості притаманні їм. У них існує керівна ланка з лідерів, котрі посвятили себе злочинній діяльності і визначають її напрямок. За ними стоїть основна маса конкретних виконавців "бойовиків" з певною кримінальною направленістю. Це злочинне угруповання не є монолітним, до його складу входить багато груп різного рівня організованості, чисельністю 5—10 осіб. Вони не лише вчинюють злочини, але й постійно контролюють певну територію (збір данини, вимагання тощо). Часто їх лідери, зібравши достатню суму грошей, вступають у сферу легального бізнесу, поступово переростаючи у мафіозне об'єднання.
► банда являє собою форму організованої злочинності, що полягає у створенні озброєної групи, для вчинення злочинів, пов'язаних з нападами на державні та громадські організації, окремих громадян. Вона відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, оскільки застосування зброї — обов'язкова її ознака. Банди відрізняються високим рівнем організованості та беззаперечним підпорядкуванням ватажку. Вони функціонують самостійно, а результатами їх злочинів зазвичай є здобуття грошей, валюти, зброї, антикваріату та інших цінностей.
► мафіозне об'єднання. Під терміном "мафіозне" у цьому розумінні є поєднання протиправної і легальної діяльності, використання недоліків економіко-правової системи для одержання незаконних прибутків або присвоєння певних адміністративних повноважень, можливість впливу на органи влади. Таким чином, мафіозне об'єднання — це злочинне угруповання, яке за ступенем організованості та характером діяльності вийшло за межі власного формування і поєднує як протиправні, так і легальні форми діяльності, впливаючи на державну політику і напрями соціального-економічно-го розвитку.
Мафіозні об'єднання завжди мають прикриття у вигляді різних комерційних структур, які слугують всякого роду аферам та відмиванню "брудних" грошей, а також тісним корумпованим зв'язкам з представниками органів влади та управління. Для забезпечення захисних функцій вони залучають інші злочинні угруповання. Очолюють мафіозні синдикати кілька чоловік, котрі займають, як правило, однакове положення. Побіля них гуртуються від десятка до сотень членів, які за необхідності залучаються за плату для виконання конкретної "роботи".
