53. Сутність і структура свідомості. Мислення і мова.

Свідомість це вища, властива лише людині, пов’язана з мовленням функція мозку, яка полягає в узагальненому та цілеспрямованому відображенні дійсності. Свідомість існує насамперед як властивість окремої людини, як внутрішній світи “Я”, але свідомість кожної людини в кожний момент життя є діалектичною єдністю, переплетенням, взаємодією індивідуально-особистісного і суспільного. Характеристика свідомості: універсальне, обєктивне відображення (орел, собака);носить цілеспрямований і творчий характер(мрії); має соціокультурну свідомість – людина творить задовольняючи свої потреби; свідомість нерозривно повязана з мовою.). Структура свідомості: побутова - відображення умов їх повсякденного життя; теоретична – виражена в формі наукових теорій. Типи свідомості:індивідуальна – окремої особистості; групова – свідомість яка містить певні види інтересів(національні, професійні); масова або суспільна – загальні форми поведінки людей, яке формує суспільство. За відношенням до міри усвідомленості і способу усвідомленості свідомість поділяється на наступні рівні: підсвідомість, усвідомлення, надсвідомість і самосвідомість. До підсвідомості відноситься та інформація, яка в даний момент не усвідомлюється, але проте використовується або може бути використана у виробленні програм поведінки. На рівні усвідомлення формуються цілі і плани діяльності, а також результати діяльності свідомості. Синтезуючий рівень, на якому виходять нові творчі результати і формуються нові норми діяльності свідомості надсвідомістю. Самосвідомості(здатність робити собі самооцінку.

Як будь-яке явище дійсності, свідомість має свої способи існування. Мова – матеріальна оболонка свідомості. Мислення і мова складають єдине ціле. Між ними існує нерозривний, органічний зв’язок. У мові людина матеріалізує свою думку, втілює її у слово, надає її форму предметності. Мислення людини реально виявляється у формі її мови, мовного виразу.

Як людина висловлюється, так вона практично і мислить. Не випадково К.Маркс підкреслював, що «мова є безпосередня дійсність думки».

54. Суспільна свідомість та її структура: рівні і форми.

Суспільна свідомість - загальні форми поведінки людей, яке формує суспільство. Суб’єктом суспільної свідомості виступають суспільство, соціальна спільність (соціальна група, клас, нація) чи окрема людина, але не як індивідуальність, а як представник певної соціальної спільності. Суспільна свідомість виникла одночасно й у єдності з виникненням суспільного буття.

Той факт, що суспільна свідомість містить у собі різні рівні (повсякденне-життєве, теоретичне, суспільну психологію, ідеологію і т.д.),

Одним з елементів структури суспільної свідомості є її різні рівні - буденна і теоретична свідомість, суспільна психологія й ідеологія. Буденна свідомість як сукупність конкретних умов життєдіяльності людей розвивається на основі їхнього повсякденного досвіду. Буденний рівень суспільної свідомості включає в себе емпіричні знання про об'єктивні процеси, погляди, настрої, традиції, почуття, волю. Теоретичний рівень суспільної свідомості виходить за межі емпіричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи поглядів, прагне проникнути в саму суть явищ об'єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку та функціонування. Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, звичок, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом безпосередніх умов їхньої життєдіяльності через призму їхніх повсякденних інтересів. Вона - важлива умова становлення духовної культури людини. Ідеологія являє собою сукупність ідей, поглядів, що відображає соціально-економічні умови життя людей. Ідеологія виступає як вищий науково-теоретичний рівень духовних цінностей.

Форми суспільної свідомості:

політична свідомість – відображає корінні інтереси класів нації, політична свідомість може переростати в політичну ідеологію; моральна – найбільш древня форма свідомості, уявлення про обовязок, добро, зло; правова свідомість – підтримка або спростування правових норм людини; етична свідомість – заснована на художньо-творчому відображені дійсності, це поняття про красиве і потворне; релігійна – ілюзорне відображення дійсності; атеїстична – формується під дією наукових теорій; філософська – пізнання закономірності розвитку, виявлення звязків в природі та суспільстві.