- •Поняття кримінології.
- •Предмет кримінології.
- •8. Кримінологічні методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •9. Вплив поглядів філософів-просвітителів на розвиток кримінологічної думки (ж.-ж.
- •10. Раціоналістично-гуманістичний світогляд і зародження основ кримінологічного
- •11. Кримінологічні вчення у працях представників німецької класичної школи і. Канта, г.У.Ф. Гегеля, л. Фейєрбаха та ін.
- •12. Антропологічний (біологічний) напрям у кримінології. Туринська школа. Праця ч.
- •13. Позитивний напрям науки про злочин. “Кримінологія” р. Гарофало. Її зміст та
- •14. Соціологічний напрям у кримінології.
- •15. Концепція “соціальної фізики” л.А. Кетле.
- •16. Розвиток теорії множинності факторів злочинності у працях і. Фойницького, г. Тарда, ф. Ліста та ін.
- •17. Теорія аномії е. Дюркгейма.
- •18. Сучасний період в історії кримінології і основні напрями її розвитку.
- •19. Неокласична школа кримінології.
- •20. Багатофакторний підхід.
- •21. Марксистська теорія злочинності.
- •22. Кримінально-соціологічні теорії злочинності: соціальна дезорганізація р. Мертона,
- •23. Соціально-психологічні теорії злочинності. Загальна характеристика.
- •24. Теорія навчання г.-ю. Айзенка.
- •25. Теорія диференціальної асоціації е. Сатерленда.
- •26. Теорія контролю а. Рейса та м. Гоулда.
- •27. Теорія соціального зв’язку е. Хірша.
- •28. Теорія інтеракції – теорія стигматизації р. Куінна.
- •29. Поняття злочинності, її характерні особливості.
- •30. Ознаки злочинності.
- •31. Кримінологічна характеристика злочинності.
- •32. Кількісні показники злочинності.
- •33. Якісні показники злочинності.
- •35. Види латентної злочинності.
- •36. Причини латентності злочинності.
- •37. Методи дослідження латентної злочинності.
- •38. Стан та тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •39. Поняття особи злочинця.
- •40. Структура особи злочинця.
- •41. Особливості ґенези особи злочинця.
- •42. Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.
- •43. Характеристика особи сучасних злочинців.
- •44. Класифікація злочинців.
- •45. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
- •46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної
- •53. Класифікація жертв злочинів.
- •54. Індивідуальна та масова віктимність.
- •55. Віктимологічна профілактика злочинів.
- •56. Поняття причин та умов (детермінант) злочинності.
- •57. Види детермінації.
- •58. Класифікація причин та умов злочинності.
- •59. Концепції причин злочинності.
- •60. Співвідношення причин злочинності та причин конкретних злочинів.
- •61. Поняття та значення попередження злочинності.
- •62. Суб'єкти попередження вчинення злочинів.
- •63. Класифікація заходів попередження злочинності та основні вимоги, що ставляться до них.
- •64. Поняття та значення прогнозування злочинності.
- •65. Види прогнозування злочинності.
- •66. Основні напрями прогнозування злочинності.
- •67. Планування боротьби зі злочинністю.
- •68. Загально-соціальні і спеціальні програми з попередження злочинності. Їх зміст і
- •69. Поняття “злочинність неповнолітніх”, її особливості та місце в системі злочинності.
- •70. Кількісні та якісні показники злочинності неповнолітніх.
- •71. Кримінологічна характеристика неповнолітніх осіб, що вчиняють злочини.
- •72. Причини та умови злочинності неповнолітніх в Україні. Заросинський ю. , Заросинський о., Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення.
- •73. Основні напрямки попередження вчинення злочинів неповнолітніми.
- •74. Поняття “насильницька злочинність” її особливості та місце в системі злочинності.
- •79. Основні напрямки попередження вчинення насильницьких злочинів.
- •80. Поняття економічної злочинності.
- •81. Кримінологічна характеристика злочинів в сфері економіки.
- •82. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють злочини в сфері економіки.
- •83. Причини та умови економічних злочинів.
- •84. Попередження злочинів у сфері економіки.
- •85. Поняття організованої злочинності та її ознаки.
- •86. Ознаки організованої злочинності.
- •87. Злочинні об’єднання та їх види.
- •88. Причини та умови, що детермінують появу та зміну організованої злочинності.
- •89. Правова характеристика особи учасника злочинного об'єднання.
- •90. Корупційна злочинність.
- •91. Заходи попередження організованої злочинності.
- •92. Кримінологічна характеристика та види злочинів, що вчиняються з необережності.
- •93. Кількісні та якісні показники злочинів, що вчиняються з необережності.
- •94. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини з необережності.
- •95. Причини та умови вчинення злочинів з необережності.
- •96. Попередження вчинення злочинів з необережності.
20. Багатофакторний підхід.
Його прибічники припускають, що злочинність обумовлена не однієї, а цілим багатьма причинами (чинників); ніякої теорії злочинності взагалі створити неможливо ...
У (1915-1950) багатофакторний підхід панував майже 40 років. Радянська кримінологія розглядала злочин як і, як “результат складного взаємодії багатьох обставин (Кримінологія 1976).
Багатофакторний метод страждає як через брак теоретичної основи, а й через методологічних проблем:
студійовані контрольні групи з одного боку вже відфільтровані правоохоронні органи (засуджені), з другого - законослухняні, серед яких може бути приховані і необнаруженные преступники;
цей підхід повністю орієнтовано злочинця, бо за цьому вивчаються лише фізичні (тілесні), психологічні і соціальні ознаки самого злочинця, а чи не громадські й виктимогенные факторы;
все чинники, обрані довільно чи несвідомо, оцінюються по у тому ж критеріям, не враховуючи те, що багато чинників відіграють надто велику роль, інші - меншу, у виникненні злочинності або ж не мають до цього ніякого отношения.
21. Марксистська теорія злочинності.
К. Маркс
На підставірозроблених ним теорій (концентрації виробництва, накопичення, криз,зубожіння, краху капіталізму і революційного перетворення суспільства) ізакону зниження норми прибутку він визначив, що свідомість не впливає набуття, його визначають соціальна та економічна дійсність. Оскільки спосіб виробництва в багато визначає соціальні тапсихологічні життєві процеси і контролює соціальні відносини іінститути, змінити суспільство можна тільки корінний реформою економічноюсистеми. Маркс вважав, що для людини важливо, щоб він у своєму житті іпрацю отримував задоволення і міг принести користь. У капіталістичномуіндустріальному суспільстві велике число робочих виявляються незайнятими або неповністю зайнятими. Оскільки ці люди не можуть задовольнити своюпотреба до праці легальним способом, вони виявляються деморалізованими ісхильними до різних хибним занять, у тому числі до злочинів. Це,перш за все, відноситься до нижчих шарів.
Ф. Енгельс
Він відзначає, що найбільш грубою і самої безплідної формою обуреннябув злочин. Енгельс захищав наступні три основні тези:причина злочинності - в економічних умовах капіталізму;злочинність є вираження обурення робочого класу проти класукапіталістів; злочинність - безплідна і не обіцяє успіху форма класової боротьби. Марксистську теорію злочинності розвивали і дотримувалися, причому нелише в минулому, але і в ХХ столітті ряд відомих зарубіжних кримінологів. Так голландська кримінолог Віллем Адріан Бонгер (1905г.) стверджував, щокапіталізм породжує егоїзм, а соціалізм - альтруїзм. Схильність дозлочинної поведінки зростає, коли егоїст бачить можливість шляхомнелегальних дій отримати якусь вигоду за рахунок інших, якщо у ньогонемає шансів задовольнити свої потреби законним чином. При капіталізміможна переслідувати егоїстичні цілі за рахунок інших протиправнимспособом. Інакше - при соціалізмі. Він гарантує кожному можливістьзадовольняти свої потреби цілком законним порядком. Тому капіталізмплодить злочинність, у той час як при соціалізмі не можуть відбуватисякримінально карні діяння.
Польська кримінолог Лернель вважаючи, що злочинність може зникнутилише у віддаленому майбутньому, з повним відмиранням держави, розвиваєтеорію генетичних і динамічних криміногенних факторів.